Про газову залежність
Усе, що робить Росія щодо України, ніяк не пов’язано з економікою, це передовсім політична складова. І Росія в особі «Газпрому» до нас дуже давно нелояльна.
Перші серйозні газові війни почалися ще за Віктора Ющенка. Щойно Україна продемонструвала своє прагнення максимально йти не в бік РФ, а в бік Європи – у нас почалися газові війни, тиск із боку Росії, звинувачення в крадіжці газу. Ба більше, це ледь не народний мем у Росії, що українці в них крадуть газ. Але ми, так чи інак, жорстко пов’язані з РФ і взаємозалежні.
Наразі Україна в принципі залежить від російського газу. Нам власного газу не вистачає. А Росія жорстко залежить від нас, бо без наших газопроводів, без транзиту через Україну вона не може торгувати з Європою, а для неї це серйозно. Якщо РФ припинить торгівлю з Європою, то з її бюджету піде доволі великий шматок, який вони заробляють на газі.
З одного боку, ми весь час намагаємося, умовно кажучи, тиснути на Росію й піднімати ціну транзиту. Вони будують «Північний потік», «Південний потік», намагаються якось обійти нас, але поки що ми жорстко пов’язані. Це абсолютно політичне питання як для української влади, так і для російської.
Вважаю, що за 26 років незалежної України можна було б відійти від Росії, якби у нас була справжня еліта з державним мисленням, чітким розумінням, що нам вигідніше не залежати від газу РФ, бо це передовсім питання нашої безпеки. За бажання Москва перекриває газ – і у нас починаються економічні труднощі.
Незалежне від Росії постачання газу можна було б реалізувати. По-перше, у нас є власний газовидобуток. По-друге, потрібно знижувати наше газоспоживання. Ми країна, яка дуже багато споживає газу як у комунальній галузі для звичайних громадян, так і в промисловості. Тому потрібно модернізувати, позбутися газової залежності.
Експерти кажуть, що реально бути повністю незалежними, на власному газі. Можна продумувати альтернативні постачання газу не з Росії, а з будь-яких інших країн. Свого часу відомий газопровід Одеса-Броди було створено для того, щоб ввозити газ в одеський термінал із країн Близького Сходу і в такий спосіб не лише забезпечувати Україну, а й мати окреме через цю гілку постачання Європі, яка теж зацікавлена на 100% не залежати від Росії.
По-перше, у нас для населення непомірно висока ціна на газ у принципі. Коли нам пояснюють підвищення цієї ціни в рази, то зазвичай говорять, що ми змушені, це нібито данина тому, що ми не залежимо від Росії, а тепер купуємо європейський газ. По-друге, жодного європейського газу немає, це той самий російський, який ми купуємо дорожче, бо його дорожче транспортувати, адже він має пройти через нас, а потім повернутися назад.
Якщо Росія перекриє вентилі для нас і для Європи, у нас цього газу не буде. Ніяка це не незалежність. Хоча ще уряд Арсенія Яценюка поспішив радісно нам повідомити, що ми тепер незалежні. Ну, я сказав би, що нас обдурили, бо повної незалежності від російського газу немає.
Що не так із ціною на газ в Україні?
Європа має альтернативні джерела постачання газу. Німеччина, наприклад, останнім часом дуже просунулася на власних відновлюваних альтернативних джерелах тепла. Своє газоспоживання вони весь час зменшують, стаючи більш незалежними. Такий шлях мала пройти й Україна. Згадаймо схему «Роттердам+», яка є абсолютно корупційною, її приписують бажанню Ріната Ахметова заробляти більше. Інсайдерські джерела кажуть, що це бажання не стільки Ахметова, скільки його нового партнера Порошенка, який змушує Ахметова отримувати надприбуток, бо тепер йому доводиться з Порошенком ділитися. Про це говорить, наприклад, нардеп Сергій Лещенко, про це нещодавно в інтерв’ю сказав колишній нардеп Олександр Онищенко, який сам брав участь і непогано заробляв на газовому ринку. Головний комерційний партнер в енергосфері у Порошенка тепер Ахметов.
У чому ця схема полягала? Представляли вугілля за такою ціною, ніби його закуповують у Роттердамі. Ця ціна доволі велика. Обурення було, адже всі знають, що вугілля видобувають насправді на Донбасі, зокрема на окупованих територіях. Самому Ахметову це вугілля мало не з копанок дістається дуже дешево. Виставляючи роттердамську ціну, він отримує надприбуток.
Нещодавно я спілкувався з економістом Володимиром Лановим. Він говорив, що, на його погляд, виставляти світові ціни, коли у тебе є власний ринок і власна собівартість – некоректно і неправильно. Погоджуся, не можна виставляти населенню такі ціни за енергоносії. А схема з газом дуже схожа. Це не собівартість газу, бо ми його добуваємо. Наприклад, уже сьогодні потреби населення можна покривати винятково завдяки власному газовидобутку. У такому разі вартість газу була б аж ніяк не близько 7 тис. грн, а 2-3 тисячі. Тобто істотно менше.
Нам сьогодні кажуть, що населення має платити багато. Чому багато, які пояснення? По-перше, потрібно розвивати газовидобуток. Виникає просте запитання у громадянина, який багато платить за газ: виходить, я є інвестором у розвиток нашого газовидобутку? Але якщо я інвестор, то де мої дивіденди? Я вже мовчу про те, що, за Конституцією, газ є нашою спільною власністю, а експлуатують її якісь приватні компанії.
Путін побив антирекорд Хрущова: до чого призведе ракетний скандалЗараз ринок віддали великій кількості приватних компаній, але інвестиції беруть переважно з платоспроможного населення. Далі нам повідомляють, що ви повинні платити багато, бо не все населення здатне тягти таку ціну. Відповідно, з цієї ціни формують субсидії тим, хто платити не може. Тобто, грубо кажучи, якщо ви платите повний тариф за тепло, це означає, що з ваших грошей вас держава змусила забезпечувати ту частину населення, яка не може платити. З вами не порадилися, чи ви хочете це робити, чи не хочете – вас змусили. Причому відразу оголосили таку ціну, що як мінімум 70% населення потрапляє в неплатоспроможні, а 30% населення, які здатні платити, змушені інвестувати.
Коли Гройсман каже: «Не хвилюйтеся. Ми підняли ціну на газ, але держава заплатить за тих, хто не може», потрібно розуміти, що не держава платить. Маргарет Тетчер казала, що немає жодних державних грошей, є гроші платників податків, які потрапили до вас у розпорядження. Тобто у мене беруть гроші, щоб платити за неплатоспроможне населення. Але ці гроші не дають їм. Вони ж не приходять у касу й не отримують готівкові кошти, якими потім можуть розпоряджатися на свій розсуд: чи то платити за комуналку, чи то заощадити. Ці гроші переправляються, знову ж таки, монополістам, які сьогодні володіють обленерго.
Це все величезна, на мій погляд, афера і корупційна схема, яку ніяк не можна назвати ринковою, бо реального ринку немає. Там є монополісти, і ця схема забезпечується насамперед політичним дахом, бо це політична воля наших перших осіб: і президента, який сьогодні грає в ці ігри з Ахметовим, і пана Гройсмана, який прямо пов’язаний із цим, і НКРЕКП, організації, яка контролює тарифи, де сидить менеджер із «Рошен», який є членом бізнес-оточення Порошенка.
Газ сьогодні нерозривно пов’язаний як із внутрішньою політикою, так і з зовнішньою. Росія з нами грає. Вона показала нещодавно, що може тиснути на нас, коли наше керівництво має кепський вигляд, кажучи нам: «Прикрутіть газ», до цього заявивши, що ми не залежимо від Росії. Виникає питання: то залежимо ми від Росії чи ні? Виявляється, ще залежимо.