Одна з найяскравіших подій: прихильник зняття санкцій із Росії заговорив про повернення Криму. Петро Порошенко готується до швидкого візиту до Вашингтона, а Адміністрація президента найняла лобістську структуру у США. Про те, як Україні домовлятися із прагматичним Трампом, про що говорять його перші рішення і заяви та куди зайдуть відносини Росії і США, розповів гість Politeka on-line директор Центру східноєвропейських перспектив у Вашингтоні Микола Воробйов.

– Ви нещодавно повернулися з Вашингтона. Скажіть, яка склалася ситуація в американському політикумі після приходу в Овальний кабінет Дональда Трампа?

Воробьев
– Після приходу нового президента атмосфера там змінюється ледь не щогодини. Дуже багато пертурбацій, призначень. У чому особливість виборів: не лише Трамп став президентом, а змінюється вся вертикаль виконавчої влади. Лише у Вашингтоні звільняються понад 10 тис. робочих місць. Це і Білий дім, який оновлюється на 80%, і Держдеп, і Пентагон, і Міністерство юстиції, решта відомств.

Але, наприклад, призначення держсекретаря – це не лише відповідальність президента і не лише його парафія. Він може номінувати когось, але кандидатура узгоджується на рівні Сенату. Рекс Тіллерсон і міністр оборони Джеймс Меттіс виступали перед Сенатом, щоб їхні кандидатури були затверджені. Тому відбувається багато політичних перестановок, закулісних перемовин.

– Чи змінилася після приходу президента атмосфера, настрої?

– Відчувається настрій невизначеності і настороженості.

Саме місто Вашингтон – дуже ліберальне. На праймеріз, коли обирали кандидатів у президенти, Трамп посів чи то п’яте, чи то сьоме місце навіть серед республіканців. Вашингтон – дуже демократичний і підтримує, як правило, демократів. Тому більшість жителів там не є прихильниками Трампа, вони не хотіли, щоб він став президентом.

Ху із містер Беннон: кому належить реальна влада в Білому домі

Як ми знаємо, американці звикли прораховувати, звикли бачити стратегію наперед, а зараз вони не можуть передбачити наступний крок нового президента, його наступне призначення.

– Тобто наслідки виступів Трампа на прес-конференції, його зіткнень із журналістами, виплескуються вже на рівень простого жителя Америки?

– Ті люди, які підтримували Трампа, і так із ним залишаються. Але це точно не вашингтонська публіка. Середні виборці Трампа: білі американці віком 40+, представники слабенького середнього класу з $60-70 тис. доходу в рік на сім’ю. Вони переважно живуть у центральних і південних штатах у невеликих містах або селищах.

Але зараз відбувається клінч Трампа з усіма підряд. Потрібно спочатку розуміти, що він не є політиком. Він і номінував себе, як людина з антиістеблішмента, а значить не з Вашингтона. У нього немає жодної політичної кар’єри. Він прийшов із бізнесу і зараз намагається осідлати політичну столицю. Як це в нього вийде, ми побачимо.

– Ви говорили, що спілкуєтеся з республіканцями. Вони прийняли Трампа або він усе ще для них не зовсім свій, трохи чужорідний?

– Я не думаю, що вони його коли-небудь взагалі приймуть. Трамп – бізнесмен, а вони – політики. В Америці це дуже розмежовано, тому ментально вони різні.

Якщо подивитися на поведінку, призначення, заяви Трампа, то йому здається, що він веде будівельний бізнес, а не керує країною. З точки зору бізнесу, Америці дійсно невигідно підтримувати НАТО – це величезні витрати, інвестиції в безпеку, які не можна виміряти, отримати прибуток. Тут бізнес-шаблони не працюють. Але з точки зору національних інтересів, американці повинні підтримувати і далі своїх союзників, як творці Альянсу.

– Щодо підтримки, зокрема, України: Петро Порошенко збирається до Трампа. Що повинен зробити Порошенко, аби сподобатися американському президенту, щоб Україна і далі отримувала підтримку?

Тарас Березовець про дуель Путіна і Трампа та боснійський сценарій для України (відео)

– Український істеблішмент спочатку ставив на іншого кандидата, деякі олігархи робили внески до Фонду Клінтонів. Ми знаємо, що тут було якесь розслідування скандалу, яке не мало завершення, але через який звільнився радник Трампа Пол Манафорт.

Фактично з боку української влади та істеблішменту було зроблено чимало, щоб перешкодити Трампу стати президентом. Плюс ще нещодавно в одній із газет, яку поширюють у Вашингтоні в Конгресі і яка досягає своєї аудиторії, було опубліковано розслідування. У ньому йшлося про те, що представники української влади безпосередньо співпрацювали зі штабом Демократичної партії, під час виборів координували свої дії. Був скандал. Можна говорити, що це замовний матеріал, але були підтверджені факти, джерела, люди, які фігурують у статті, які не заперечують свою причетність, зокрема і щодо скандалу з Манафортом.

Зустріч із Трампом була і в інших політиків. Зараз в Адміністрації президента всі шукають підходи до Трампа. Зараз, якщо чесно, я в Вашингтоні бачу більше українських політиків, ніж у Києві.

– Хто там стоїть у черзі?

– Усі: представники «Батьківщини», «Самопомочі», «Народного фронту» тощо. Є представники Адміністрації президента, які, нарешті, зрозуміли, що потрібно шукати можливості потоваришувати з новим президентом.

Є фірма BGR Group, заснована республіканцями 30 років тому. Є інформація про контракт на $0,5 млн про просування інтересів чи то Адміністрації президента і Порошенка особисто, чи то України. Дуже, до речі, цікаве питання, кого саме. Я думаю, що все-таки перше.

– Є вже розуміння того, хто в Білому домі куруватиме Україною?

– Раніше питанням регіону Євразії загалом займалася Вікторія Нуланд, але вона пішла разом зі своїми співробітниками. Я думаю, що тим же питанням займатиметься віце-президент Майк Пенс, держсекретар Рекс Тіллерсон і ті конгресмени та сенатори, які залишилися у владі.

Нещодавно, до речі, на рівні Конгресу було представлено законопроект про те, щоб уже Конгрес закріпив санкції. Секрет полягає в тому, що, коли була анексія Криму, агресія з боку Росії, санкції затверджувалися у квітні 2014 року особисто президентом Обамою. Так само легко, як вони тоді були прийняті, зараз вони можуть бути скасовані президентом. Завдання конгресменів вивести їх на інший рівень. Цей законопроект ухвалити складно, але і санкції потім буде складно скасувати. Якщо ви пам’ятаєте, то поправка Джексона-Веніка існувала понад 20 років. Акт Магнітського існує близько дев’яти років.

Так що здоровий лобізм – це те, що зараз потрібно Україні.

– Тобто російське питання змінює звучання: від передвиборчої риторики до нинішніх подій. Як складатимуться відносини у форматі Трамп-Путін?

Іван Вінник про тет-а-тет Порошенка і Путіна та коаліційні інтриги (відео)

– Сам по собі Трамп є авторитарним правителем. У такій же манері, як бізнесом, він хотів би керувати країною. Під час виборчої кампанії він говорив про такі речі, які не може зробити як президент. Наприклад, говорив, що ув’язнить Гілларі Клінтон. Але в Америці президент не може впливати на судову владу. Він не може, як Путін запроторити до буцегарні свого опонента Ходорковського.

Щодо відносин Трампа і Путіна, то є різні варіанти і в чомусь ментально вони схожі. Це може бути якесь потепління відносин. Але у зв’язку з обманом із боку Росії, протягом столітніх спроб подружитися зі США вони завжди провалювалися через невиконання Росією своїх зобов’язань, може бути протистояння двох важкоатлетів на світовій арені.

– Зараз говорять про те, що між ними спочатку будуть домовленості, а потім вони зайдуть у безвихідь.

– Днями російськими ЗМІ вже пішла рознарядка припинити хвалити Трампа. Проблема російського істеблішменту у Кремлі в тому, що там не розуміють особливостей американської політики. Мене завжди дивувало, що багаті люди, олігархи так і не спромоглися здобути освіту у США, щоб розуміти, як працює американська система.

Вони думали, що прийшов Трамп, із ним потоваришують, домовляться і знімуть санкції. Але санкції не скасували, Трамп каже, що Крим треба б віддати. Тіллерсон заявляє, що санкції триватимуть, поки Росія не виконає Мінські домовленості.

Так, є те, що цікаво і Трампу, і Тіллерсону – зняття санкцій із Росії. Але не все впирається в бізнес. Є політичні та національні інтереси. Думаю, налагодити продуктивну співпрацю в цьому форматі буде дуже складно. Можливо, що відносини будуватимуться навіть без потепління.

– Як же все-таки вирішуватиметься українське питання: шляхом ультиматумів або проміжних домовленостей і балансу політики та економіки?

– Може бути тисяча сценаріїв. Чимало питань вирішують у кулуарах. Багато призначень відбуваються спонтанно. Ось до Нового року Тіллерсона взагалі ніхто не знав. Багато ситуацій важко передбачити.

Володимир Огризко про геополітичні плани Путіна та дипломатію з агресором (відео)

У переддень візиту Порошенка до Вашингтона, я розумію, що нам дуже важливо дати виразну пропозицію американським партнерам: реформи, боротьба з корупцією, зміни всередині країни. Якщо українська влада однією рукою просить допомоги МВФ, а іншою продовжує красти, це може погано закінчитися для країни. Скільки б лобістів ні наймали, скільки б разів не повторювали, що на нас напали, із Трампом усе буде жорстко.

У мене є така інформація, що Трамп дійсно збирається провести моніторинг коштів, наданих Україні протягом останніх двох років МВФ, Світовим банком, іншими західними донорами.

Я розумію, про що Путін може говорити із Трампом. Це боротьба з ІДІЛ, зміна ладу в Європі, питання біженців. Він може бути вибивалою американців і робити за них усю брудну роботу, не шкодуючи своїх людей.

Мені цікаво, які пропозиції прозвучать від України, крім того, що на нас напали і необхідно дотримуватися Будапештського меморандуму. Я відразу скажу – це не працює.

– Які ж пропозиції від України повинні бути на перемовинах?

– Я б апелював не стільки до Трампа, скільки до внутрішньої опозиції. Зустрічався б із республіканцями в Сенаті, спілкувався б з американкою пресою. Намагався б консолідувати людей, які і так вже на нашому боці. Пояснював би їм, чому Україна – це важливо.

Трампу наш президент, швидше за все, говоритиме про свою безальтернативність і про те, що він утримує більш-менш стабільність у країні. Але я б на його місці давав пропозиції з безпеки в Європі. У нас є досвід АТО, боротьби з тероризмом. Я б говорив про те, що Україна може бути щитом безпеки для всієї Європи.

Владислав Руденко