Відсутність рішення по цінному земельній ділянці лобіює нардеп Сергій Тарута за допомогою депутата Київради
Про це йдеться в розслідуванні порталу ZNAJ.UA
Ім’я Людмили Березницької як головного лобіста невизначеної долі землі на бульварі Шевченка журналістам назвали одразу декілька інсайдерів у Київській міській раді. Березницька є їхньою колегою ― вона потрапила до Київради минулого року від “Самопомочі”. Тоді на неї вперше звернули увагу політичні журналісти, хоча в арт-середовищі Березницьку знають доволі давно.
Людмила Березницька ― депутат Київради і фігурант скандалу навколо ділянки у центрі Києва
Березницька стала відомою як галерист на початку 90-х років ― тоді вона відкрила на Андріївському узвозі галерею L-art, що дуже успішно торгувала соцреалізмом. Головними клієнтами галереї були іноземці ― вони дорого купляли картини, що в той час можна було оптом і дешево отримати у їхніх авторів, зубожілих пострадянських митців. Березницька, як розповідають художники, дуже точно вловила кон’юнктуру того часу і зробила на цьому великий капітал.
Але із часом інтерес до соцреалізму вщухав. І у 2000-х роках Березницька спробувала займатися сучасним мистецтвом: спершу в Києві, а потім в Берлині, куди вона переїхала у середині минулого десятиліття. Втім у царині сучасної культури Березницька виявилася менш успішною, ніж у продажі портретів Леніна та пейзажів з будівництва радянських ГЕС.
Про долю галереї Березницької у Німеччині доволі відверто розповідав її син Євген: “Галерея поступово ставала повноправним учасником арт-процесу і відкриття охоче відвідували визнані авторитети в арт-світі. Все виглядає як цукеркова обгортка і ентузіазм зашкалює. Але через якийсь час механізм почав подавати ознаки холостого ходу ― місцеві колеги відчули, що ти заходиш на їх територію і претендуєш на їх пиріг”. Тому доволі скоро галерею довелося зачинити ― причому як в Берліні, так і в Києві. У приміщенні L-art на Андріївському тепер працює кав’ярня.
Але кілька років тому Березницька знову нагадала про себе, вже у новій якості.
Спершу вона була куратором проекту компанії СКМ, відшукавши молодих митців, які б могли зробити “арт-подарунки” Донецьку з нагоди ювілею холдингу Ріната Ахметова.
Згодом їхня співпраця продовжилася ― Березницька стала експертом громадської ради проекту “Юність”, що започаткувала компанія Ахметова “Еста холдінг” після скандального руйнування ткацької фабрики біля Андріївського узвозу. Нагадаємо, у 2012 році компанія знесла ту саму “Юність” аби побудувати на її місці бізнес-центр. Втім її дії викликали величезне обурення громадськості, під тиском якої керівники “Ести” оголосили, що відмовляються від планів будівництва бізнес-центру і натомість хочуть звести там культурний простір. А скласти його концепцію запрошують відомих діячів у галузі культури ― одним з яких і виявилася Людмила Березницька. Культурний простір так і не з’явився, на місці фабрики сяє абсолютно бескультурна яма, а “громадський” проект не подає ознак життя.
