Про непросте рішення, що ухвалили депутати минулого тижня, принципи роботи Антикорупційного суду та його можливості, взаємодію Суду з іншими важелями протидії корупції та проблеми чинної системи влади розповів гість Politeka Online Віктор Чумак, народний депутат України.
Щодо перспектив з ухваленням Антикорупційного суду
Було дуже непросто голосувати за цей закон. Було п’ять основних вимог до проекту закону з боку міжнародної спільноти та громадського суспільства України. Чотири з них фактично було виконано, але ключову – лише наполовину. Тут треба розуміти, стакан наполовину порожній чи наполовину повний. Ми дуже довго сперечалися між собою, багато радилися. “Самопоміч”, “Батьківщина”, позафракційні мали достатньо серйозні дискусії просто в залі перед голосуванням.
Ми вирішили все ж таки проголосувати за цей законопроект, бо він відкриває шлях, дає можливість запустити Антикорупційний суд – іще один антикорупційний інструмент у країні. Він дає можливість сформувати цей суд у більш-менш нормальному стані, бо там, з одного боку, зберігається можливість блокування недоброчесних суддів із боку Ради міжнародних експертів, а з другого – є інструменти подолання такого блокування.
Це достатньо складно, треба мати в Раді міжнародних експертів як мінімум три людини, які визнають, що помилилися, коли ухвалювали попереднє рішення. Але там зникає повна процедура перевірки всіх аплікантів, які проходитимуть через Раду міжнародних експертів. Якщо зникає офіційна процедура, виникає можливість неофіційної процедури перевірки.
Тобто Рада міжнародних експертів може опиратися не просто на дані, які вона сама десь знайде, а на дані, які вона отримає з офіційних або неофіційних джерел. Можуть працювати громадські активісти, громадські організації. Проект “Чесно: Фільтруй суд!” може працювати з Радою міжнародних експертів, Центр протидії корупції може спокійно працювати. Це буде майже легітимно, бо залежатиме від внутрішньої комунікації, яка буде в Раді міжнародних експертів.
Щодо принципів роботи АС
Прорахувавши все це, ми вирішили голосувати за цей проект закону, щоб запустити антикорупційний механізм. Чи буде краще країні? Це просто інструмент, як НАБУ, САП, НАЗК, прокуратура, СБУ тощо. Скальпель у руках хірурга лікує, а в руках убивці – вбиває.
Це може бути інструмент, який вбиватиме, а може бути інструмент, який лікуватиме. Це залежить від того, в чиїх руках він буде. Руками є політична система, в якій живе країна.
На жаль, сьогоднішня політична система не дає мені великого оптимізму, що скальпель буде у руках хірурга, я не можу собі уявити Петра Порошенка хірургом. Опір системи може бути дуже сильним. Він може бути на різних стадіях, різних етапах: на етапі здобуття певних доказів, розгляду справи, спілкування з адвокатами, прокурорами тощо. Буде шалений опір системи, він уже зараз такий. Опір Порошенка, Ахметова, Коломийського, Кононенка, Грановського, всіх інших людей, яких ми з вами знаємо, а також людей, яких вони навколо себе гуртують, яких ми називаємо клептократами та олігархами.
Будуть спроби дискредитації, спроби довести, що цей суд неспроможний ухвалювати якісь рішення, спроби перегляду цих справ через інші механізми в правовий і неправовий спосіб. У нас гарні закони, гарні інституції, лише одне погано – ці інституції не працюють, не виконуються закони, які контролюють їхню діяльність.
Що ми хочемо від цього суду? Щоб він просто клепав вироки за поданням НАБУ? Я не хочу такого. Я хочу, щоб цей суд був доступним та справедливим, щоб він виносив абсолютно правосудні рішення. Якщо НАБУ подаватиме нісенітниці, то необхідно, щоб казали, що тут немає доказів, неправомірне використання тих чи інших засобів тощо. Нам потрібен чесний суд.
Я хочу, щоб до суду піднявся рівень довіри. Все одно все буде розглядатися вищою касаційною інстанцією – Верховним судом.
Якщо рішення Антикорупційного суду будуть розвалюватися на рівні Верховного суду чи Європейського суду з прав людини – нас це абсолютно не влаштовує. Він має виносити абсолютно неупереджені вироки. Корупційні злочини латентні, їх дуже важко доводити. Тут питання не лише в чесності суду, а й у кваліфікованих можливостях НАБУ, САП тощо.
Щодо відставки Данилюка
Він просто виніс сміття з хати, заявивши, що посади купуються та продаються, туди йдуть політичні призначенці, а не професіонали. Доказ – він рік не міг призначити голову Державної фіскальної служби. Це його прерогатива – знайти цю людину і призначити, а він не може, бо туди хоче призначити Кононенко свою людину, Южаніна – свою. Вони між собою торгуються, а міністр фінансів не може призначити головного фіскала країни.
Це означає, що він не може прогнозувати фінансову політику.
В.о. – дуже хитка посада. Коли він захотів призначити свого заступника, в Кабміні йому відмовили. Він говорить про те, про що пишуть всі громадські активісти, розслідувачі – у країні відверто процвітає політичний хабар у вигляді субвенцій на розвиток територій на мажоритарних округах. Це абсолютно відверто. Перший його скандал був при ухваленні бюджету, коли він не хотів ухвалювати цей бюджет у зв’язку з величезним розміром субвенцій.
Ігор Лапін: на законі про Антикорупційний суд піаряться всіЗараз у мажоритарників планка падає, бо їм потрібно до виборів готуватися, субвенції ростуть. А де взяти гроші? Їх немає, баланси звести не можна. Він – комунікатор із МВФ. Окрім усього іншого, Міжнародний валютний фонд вимагає бездефіцитного й збалансованого бюджету. А де його взяти, якщо треба 5-10 млрд віддавати на політичні хабарі? Не розумію, що такого поганого сказав міністр фінансів Данилюк. Він просто показав реальну картинку.
