Вчителі в школах самі можуть ставати кривдниками, нацьковуючи дітей один на одного, і тим самим, сприяти буллінгу
Нагадаємо, основна причина буллінгу або цькування дитини полягає в тому, що агресор прагне підвищити свій статус серед однолітків. Психологи розрізняють кілька різновидів буллінгу – це глузування й образи, фізичне цькування (дитину б’ють, псують речі), різні бойкоти і навіть кібербулінг – коли знущання знімають на телефон і викладають в інтернет.
При цьому не завжди цькують дитину інші діти, часом це роблять вчителі. Таким чином, викладач намагається підвищити свою популярність серед вихованців. За словами доцента кафедри прикладної психології ХНУ ім. В. Н. Каразіна Олени Луценко, найчастіше цькуванням можуть займатися вчителі фізкультури, вахтери, адміністратори. “Вони вважають, що таким чином загартовують характер дітей. Невпевнені вчителі не будуть конфліктувати зі школярами. Вони теж можуть стати жертвою підлітка-Буллера», – каже психолог.
Разом з тим колишній учитель Вікторія додає, що цькують дітей в основному в загальноосвітніх школах. «В основному ображають розумних, інтелігентних дітей або «убогих» (з малозабезпечених сімей, тих, хто носить простий одяг). А цькування влаштовують або «мажори», або підлітки, які ведуть себе зухвало”, – ділиться колишній педагог. Жінка також скаржиться, що вчителі часто абстрагуються, оскільки їм не потрібні зайві проблеми, вони не хочуть займатися правами дитини.
Відзначимо, жертви цькування тривалий час вже після школи приходять в себе за допомогою психолога.
“Я змирився з ситуацією і навчився сприймати все, що відбулося так, як воно є. Але для цього знадобилися роки психотерапії та опрацювання травм уже в дорослому віці, оскільки “примари” з минулого наздоганяли мене в цьому … Будучи вже дорослим я зрозумів, наскільки важливим є підтримка сім’ї і рідних. Особливо, якщо її немає або є в недостатньому обсязі. Що стосується буллінгу, батьки зобов’язані стежити не тільки за фізичним, а й за психоемоційним розвитком своєї дитини. Звертати особливу увагу на його відносини з л юдьмі “, – розповідає Олексій, якого систематично кривдили однокласники.
На відміну від України, в Європі розробляють спеціальні системи, щоб контролювати буллінг. Наприклад, в школах психологи і соціальні працівники проводять в школах різні тренінги – пояснюють дітям негативні наслідки буллінг.
Як повідомляла Politeka, проблема буллінга, цькування підлітками один одного, в Україні набуває масштабів епідемії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає четверте місце в світі за рівнем підліткової агресії, пропускаючи вперед тільки Росію, Албанію та Білорусь.
Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у 2017 році, з таким явищем стикалися 67% українських школярів. Причому 40% з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.
Джерело: 057
