Київська пенсіонерка Валентина Палига змушена виплачувати кредит, який не брала
Незважаючи на те що жінка не розписувалася ні в яких договорах, її зобов’язали віддати кредитній спілці 120 тисяч гривень. Цікаво, що кредит оформлений не на Валентину, а на її далекого родича Віктора Герасименко, опікуном якого вона є. Віктор — інвалід дитинства. З причини прогресуючого психічного розладу його ще в 2012 році визнали недієздатним. Суд визнав, що Віктор не віддає звіту своїм діям, тому операцію, яку він нібито уклав з кредитною спілкою, визнали недійсною. Тим не менш пенсіонерку зобов’язали віддавати борг.
Як узяв кредит, Віктор пам’ятає смутно. Каже, сам ні в які кредитні спілки звертатися не збирався, поки не з’явився якийсь Анатолій.
“Про те, що до Віктора став приходити цей Анатолій, я не знала, — розповідає 69-річна Валентина Палигу. — Над Віктором оформила опіку в 2012 році. У Віктора з дитинства проблеми з психікою і розумовим розвитком. Він був співмешканцем моєї сестри, яка страждає таким же захворюванням. Сестра довгий час лежала в лікарні, про Віктора дбала його мати. Після її смерті залишився зовсім один. Віктор добрий і спокійний чоловік. Сам виходить на вулицю, може себе обслужити. Але, наприклад, купити продукти і щось приготувати вже не може. Живе Віктор сам, я постійно приходжу допомогти йому по господарству.
А одного разу він показав мені дивний документ. Це було рішення третейського суду, з якого випливало, що Віктор посів у кредитній спілці 120 тисяч гривень і тепер зобов’язаний повернути борг. З його плутаного розповіді зрозуміла, що за кілька місяців до цих подій Віктор познайомився з якимсь Анатолієм. Той підсів до нього на вулиці, завів розмову. З тих пір час від часу навідувався до Віктора додому. Очевидно, втирався в довіру. Потім він запропонував Віктору «трохи заробити».
Віктору важко говорити, він насилу формулює свої думки. Ось що він розповів:
“Анатолій мене запитав: «Хочеш заробити?» Я кажу: «Хто ж не хоче?» Тоді він подзвонив комусь з мобільного і сказав: «Ми під’їдемо». Я запитав куди. Але він нічого не розповів. «Там все вже домовлено», — сказав. Через якийсь час він зателефонував і сказав мені приїхати до заводу «Більшовик». Звідти ми з ним вже удвох поїхали на Севастопольську площу, де нас мав чекати людина, який нібито і запропонував підзаробити. Там нас чекав чоловік, але він з нами не поїхав. А Анатолій повіз мене в кафе… Ми там випили.
Коли ми виїжджали з кафе, я погано розумів, що відбувається. Анатолій потім куди мене привіз, і там мені дали підписати якісь папери. Я без окулярів нічого не бачив. Дівчина, яка давала мені папери, диктувала, що я повинен писати. Перед очима все пливло. Коли ми з Анатолієм звідти пішли, я спитав у нього, де ж заробіток. А він знову повів мене в кафе біля центрального автовокзалу, де ми знову випили”, – каже Віктор.
— Що відбувалося далі, він не пам’ятає, — продовжує Валентина Миколаївна. — Але спілкування з Анатолієм на цьому не закінчилося. Анатолій продовжував дзвонити, став його залякувати, щоб нікому не розповідав про кредитному союзі. А потім з’явилося рішення третейського суду, яке Віктор приніс мені.
Я, звичайно, була в шоці. Як Віктор міг взяти кредит? І головне питання: хто міг йому цей кредит дати? Навіть здорова людина з постійним місцем роботи далеко не завжди може одержати в банку позику: якщо банку здасться, що ти неплатоспроможний, отримаєш відмову. А тут 120 тисяч гривень без застави. А щоб зрозуміти, що Віктор хворий і не усвідомлює своїх дій, достатньо п’ять хвилин з ним поговорити. Тут все ясно і без медичних довідок. До того ж у нього не було оригіналів документів. Тим не менше з документів випливає, що кредитний союз видав йому 120 тисяч гривень. Віктор каже, що грошей в руках не тримав, а просто підписав папери. Я відразу звернулася в поліцію.
Тим часом у справі з’явився ще один потерпілий. Його звати Валерій, і його історія дуже схожа на історію Віктора Герасименко. В оповіданні Валерія фігурує той самий кредитний союз і той же загадковий Анатолій, який возив його на машині.
Зеленський розповів головну таємницю свого кохання: «Знадобилося 8 років»“Друг сказав, що його маленькому племіннику терміново потрібно онкологічна операція, на яку потрібні гроші. Пообіцяв, що через півтора місяці сам поверне кредит, а я, мовляв, взагалі не повинен ні про що турбуватися. Ми з ним з тих пір ще не раз спілкувалися. Коли через півтора місяці я запитав, чи віддав він борг, він запевнив: «Звичайно ж, віддав! Якщо хочеш, сам передзвони в кредитний союз».
Я подзвонив, мені сказали: «Ваш кредит погашено». З тих пір і жив собі спокійно. А через півроку на вулиці мене по імені озвався незнайомий чоловік: «Ти брав кредит?» «Коли брав, — кажу. — Але все давно погашено». «Нічого не погашено, — заявив незнайомець. — Ти взяв 110 тисяч гривень, а тепер повинен віддати півмільйона». Наступного разу якісь люди підстерегли мене біля будинку і заштовхали в машину. Почали душити, побили. Заявили, що я повинен кредитній спілці 520 тисяч гривень, і якщо добровільно не перепишу на них квартиру, у мене її відсудять. Так і сталося. З тих пір мені ніде жити“.
Нагадаємо, на чому тримається третина економіки України: «такого не було 10 років».
Як повідомляла Politeka, українців масово позбавляють державної допомоги, субсидія стане розкішшю.
Також Politeka писала, що про пенсію в 60 років можна забути.
