Не дивно, що бізнес Олександра Гринько прозорістю зовсім не відрізняється
Соратники Кернеса не перестають вражати своїми напрацюваннями “на благо країни і людей”, пише Нyser.
Чого тільки вартий недавній арешт заступника директора департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської міської ради Семена Хмельницького у справі про державну зраду, пише Антикор.
Або біографія відомого оголошеного в розшук Інтерполу сепаратиста Максима Мусєєва. Багатотомні справи по самому Кернесу теж рідко кого залишать байдужими: від знущань над людьми, що прогриміли на всю країну корпоративних схем із землею до нахабних непокори рішенням суду. При цьому все оточення харківського мера, навіть будучи звичайними чиновниками, якимось дивним чином наживають неймовірні мільйонні, а часто і мільярдні статки.
Наприклад, екс-депутат Харківської міськради Олександр Гринько – власник не тільки різних підприємств, зокрема, в нафтогазовій сфері, земельних ділянок та іншої нерухомості, але і … церкви, будівлі лікарні, підвальних приміщень і навіть цілих поверхів (!) Харківського театру опери та балету. У 2012 році, після вдалої оборудки з продажу Вадиму Новинському підприємства “Укргазвидобування” було включено в топ-200 найбагатших людей України за версією журналу Фокус.
Кажуть, саме жадібність зробила Гринько, людини дуже непублічного, фігурантом великого скандалу – в 2013 році він купив задешево у шахраїв які не належать їм будівлі в Києві на Хрещатику. Близькість до мера Харкова допомогла втягнутися в інше скандальну справу – Гринько став активним учасником “корпоративної” схеми Геннадія Кернеса по дерибану харківської землі.
Як же прийшов до успіху колишній вантажник (!!!) “Будинку торгівлі”? Попрацювавши деякий час в приватних фірмах, на початку 2000-х Олександр Гринько став чиновником Харківської облдержадміністрації, причому зайнявся однією з найбільш “ласих” тим – нафтогазової. За даними ЗМІ, він навіть міг стати родичем тодішнього господаря області – губернатора Євгена Кушнарьова, але відносини з його дочкою Тетяною так і не склалися. Проте, співпраця з Кушнарьовим було досить тісним: є інформація, що підприємство “Укргазвидобування”, що розробляє Островерховское нафтогазове родовище в Харківській області і пізніше “озолотити” Гринько, він просто “сторожив”, а реальним власником був саме губернатор.
Виходить, що загибель Кушнарьова принесла Гринько джек-пот: операцію з продажу “Укргазвидобування”, яка відбулася в 2011 році, експерти оцінюють в 160 мільйонів доларів!
Коли в житті Гринько з’явився Кернес сказати складно, однак достеменно відомо що в 2006 році, коли Кернес очолив фракцію в Харківській міськраді, то в неї відразу ж вступив Гринько. До 2007-го року відноситься один з перших публічних скандалів, фігурантом якої він став: жителі округу звинуватили свого депутата в тому, що він зібрав з них по 270 грн на телефонізацію, але нічого не зробив і гроші не повернув.
“Близький друг Кернеса обібрав власних виборців”, – з таким заголовком вийшла новина в одному зі столичних ЗМІ, яке якраз вперше і назвало Гринько “близьким другом ще одного одіозного харківського персонажа – Геннадія Кернеса”. За 270 грн з 48 осіб – смішні гроші для серйозного бізнесмена навіть на той час, але про жадібність персонажа ми вже згадували неодноразово …
Не дивно, що бізнес Олександра Гринько прозорістю зовсім не відрізняється. Офіційно він довгий час очолював ВАТ “Харківський науково-дослідний проектний інститут” Нафтогазтехніка “- установа зі звучною назвою і … персоналом з двох чоловік. Тобто є просто ширмою для його реального бізнесу. В якому, крім нафтогазової тематики, ключову роль відіграють земля і нерухомість. на якій він і “погорів” в 2013 році, коли шахраї “продали” йому три магазини на Хрещатику за 60 мільйонів гривень. Примітно, що, будучи по суті постраждалою стороною, Олександр Гринько навідріз відмовився від Ком аріїв. І журналісти тільки й змогли встановити, що багаторічного депутата міськради (природно, з контрольованою Кернесом фракції Партії регіонів) погано знають навіть його колеги по фракції, і він жодного разу не виступав на сесіях.
Шикарний будинок в Харкові на елітній вулиці Білій Акації поруч з Парком Горького (зареєстрований на дружину Раїсу Гринько) і, як кажуть, чимало іншої нерухомості (зі згадуваними вище церквою, лікарнею і театром) не змогли задовольнити апетити Гринько в цій сфері – він став активним учасником т.зв. “Кооперативної” схеми, поставленої на потік Кернесом, коли фіктивними кооперативам безкоштовно виділяється земля, яка потім переходить у власність за потрібне людям.
У цій схемі часто використовуються підставні засновники кооперативів, але Олександр Гринько брав участь в ній особисто. Зокрема, разом з Раїсою Гринько і Петром Куценко він виступив засновником ОК “ЖБК” Тихий квартал “, якому” по-тихому “безкоштовно віддали більше гектара міської землі в центрі Харкова на пр.Леніна (зараз – пр.Науки), біля станції метро “Ботанічний сад”, тобто в одному з найдорожчих районів міста. з цією ділянкою йому, правда, вже довелося розпрощатися – за позовом прокуратури суд повернув його у власність міста через порушення закону при виділенні землі.
Але він далеко не єдиний і, наприклад, позов з приводу ділянок площею більше 2 га на вул. Дерев’янко, які по тій же схемі отримав ЖБК “Слобожанка” (засновники: Олександр Гринько, Раїса Гринько та Наталія Калашник) суд залишив без розгляду через … неправильного його оформлення прокуратурою. Відразу виникають питання про те, хто мотивував прокуратуру, чи не так? Зараз на ці та інші ділянки накладено арешт: “кооперативну” схему щільно взяли в розробку. Але способів, як отримувати вигоду з чого завгодно спритні люди (а Кернес з Гринько, без сумніву, до них відносяться) знають чимало. І, без-сумніву, будуть ним користуватися, поки державна машина пробуксовує і надає подібним діячам можливості для збагачення. Риторичним залишається й те питання, як довго Президент Петро Порошенко буде продовжувати закривати очі на витівки Кернеса і його оточення, дозволяючи їм продовжувати грати в наперстки з звичайними жителями країни, збагачуючись буквально на всьому.
