Яке майбутнє чекає Україну в найближчі два-три роки, як себе позиціонують ключові кандидати і чи можуть розраховувати на успіх їхні найближчі переслідувачі, розповів гість Politeka Online Юрій Романенко, директор програми внутрішньої і зовнішньої політики Українського інституту майбутнього
Про майбутнє України в найближчі рік-два
Майбутнє України безпосередньо залежить від того, яким буде результат парламентських і президентських виборів. З кожним з основних кандидатів в разі перемоги можливі два сценарії: або така ж гра, як і сьогодні, тобто відсутність принципових змін, або під впливом безлічі серйозних чинників початок руху до глибоких змін країни.
Можна точно сказати, що буде в найближчі півроку, до виборів, тому що їхній результат ще не очевидний. Буде багато цікавих і яскравих подій, тому що кандидати грають на підвищення ставок. Юлія Тимошенко входить в клінч з Петром Порошенко, Порошенко робить ставку на дестабілізацію. Україна отримає Томос, але після нього почнуться зіткнення з прихильниками УПЦ МП на грунті перерозподілу власності.
Така ситуація цілком лягає в логіку стратегії Петра Олексійовича. Підвищивши ставки, він може виграти тільки на мобілізації того електорату, який умовно називають Майданом.
Оскільки рівень недовіри до президента дуже високий, йому необхідно мобілізувати своїх прихильників. Він це робить, використовуючи тему реваншу і релігійну тему. Коли починається така напруга в гуманітарній сфері, це розбурхує країну. Якби у президента були економічні досягнення, йому не потрібно було б грати в такі ігри. Оскільки подібних зрушень немає, він піднімає макрогуманітарні теми, як віра і мова.
Події після президентських виборів інваріантні. Президент може зіграти в стратегію повторення 2004 року. Якщо зрозуміє, що не виходить виграти, що хиткі позиції, він може піти, використовуючи вплив на ЦВК, на перенесення виборів, третій тур, реформу Конституції і т. д. Нам точно не буде нудно.
Чи можлива перемога не Тимошенко і не Порошенко
Теоретично так, тому що в суспільстві високий запит на інших. Соціологія показує, що 60-70% громадян чекають появи нових облич. Вакарчук намагається, Зеленський буде грати на цьому, тому що піде на президентські і парламентські вибори. Анатолій Гриценко теж намагається грати на цьому, хоча він не новий, його можна віднести до представників старої еліти.
Проблема всіх інших – проблема організації. Вибори – це в другу чергу ілюзії виборців, а в першу – організація, яка здатна експлуатувати ці ілюзії. Той, хто має хорошу організацію і досить ресурсів, той має більше шансів, навіть якщо він більш токсичний, навіть якщо у нього високий антирейтинг.
Юлія Володимирівна і Петро Олексійович мають більше шансів, тому що у них є організація. У Тимошенко на даний момент вона розгорнута, потужна, Порошенко тільки входить у виборчу кампанію. Якщо у вас немає організації, ви ніколи не переможете організовану силу, якими б хорошими ви не були. Майдан це дуже добре показав.
У нас багато людей не зробили висновки після першого Майдану, тому дуже дивувалися, коли після другого не сталося якісних змін.
А як вони могли статися, якщо олігархи були бенефіціарами цієї ситуації, активно грали, використовуючи медіа, свій вплив на ті чи інші політичні партії? Тому вони і переграли неорганізований середній клас. На сьогоднішній день середній клас залишається таким же неорганізованим, ми п’ять років злили в трубу. Очікування від кандидатів на президентський пост на кшталт очікувань дітей: коли ж чарівник у блакитному вертольоті спуститься і вирішить їхні проблеми.
Нагадаємо, Микола Томенко про недопущення у другий тур проросійських кандидатів та заборону фонтанів.
Як писала Politeka, Ахметов і Ко обійдуться без спільного з Льовочкіним і Рабіновичем кандидата — аналітика.
Також Politeka писала, що це явка з повинною: розкрито неочікувану правду про нові зміни в ЦВК.
