– Олександре, обговорімо найрезонанснішу подію останнього тижня – позбавлення громадянства Михайла Саакашвілі. Що це було?
– Гарне питання. Об’єктивно й осмислено на нього не зможуть відповісти ні учасники, які перебувають усередині процесу, ні сам Михайло Саакашвілі, ні ті, хто ухвалював рішення про позбавлення громадянства. Більш-менш обізнані люди знизують плечима, крутять пальцями біля скроні, натякаючи на те, що рішення було не дуже продуманим. Насправді ж тут поєднання якихось об’єктивних політичних чинників з абсолютно особистісними емоційними відносинами учасників цього процесу. Практично кожен наш президент проходить таку стадію, коли він починає почуватися самодержцем.
Опубліковано скандальний указ про позбавлення Саакашвілі громадянства (фото)– Ви думаєте, що без президента тут не обійшлося?
– Ну, звісно. Глава держави у нас єдина особа, яка має право дати-забрати громадянство, але він не вважає себе інструментом демократії, що реалізує демократичну процедуру. Є підстави – він підписує, немає підстав – він не підписує. Цю процедуру міг виконати і хороший комп’ютер. У нас кожен президент почувається самодержцем: хочу – дарую життя, хочу – забираю.
– Але ж це не відразу відбулося…
– Петро Олексійович виявився буквально відмінником і спринтером на цьому шляху, оскільки до самодержця добіг найшвидше. Причому самодержець підходить до всіх питань у державі, зокрема і до цього, про яке ми говоримо, гранично особистісно. Йому щось подобається – він говорить «так», а не подобається – «ні». Цар, над яким нікого немає. Господь записується до нього на аудієнцію, та й той не завжди потрапляє. Тобто що хочу, те й роблю. На думку Порошенка, він підібрав Саакашвілі десь на смітнику. Ющенко так само свого часу розповідав.
– Почекайте, це ж як на смітнику? Саакашвілі все ж таки президент Грузії.
– Ну, ось така думка. І вважає, що всіх, кого підібрав, він ощасливив. Саакашвілі підібрав на узбіччі політичного життя, дав йому можливість реабілітуватися, а потім повернутися у велику політику в Грузії.
План був такий: він своєму товаришу по навчанню надає майданчик для реформаторства, попутно користуючись його піарними успіхами: проти Коломойського, проти Корбана, проти всіх, кого потрібно. Потім Саакашвілі у себе в країні обирається, проходить зі своєю політсилою до парламенту. В результаті ця партія в Грузії стає партією влади, він перебирається туди. Усі щасливі, а Грузія – наш стратегічний партнер навіки.
Сакварелідзе пояснив, хто допоможе Саакашвілі потрапити в Україну– Виходить, навіть зараз у Саакашвілі в Грузії є якийсь стартовий майданчик?
– Уже давно немає. Історія розвіялась, коли його партія зазнала якщо не фіаско, то доволі серйозної поразки.
– І що він тепер має намір робити?
– Він хоче реабілітуватися політично, але вже не в Грузії, а в Україні. Це абсолютно не влаштовує Петра Олексійовича, оскільки він реабілітується та діє на запереченні дій нинішньої влади. Усе це є болючим місцем для нинішньої влади і персонально для Порошенка. Він вважає, що Міхеїл Ніколозович укусив руку, що дає, вчинив підло, підступно, нечесно – тобто він зрадив людину, яка підібрала його зі смітника чи узбіччя, як уже хочете. І він надзвичайно сердитий, ба більше – він вважає, що для цього є певні підстави – Саакашвілі перейшов якусь межу політичної пристойності.
– А що такого зробив Саакашвілі, що саме зараз це сталося?
– У нас заведено лаяти посаду, лаяти дії або бездіяльність, але всі намагаються не переходити на особистості, на сім’ю, з акцентуванням якихось хвороб, недоліків.
А ось у Саакашвілі цього не вийшло, й останньою краплею, наскільки я знаю, стала так звана пісня «Шоколадна дупа», в якій проглядається не жорсткий політично, а просто непристойний політичний випад. Цього, на мій погляд, не варто було робити. Одна річ урівень критикувати, а інша – послуговуватися такими образливими словами…
І Порошенко образився. Взагалі-то він людина хитра, розумна, виважена, але іноді починає діяти гранично емоційно, а лише потім розбирається, хто і що накоїв.
Деканоїдзе пояснила, чому Саакашвілі не люблять на батьківщині– Тобто емоція може вести за собою рішення?
– Так, це й сталося. Крім того, кожен наш президент буквально за місяць, а цей президент за кілька годин після обрання, починає думати про другий термін. Зауважте, не про країну, а про другий термін.
– Нормальний політичний хід…
– Ненормальний. На Заході ніхто про це не думає доти, доки не з’явилися певні успіхи, які дають підстави претендувати на другий термін, щоб не завалити всю команду, яка йде за тобою. А у нас негайно починають думати, оскільки влада, самозбереження, примноження накопиченого – самоцінність. І коли в Адміністрації президента думають про майбутні вибори, вони ж не дурні, вони готують собі політичний простір.
– Але це всі політики роблять, аналізують…
– Одна справа – коли ми виграємо в боротьбі, і зовсім інша – коли ми створимо ситуацію, щоб у нас не було суперників. Ми розчистимо простір і виведемо в супротивники тих, кому програти неможливо. Ну, а якщо все ж таки програватимемо, то ми їх смикнемо за штанину і приберемо звідси взагалі. Така політична технологія гарантує, на їхнє переконання, результат. «Народе, електорат, ми з вами, ми не беремо участі в цих розкладах», – кажуть вони. Насправді ж це перегрупування своїх фігур на політичній дошці. Саакашвілі – погана фігура в цьому сенсі, слабко контрольована.
– Він був перспективним кандидатом із погляду рейтинговості?
– Він не може бути кандидатом. Але як політик, який критикує владу, він досить рейтинговий, акумулює під себе сили, незадоволені Петром Олексійовичем, каналізує їх в якусь політичну силу. Плюс у нього ще контакти з американським політичним істеблішментом. Невипадково говорять про його давні дружні та ділові контакти з Джорджем Соросом. Інакше кажучи, є неконтрольована людина з ресурсом, яка переходить дорогу президенту. Тобто це поле треба підчистити, щоб цієї фігури не було. Плюс додалася образа – і трапилася історія з позбавленням громадянства. Хоча виникла вона абсолютно невчасно, я переконаний, з протилежними результатами.
Слідами Саакашвілі: за що українців позбавляють громадянства– Можливо, розрахунок був на те, що літо, люди у відпустках, не помітять?
– Якби Саакашвілі позбавили громадянства, коли він перебував в Україні, та ще й почали розслідування його дій в Одеській області, ось тоді це технічно, я це розумію. Його ж залишають у США, з можливістю вільно пересуватися по всьому світу. І, буквально через півгодини, він починає роздавати викривальні інтерв’ю, називаючи Порошенка всякими нехорошими словами.
– А навіщо треба було взагалі давати громадянство?
– Наші правителі, за традицією, ще намагаються керуватися якимись законодавчими нормами, що забороняють, щоб чиновник високого рівня був не громадянином України. Слава Богу, вони про це ще пам’ятають. Саакашвілі ж хотіли призначити на якусь помітну посаду, він сам претендував мало не на прем’єр-міністра. Але навіть для губернатора громадянство необхідне, як атрибут вступу людини на пристойну посаду. Можна було обійтися без громадянства. Крім того, Саакашвілі, як популіст і пропагандист, хотів на кожному кроці говорити: «Я громадянин України, ось мій паспорт». Йому це було потрібно як певна іміджева позиція. І він хотів, і за законодавством треба було дати. От і дали.
– Чи справді розраховувала команда президента на те, що він буде командним гравцем?
– Сподівалася. І перші кроки в цьому напрямку давали всі підстави припускати, що якось рамок Саакашвілі дотримуватиметься. А коли його справедливо прибрали, він образився і забув про всі ці домовленості.
– Олександре, а як ви вважаєте, Михайло Саакашвілі зробив щось як губернатор в Одеській області чи він відразу перейшов до політичних дій?
– Зробив, але в мільйони разів менше, ніж очікували, і в тисячу разів менше, ніж обіцяв. Головне – він спробував повернути демократичний дух: призначення голів районних адміністрацій за конкурсом, молода команда з симпатичних дівчат, не дуже професійних, але вони хоча б мають чудовий вигляд на телеекрані. Було й визначення больових точок області: митниця, будівництво, дорогі квитки МАУ, одеський аеропорт. Але планували значно більше.
Саакашвілі висміяв «дешеву відеопідробку» Авакова (відео)– Одеський регіон складний…
– Там божевільна контрабанда, яку я так називаю за інерцією, бо це чітко налагоджений масштабний міжнародний бізнес. Усе це працювало як годинник іще в період Леоніда Даниловича Кучми, а повністю було відшліфовано за часів Януковича. Коли корабель наближався до гавані, вже всі все знали: де, що, скільки, до хвилини все було розписано. І ось цю махіну Саакашвілі взявся в якийсь спосіб поламати та націлити на державні потреби. Та йому пам’ятник треба було б поставити, якщо це справді вдалося б.
Але за тим, як він хоробро кинувся виконувати це завдання, професіоналам було зрозуміло: ні, так ми німців не проженемо. Саакашвілі – людина попсової натури, йому не вистачало системної роботи. Одними словами серйозні питання не вирішують.
– З огляду на всі події, що нас чекає восени?
– Політичні температури ростимуть. До піар-критиків Порошенка (Ляшка) та реальних суперників (Тимошенко) додався і надзвичайно ображений лютий Саакашвілі. Накопичується та критична маса незадоволених владою, яка здатна спонукати на певні кроки цю ж саму владу.
Стало відомо про роль Ахметова в історії з СаакашвіліДострокові вибори можливі в тому разі, якщо президент побачить, що це вигідно, що це дозволяє йому перемогти. Ще одним стимулом може бути посилення зовнішнього тиску на Порошенка, зокрема і з боку Сполучених Штатів Америки. Там вимагають – не просять, а вже вимагають – реальних кроків із боротьби з корупцією, наведення ладу. І один із політтехнологічних прийомів – перевести стрілки, запустити парламентські вибори. У нас же парламентська республіка, як каже наш хитрий і розумний президент. Хоча повноважень у нього дуже багато. Запустити дострокові парламентські вибори, переключити увагу й усередині країни, й зовні, та залишитись осторонь. А поки сформується більшість, п’яте-десяте, знову буде не до нього. Такий варіант цілком можливий. Тиск і критика президента наростають, восени цілком можуть наблизитися до критичної точки.
– Олександре, скажіть, а коли реально можуть оголосити вибори?
– Усі до них уже готуються, по штабах триває робота з місцевими лідерами громадської думки. Один із можливих сценаріїв – восени оголосити, а навесні провести.