16 грудня 2024 року міністр оборони Рустем Умєров вніс зміни до статутів Агенції оборонних закупівель (АОЗ) та Державного оператора тилу (ДОТ). Ці рішення фактично знищують реформу оборонних закупівель, яку Україна змогла здобути під час повномасштабної війни.
Про це повідомляє Українська Правда. Публікуємо основні тези тексту.
Зміни, затверджені за день до запуску роботи Наглядової ради АОЗ, дозволяють керівництву Міноборони управляти агенціями у ручному режимі. Тепер закупівлі можна контролювати напряму, в обхід їхнього керівництва чи Наглядових рад. Це стало черговою спробою міністра підпорядкувати собі ключові оборонні структури.
До цього Умєров вже намагався ліквідувати АОЗ, об'єднавши її з ДОТ. Основною метою такої реформи було замінити керівництво агенцій на більш лояльне. Лише завдяки своєчасному втручанню НАТО, міжнародних партнерів і громадськості вдалося зберегти обидві агенції. Альянс чітко вказав на необхідність збереження їхньої незалежності та розвитку. Проте міністр обрав інший шлях для встановлення контролю – переписав статути.
Що передбачають зміни?
Нові статути надають Міноборони право:
- призначати керівників агенцій в обхід Наглядових рад, що суперечить п. 4 ч. 1 ст. 6; ч. 7, 8 ст 11-2 та п. 7 ч. 1 ст. 11-4 Закону "Про управління об'єктами державної власності" (далі – Закону); ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу України (далі - ГКУ). За законом призначення та звільнення керівників Агенцій – виключна компетенція Наглядових рад (у разі їх створення);
- призначати чи звільняти "з гори" посадових осіб агенцій (членів Наглядових рад, заступників керівників агенцій, головного бухгалтера, керівників відділів та їх заступників), що суперечить повноваженням наданим Міноборони статтею 6; ч. 7, 8 ст 11-2 Закону, а також ч. 3, 5 ст. 65 та ч. 6 ст. 73 ГКУ. Адже порядок та умови призначення та припинення повноважень членів Наглядових рад визначені законом та актами Уряду, а керівники агенцій мають мати право приймати кадрові рішення у підприємствах, які вони очолюють;
- надавати обов'язкові для виконання вказівки або розпорядження напряму будь-якому співробітнику агенцій – в обхід безпосереднього керівництва, що суперечить повноважненням наданим Міноборони ст. 6 Закону, ч. 7, 8 ст 11-2, а також ч. 3, 5 ст. 65 та ч. 6 ст. 73 ГКУ.
- погоджувати рішення Наглядової ради про призначення чи звільнення керівників агенцій з міністерством оборони (п. 8.1. Статутів), що суперечить п. 4 ст. 6, п.7 11-4 Закону, оскільки це виключна компетенція Наглядових рад.
- "за потреби подальше схвалення" будь-яких закупівельних договорів (абз. 2 п. 6.2. Статутів), що суперечить п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону (за законом у міністерства є право лише на надання згоди на укладення дороговартісного договору чи договору з заінтересованістю до моменту їх підписання). Однак, цим положенням Статутів виконання всіх вже укладених закупівельних договорів ставиться в повну залежність від рішень міністерства.
Ці рішення прямо порушують закон "Про управління об’єктами державної власності", а також суперечать рекомендаціям НАТО. Натомість вони створюють умови для ручного управління оборонними закупівлями, що, зокрема, включають бюджет у понад 550 мільярдів гривень на рік.
Законність під питанням
У Міноборони виправдовують свої дії тим, що зміни нібито були необхідні для узгодження статутів із чинним законодавством і для нейтралізації загроз національній безпеці. Однак, чи це дійсно так?
По-перше, за законом, призначення керівників агенцій належить до виключної компетенції Наглядових рад. По-друге, зміни до статутів порушують принцип незалежності агенцій і створюють можливість прямого втручання у їхню діяльність з боку Міністерства оборони.
Що це означає для країни?
Вже у січні 2025 року закінчується контракт з чинною директоркою АОЗ. За законом, це питання мала би вирішити Наглядова рада. Але за новими статутами міністр оборони зможе самостійно ухвалювати кадрові рішення, минаючи будь-які процедури. Це створює серйозні ризики для прозорості роботи агенції в укладанні нових договорів на закупівлю озброєння.
Крім того, подібні дії Міноборони можуть суттєво вплинути на довіру міжнародних партнерів до України. НАТО неодноразово наголошувало на важливості неприхованих оборонних закупівель. Спроби повернути контроль над закупівлями до рук Міноборони суперечать вимогам Альянсу і ставлять під сумнів спроможність України ефективно управляти оборонним бюджетом.
Чим це загрожує?
Без прозорого управління закупівлями Україна ризикує втратити підтримку іноземних партнерів. Крім того, подібні рішення підривають довіру суспільства всередині України.
Міжнародна спільнота уважно слідкує за ситуацією. Президент України, який неодноразово декларував боротьбу з корупцією, опинився перед необхідністю вирішити конфлікт навколо Міноборони, щоб уникнути кризи довіри до українських реформ під час війни.