– Не встигли депутати повернутися із відпусток, а вже за місяць проголосували найважливіші для країни реформи. Одразу проголосували реформу освіти, довго вагалися щодо судової реформи і вже проголосували пенсійну реформу. Тепер вже черга, мабуть, за медичною реформою. Як вам наш курс «Жити по-новому»?
Ви згадали освітню реформу. Весь час, як тільки починається навчальний рік, йде крик: нашу школу закривають, а начальство каже – у вас же зовсім мало дітей. В кінці кінців, це є питання територіальних громад. Якщо громада вирішить, що їй краще не підвозити дітей автобусом, а мати якусь школу – це вже їх справа.
– А будуть дослухатися до громади?
– Ні, спочатку зробили освітню реформу, спочатку закривають школи, а потім будуть утворені територіальні громади. Вони ще не знають, яка саме буде територіальна громада. Сьогодні, наприклад, є три сільради чи п’ять, які завтра об’єднаються. От в цьому є проблема – яка реформа спочатку має бути.
Або медична реформа. Нарізають госпітальні округи, а раптом ті територіальні громади, які будуть в тому числі і в містах, вирішать, що не так. Що це буде їх пріоритетом, і вони виділятимуть кошти. Тому спочатку треба здійснити ту децентралізацію, в якій прем’єр-міністр Гройсман дуже добре розбирається. Колишній мер Вінниці, людина, яка була віце-прем’єр-міністром і відповідала за цей напрямок. Тобто він дуже добре розбирається в цій темі. Але чомусь дуже повільно все це йде. Значить є люди, яким це не потрібно.
– А є люди, яким навпаки це потрібно? Щоб проголосували за освітню реформу, пенсійну, тобто все, що ми бачимо з усіх телеканалів зараз? Кому це вигідно в першу чергу?
Телетайп: законотворчість під посиленим патрулюванням– Ще одна проблема: коли робляться реформи, то ті, хто є їх прихильниками, отримують вигоду через три-чотири роки. А ті, хто проти реформи, вони втрачають зараз. От в цьому полягає велика проблема – чому так важко пробиваються ці реформи.
Стосовно реформи судової я не є фахівцем. Тому тут мають саме фахівці сказати свої слова. Це дуже ґрунтовна реформа, і по ній треба, що у вас був окремий гість.
А стосовно освітньої реформи, можу сказати. Все-таки, я викладаю в університеті Шевченка. Це зачіпає нас всіх. Поки що обговорюється тільки те, що виступило подразником для Угорщини і Румунії. Про інше ще навіть і дискусій нема. Хотілося б, щоб ми проговорили: знову буде словоблуддя, чи гроші в бюджеті на здійснення освітньої реформи на наступний рік будуть виділені? Поки що, за даними, які я маю, кошти для здійснення реформи не закладені у повному обсязі. Тому депутатам зараз, після прийняття цих законів, треба сконцентруватися на прийнятті закону про бюджет.
– Як ви оцінюєте пенсійну реформу?
– Я категорично не згодний зі словом реформа. Це є латання дірок. А зверху показали, що це підвищення. Насправді, там дуже непрості питання. Зробили лише перший крок.
Я викладаю інвестування і можу сказати, що пенсійні фонди, наприклад, Німеччини – це дуже багаті організації. Ці фонди будують санаторії і будинки відпочинку в Туреччині. Потім вони працюють на німецьких пенсіонерів. Тобто цент до цента і складається євро.
У нас немає накопичення. Проблема в тому, що Пенсійний фонд – банкрут. Ми змушені на 50% дотувати його із державного бюджету. Міжнародний валютний фонд справедливо вимагає: шановні, ви маєте платити стільки, скільки у вас є грошей. Бо ви живете в борг перед майбутніми поколіннями. Так от зараз вони трошечки зменшили ці майбутні борги. Бо люди будуть пізніше виходити на пенсію.
Ми хочемо в Європу? У Європі на пенсію треба йти в 65 років. Так що Європа – це дуже добре, але у нас зазвичай розповідають тільки про солодке, а про гірке – ні.
Я не скажу, що це вже пройшли жорсткі рішення. Пройшли рішення, які трошечки приводять в порядок. Але реформа ще попереду.
– Ми пам’ятаємо часи Помаранчевої революції, тоді ще говорили про реформи, про курс України до Європи. І ви тоді також були при владі. Чомусь і тоді не вийшло, хоча кредит довіри був великий. Потім у наступної влади не вийшло, і сьогодні не виходить. Яка така непереможна стіна стоїть перед нами, що у нас постійно якісь проблеми, і нічого не виходить?
– Хороше питання. Знаєте, українець – це така людина, яка каже: потрібні реформи, але щоб мене вони не чіпали. Хай вони всіх суддів чіпають, хай всіх інших, але не мене. Нам потрібна медична реформа, ми згодні з тим, що зараз відбувається у наших лікарнях?
– Реформа потрібна, але чи така?
Пенсійна реформа: кардинальні зміни чи імітація?– Потрібна. Коли пропонують, є два варіанти розвитку подій. Один – який пропонує міністерство, й іний – який пропонує велика група від громадянського суспільства і яку підтримує Ольга Богомолець. Замість того, щоб обговорювати це питання, у нас йде поливання брудом обох сторін.
Освітяни в цьому плані провели дискусію, і якесь узгодження у суспільстві вже було. А тут цього немає, і попереду ще великі баталії. У цьому є величезна проблема українців.
– Тобто те, що в Україні не виходить зробити дійсно якісні реформи, в цьому винні самі українці?
– Ми самі винні, бо ми вибираємо таких людей. Наприклад, я згадував децентралізацію, яку потрібно дуже швидко здійснити. Там чітко зрозуміло, хто проти. Всі районні державні адміністрації категорично проти. Бо в результаті реформи вони всі мають бути ліквідовані. І нормальне вирішення проблеми було б таке: указ президента про те, що з першого грудня ліквідовуються всі сільські державні адміністрації в Україні. Ви собі можете таке уявити? Ви уявляєте, який спротив зараз іде по всій Україні реформам, які ідуть з центру?
– А в чому справа – не довіряють сьогоднішній владі, не довіряють уряду? І до чого цей спротив може призвести?
– Це об’єктивний спротив. В людини забирають робоче місце. Уявіть, два чи три десятки людей, які працюють у райдержадміністрації – завтра у них немає роботи. Вони ще не обралися в територіальні громади, а хотіли бути мерами міст чи на чолі територіальних громад, але не вдалося. І куди іти? А вони вже звикли бути начальством. Тому це нормальне явище.
Колись тактиці реформ і змін учили. Але в цієї публіки, яка зараз прийшла до влади, одне питання: вигода конкретно для того клану, який буде фінансувати їхні наступні вибори.
– У чому особливість українського політикуму? Саме в цьому, про що ви зараз сказали? Тому що Польща розвивається, та ж Естонія – прекрасно розвинена країна. Ми ж, таке враження, що постійно ходимо по колу. У владі одні змінюються іншими, потім ті інші приходять знову до влади. Але 26 років нічого не міняється.
– Головне питання не в тому, щоб самому щось зробити, а головне – не дати щось зробити іншим. В цьому є величезна проблема. Знаєте, якщо людина не у владі, то вона вважає, що це кінець світу і що вона має зробити все, щоб знову повернутися у владу.
Держбюджет-2018: реальний чи оптимістичний?Є питання, все-таки, технократичного уряду. Треба домовитися в нашому суспільстві, щоб на якийсь час був уряд, який би не був відображенням тих політичних сил, кланів, які готуються до наступних виборів. Уже в червні залишиться рік до виборів, як належить по Конституції. Зразу всі поділяться на групи, і кожна матиме свого кандидата в президенти. А потім, трошки пізніше, вже почнуть ділитися по партіях. І знову таки, немає питань, по яких є суспільний консенсус, де є домовленість, що не чіпати. Наприклад, оборонний комплекс країни – це головне питання нашого розвитку і нашої безпеки. Кажуть, 5% ВВП ми виділяємо на оборону. Брешуть. Дивляться в камеру і брешуть, а люди вірять.
– А що, не 5% виділяють?
– 5% йде на оборону та безпеку. Вони ховають у слові безпека поліцію, СБУ, Держспецзв’язку. Всіх, кого завгодно. І зі 165 млрд, які оголошені, виявляється, для Міністерства оборони буде тільки 85. І щоб кожен українець розумів, що на озброєння на наступний рік буде виділено значно більше коштів. Але це буде не більше 20% від того, що потрібно нашій армії. Ми дуже бідні, і ми не можемо більше витягнути. Але про це треба відверто говорити.
– Колись Україна вважалася дуже багатою країною, особливо після того, як ми стали незалежними. І, чомусь, за 26 років ми стали дуже бідними. Наш зовнішній борг вже сягає близько $ 77 млрд. Так що ж це сталося, куди всі гроші поділися? Ви колись очолювали Фонд держмайна. Що зараз там є?
– У нас багато чого було. У мене велике прохання до глядачів, щоб було розуміння. От зараз ми маємо 3,5 тис. підприємств державного сектору. Сьогодні Україна ще не розуміє цього. Я думаю, що ще років п’ять доведеться нам гнити у цьому болоті. Багато підприємств, які треба віддати діючим приватним підприємцям за одну гривню і сказати спасибі, що вони їх заберуть з усіма боргами.
– А віддати кому краще? Нашому внутрішньому підприємцю чи інвесторам?
– Я закінчу. Справа ось у чому. У п’ятницю в КПІ була конференція підприємств оборонного комплексу. Приватні підприємства – 38 підприємств, які виставили свою продукцію. Це люди, які показали, що вони навіть без допомоги держави можуть здійснити інноваційний прорив в озброєнні. Чого не вистачає? Не вистачає ресурсу, не вистачає площ виробничих і так далі. Але вони нічого не отримають. Тому що ми будемо фінансувати державні підприємства. І ту техніку шістдесятих чи сімдесятих років будуть продовжувати модернізовувати.
– Хотіла з вами поговорити ще як з екс-міністром оборони щодо вибухів в Калинівці. Міністр фінансів Данилюк сказав про те, що це політичний тиск на нього Луценко чинить тим, що звинувачує Мінфін у цих вибухах. Ви аналізували цю ситуацію? Адже вже багато чого сказано, але до кінця нічого не зрозуміло.
– Те, що грошей не вистачає – це правда. Але питань до Мінфіну немає ніяких. Є питання в тому, як депутати виділяють кошти на ці речі. Міністр оборони Степан Полторак заявив, що йому потрібно 5 млрд, щоб навести порядок. Обіцяють виділити, здається, 300 млн. Ну, може зараз добавлять ще 50 млн, але не більше.
Але питання не в тому. Головне питання в Україні – це питання організації і управління. У даному випадку я маю на увазі, що на одному арсеналі зберігається те, що потрібно нашим військам і непотріб. Тобто те, що вийшло з ладу, те, що давно застаріло, і яке треба утилізувати. Проблема в тому, що начальник Генштабу, якому підпорядковуються ці арсенали, мислить таким чином: «В мене війна. І я повинен тримати в доброму стані те, що мені потрібно для фронту, і відповідну кількість людей, які це будуть забезпечувати». Якщо він бачить, що серед тих, що забезпечують, є можливість трошки на фронт людей відправити, то він відправить. Це пріоритет.
– Але хто буде там?
– А там дідусі стоять з гвинтівками. І одна людина на кілометр вздовж цих загороджень ходить. Найголовніше питання – що зараз робити треба. Розділити те, що потрібно військам, і те, що не потрібно. І те, що не потрібно забрати у Збройних сил і прийняти політичне рішення. Спочатку це забрати має міністр оборони. Він повинен звільнити Збройні сили від цієї надлишкової гирі.
Андрій Новак про маніпуляції з курсом гривні та МММ світового масштабуКрім того, має бути державна програма з утилізації боєприпасів. І ми маємо допустити приватний сектор до утилізації цих снарядів.
Таким чином, найголовніше питання зараз – організаційне. Потрібні боєприпаси мають бути у Збройних сил. А все, що непотрібно, треба віддати іншій установі. Кому завгодно, але це не є справа того ж Муженка, на якого зараз пробують вішати всіх собак. Але в даному випадку він поступає абсолютно раціонально. Критиків у нього дуже багато. Бо кожна людина, яка працює, обов’язково підлягає критиці.
– Хочу запитати вас як економіста: що зараз відбувається з курсом долара? Ми бачимо, як дуже стрімко падає гривня. Буквально кілька разів на день курс змінюється.
– Перше – у нас немає голови Національного банку. І ставити це питання можна тільки експертам, а не керівництву Нацбанку. Це ненормальне явище, коли країна живе в кризі, і вже чотири місяці в нас немає реально голови Нацбанку.
По-друге, мене дивує, чому немає навіть розуміння, що Національний банк і уряд повинні співпрацювати, щотижня проводити наради, дискутувати, лаятись, як ми свого часу зі Стельмахом. Але ми після того залишились найкращими друзями. Хоча щодня аж іскри летіли, бо ми виробляли позицію. А зараз це така таємна справа Нацбанку. МВФ пообіцяє, чи не пообіцяє, запозичення будуть і куди підуть? Тобто це гра Національного банку, а повинна бути спільна гра уряду і Нацбанку.
І останнє – на наступний рік уже показали курс. Є вже 30,2. І все – народ налаштовується під цю справу. І вже в усіх своїх фінансових планах закладає оборудки, і зараз під це вже йде підлаштування.
