Про криптовалюти

Андрей Новак
Біткойн, як і всі інші криптовалюти, це ніякі не валюти, не гроші, бо вони не забезпечені жодним товарним виробництвом. Жоден банк жодної країни не приймає їх і не нараховує відсотки. Це МММ світового масштабу. Це фінансові спекуляції на сучасних електронних технологіях із застосуванням модерного програмного забезпечення, але по суті це та сама фінансова піраміда. Коли вона рухне – питання часу. Ті, хто купував біткойни за високими цінами, втратять усе або майже все, якщо не встигнуть продати. Фінансовий результат піраміди завжди однаковий – цілковитий крах.

Якщо за тиждень на 30% знижується ціна цієї спекулятивної одиниці – це чіткий сигнал, що фінансова піраміда почала розсипатися. Якщо сам засновник розпродав усі свої біткойни – це перший сигнал її завершення. Тиждень, місяць чи два – й знецінення біткойна буде на всі 100%. Якщо ви їх маєте – позбувайтесь якомога раніше.

Класичні гроші повинні бути забезпечені економікою країни або групи країн, товарним виробництвом. Тоді вони мають якусь цінність. Якщо ні – повернемося назад до золотого стандарту. Тоді грошима будуть золото, срібло. Електронні гроші – тимчасова фінансова спекуляція.

Про девальвацію гривні

Жодного зв’язку між курсом криптовалют та гривні немає. Жодна криптовалюта не прив’язана до справжніх грошей.

Девальвація гривні відбувається із зовсім інших причин. Останні два роки вона є штучною. Гривню штучно девальвує уряд разом із Національним банком. Жодних фінансових підстав для цього немає. У нас відносно збалансована зовнішня торгівля.

По-друге, понад три роки маємо масштабну пряму валютну підтримку з різних джерел. Збільшено програму з МВФ із $12,5 млрд до $17,5 млрд, також збільшено програму з Світовим банком, з Європейським банком реконструкції й розвитку, Європейським інвестиційним банком. За таких умов гривня спокійно могла б бути стабільною, навіть можна було б її трохи зміцнювати, якби була відповідна курсова політика. На жаль, курсова політика прямо протилежна – на штучну девальвацію. Триває наповнення центрального й місцевих бюджетів через інфляційний ефект, який іде після девальвації. Також задовольняються апетити наших знаменитих експортерів – вони ж головні фінансово-промислові групи в країні, вони ж головні політичні групи. Заради олігархів девальвують гривню. Для експортера чим дорожча іноземна валюта – тим краще, це його валютна виручка, в гривневому еквіваленті вона стає більшою.

Гривня девальвувала в 3,5 рази. На скільки ж знизився наш рівень життя.

Економіка України підсумки та прогнози: космічна гривня та банківський колапс

Є два варіанти курсової стратегії. Україна обрала постійну девальвацію заради експортерів. Вона неправильна. Інший варіант – забезпечення міцності національної грошової одиниці. Це німецький, американський, британський підхід.

У якій із країн «Великої сімки» є стратегія на девальвацію своєї грошової одиниці? Навпаки, всі дотримуються стратегії стабільності. Це, до речі, один із головних елементів так званого німецького економічного дива. Після війни Німеччина була повністю розбита. Новий уряд ввів у обіг нові дойчмарки, забезпечив їхню міцність щодо інших валют. Це був чіткий сигнал усім німецьким виробникам, що заради них дойчмарку не девальвуватимуть. У підсумку це дало те, що німецькі товари вважають найякіснішими, бо виробники мали працювати над якістю заради конкурентності своєї продукції. А у нас і експортери не розвиваються, повністю залежать від кон’юнктури ціни.

Гривня існує понад двадцять років. Це дуже короткий період. Введено було в обіг 1,62 грн за долар, а зараз 28. У 20 разів зросла гривнева виручка експортерів. У нещодавно ухваленому бюджеті на 2018 рік уряд разом із НБУ відверто анонсували продовження цієї курсової стратегії, бо на кінець 2018 року заклали курс 30,1 грн за долар. Іще не факт, що він таким буде, бо в бюджеті на 2017 рік було закладено курс 27,2.

Про пенсійну реформу

Уряди України з року в рік не роблять справжньої пенсійної реформи з переходом на трирівневу систему, тим самим забезпечують ріст дефіциту Пенсійного фонду. Те, що зараз роблять – це не пенсійна реформа, адже залишається однорівнева солідарна система. Під назвою «пенсійна реформа» змінили умови виходу на пенсію й умови її нарахування.

Умови виходу на пенсію погіршили: треба було 15 років стажу платежів у Пенсійний фонд, а тепер, із 1 січня, треба буде 25. А ще через 10 років уже треба буде мати 35 років мінімальних пенсійних платежів. Більшість працездатного населення час від часу їздять на заробітки, тут не платячи в Пенсійний фонд, інші не оформлені, зарплати в конвертах.

Наш Пенсійний фонд – це такий собі котлован, куди ми скидаємо пенсійні внески з легальної частини зарплати. Немає зв’язку між сумою, яку ви зараз платите в Пенсійний фонд, і вашою пенсією через 30 років. Якщо система залишиться солідарною, ви цілковито будете залежати від того, яку тодішній прем’єр-міністр призначить вам пенсію. Це великий недолік однорівневої солідарної системи. Нам потрібна мінімум трирівнева система, де другий і третій рівень накопичувальні, причому один із них обов’язковий.

Освітня реформа в Україні: гроші, оцінки і креатив

Саме на накопичувальних рівнях реалізується соціальна справедливість, бо там відсоток від вашої зарплати надходить на вашу особисту пенсійну картку в тому банку, який ви обрали. Це як депозит – банк постійно на ці гроші нараховує відсоток.

Інша річ, що в Україні не довіряють банкам. В економіці все взаємопов’язано, це єдиний організм. За останні три роки Нацбанк ліквідував 90 банків, як можна рахунок відкривати? Має бути спеціальне законодавство, який банк має право відкривати пенсійні рахунки, куди він може їх вкладати, тобто дуже чітка регламентація, як можна використовувати гроші з пенсійних рахунків.

У нас зараз ідеальний момент запровадити накопичувальний рівень. Відбулася націоналізація ПриватБанку – тепер у держави чотири державних банки, які займають 52% активів банківської системи України. Нічого надійнішого за нацбанк немає, бо кожна копійка гарантована держбюджетом. Поки у держави є 52% активів банківської системи – можна відкривати накопичувальний рівень, але тільки в державних банках. Або створити державний чи державно-приватний Пенсійний фонд із жорсткою регламентацією, як використовувати пенсійні кошти. Тоді наймані працівники будуть зацікавлені в білій зарплаті.