ХАМАС в пошуках покровителя: без Катара і в оточенні ворогів

Звісно, за ступенем інтенсивності домінує війна в Сирії, але це, можливо, тимчасовий фактор. Так чи інак, але напруга наростає в Перській затоці, ба більше – вона багатошарова.

Дипломатичний конфлікт із Катаром, за всієї його важливості, є вторинним щодо осі протистояння коаліції арабських держав на чолі з Саудівською Аравією та Єгиптом проти Ірану. Друга складова — це спроба обмежити турецьку експансію за допомогою дислокації Анкарою свого військового контингенту в Катарі. Третя складова, що зазвичай залишається в тіні — це протистояння Туреччина-Іран.

Чвари між найважливішими спонсорами різних опозиційних угруповань та втручання Ізраїлю, поки обмежене, у війну на півдні Сирії вже позначаються на перебігу військових дій. Ісламісти починають воювати не стільки з урядовими військами, підрозділами Хезболли і шиїтської міліції, скільки між собою. Цим користується урядова армія за наводкою своїх іранських і російських радників. Одночасно загострюються відносини між курдами з одного боку і турецькими підрозділами на півночі Сирії та з урядовими військами. Та й сирійські опозиціонери дедалі частіше повертають зброю проти курдів.

Не обійшла сварка й монархії Перської затоки та сектор Гази. Тут теж намічаються серйозні зміни.

Проблеми ХАМАС

Із липня 2007 року в секторі Гази править організація ХАМАС — Ḥarakat al-Muqawamah al-Islamiyyah, Ісламський рух опору. В Ізраїлі, Канаді, США та Японії організація визнана терористичною, в Австралії та Великобританії терористичним визнали лише військове крило ХАМАС — Бригади (батальйони) «Ізз ад-Дін аль-Касам», названі на честь ісламського священнослужителя, творця і керівника терористичної організації «Чорна рука» за часів британського мандата в Палестині в 1920-1947 рр.

ХАМАС постійно конфліктує з навколишнім світом, а особливо сильно – з керівним режимом Палестинської національної автономії (ПНА) на західному березі річки Йордан.

Спочатку ХАМАС активно включилася в боротьбу проти режиму Асада. Хоча сімейство сирійських президентів тривалий час всіляко підтримувало організацію. Очевидно, це сталося за бажанням спонсорів ХАМАС – Туреччини і Катару. Слід відзначити особливо сильний вплив останнього, підкріплений істотною фінансовою підтримкою. Бійці ХАМАС тоді виявились найбільш боєздатними, а інструктори відповідали за військову підготовку протурецької Сирійської вільної армії (СВА). Однак очолити опозиційний рух СВА не змогла, це вдалося зробити ІДІЛ (ІД). Ба більше – у збройних зіткненнях із бойовиками ІД бійці ХАМАС зазнали поразки і значних втрат.

Виникла реальна небезпека вторгнення бойовиків ІД до сектора Гази, ось чому лідери ХАМАС вважали за краще припинити збройну боротьбу проти ПНА і навіть Ізраїлю та формально визнати свою підлеглість першій. Усе це тривало недовго. Проведений у Газі 15 грудня 2014 року військовий парад означав кінець навіть номінальних таких дій.

Після військового перевороту в Єгипті ХАМАС втратила підтримку «братів-мусульман», довелося шукати нових покровителів. Ним став Катар, який узяв на себе всю необхідну фінансову підтримку не лише організації, а й усього сектора Гази. Слід врахувати, що там діє не лише ХАМАС, а й інші салафітські та ультрасунітські угруповання. Додамо до цього перманентне протистояння з ПНА та її спецслужбами, постійний пошук ізраїльської агентури, шпигунів і диверсантів із західного берега річки Йордан.

Усе це свідчить про те, що ситуація в секторі досить складна, поки немає жодних перспектив її розрядки. Схоже, що подібне не входило до  планів зовнішніх покровителів та спонсорів ХАМАС. Проте, з початком протистояння в Сирії, а особливо в Перській затоці, ситуація для організації та всього сектора Гази змінилася на гірше.

Вороже оточення

ХАМАС у Сирії довелося відбиватися не лише від ІДІЛ, а також і від Хезболли. Тоді відносини з Іраном були дуже напруженими, але лідери в Газі не дуже переживали. Катар здавався новою дороговказною зіркою, а фінансовий потік видавався повноводним.

Звісно, доводилося бути дещо стриманими, оскільки за ракетним обстрілом Ізраїлю слідувала миттєва і досить потужна відповідь. Проте статус борців із «сіоністським утворенням» дозволяв не надто обмежуватися у витратах.

Коли в Єгипті правили «брати-мусульмани» на чолі з президентом Мухаммедом Мурсі, настали золоті часи. Підготували план із передання під контроль ХАМАС північної частини Синайського півострова. Пункт переходу Рафіах на кордоні Єгипту і сектора Гази було відчинено навстіж. Лідер єгипетських «братів-мусульман» мільйонер Хайрат аль-Шатер робив щедрі пожертви уряду ХАМАС у Газі.

Усе змінив військовий переворот в Єгипті. Нова влада в Каїрі звинуватила ХАМАС у причетності до терористичної діяльності на Синайському півострові, в нападах на єгипетських військових і прикордонників, а також у причетності до штурму в’язниці «Ваді ель-Натрун» на північ від Каїра в 2011 році. Тоді з неї звільнили 30 ісламістів, зокрема й Мурсі.

Після цього перехід Рафіах став працювати в мінімальному режимі. Припинилися через нього нелегальне постачання зброї, палива, автомобілів, цементу, продовольства та інших товарів. Єгипетські військові вертольоти з мовчазної згоди Ізраїлю почали постійний обліт півдня сектора, що примикає до кордону.

Деякі підземні тунелі через кордон зруйнували, в чому допоміг усе той же Ізраїль, де розробили обладнання для виявлення підземних будівель. Інші тунелі залили нечистотами. І так єгипетська влада діє регулярно. Практично використовувати тунелі стало неможливо.

Перекриття Єгиптом кордону з Газою коштувало керівництву останньої понад $300 млн на рік, що становить приблизно половину суми, одержуваної від спонсорів, зокрема від Катару. До певного моменту це було не дуже відчутно, поки не настала криза в Перській затоці.

Більшість арабських країн або виступили з критикою дій ХАМАС, або вважали за краще перервати контакти з цією організацією. Дещо дивним це видається, але саме в пресі Саудівської Аравії та ОАЕ найчастіше звучать звинувачення ХАМАС у тероризмі.

Саудівська газета Okaz вважає дії ХАМАС зрадою Палестини, а саму організацію – «подвійним агентом Дохи і Тель-Авіва». Особливо розлютив Ер-Ріад той факт, що $120 млн, які влада Саудівської Аравії та ОАЕ надала Газі як гуманітарну допомогу, витратили на будівництво тунелів для контрабанди і проведення диверсій. «ХАМАС використовує всю допомогу, яку палестинці отримують для підтримки своїх інтересів, на будівництво тунелів під школами, будинками, лікарнями, створюючи тим самим небезпеку для життя палестинців». І це ще не все, а лише початок.

В ультиматумі, пред’явленому керівництву Катару від країн, що з ним конфліктують, міститься вимога припинити підтримку терористичних організацій, зокрема й ХАМАС. Міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр назвав організацію екстремістською і вимагав від Дохи припинити її підтримку. Мабуть, у Газі почалася паніка. Там заявили, що палестинський народ і арабські нації нажахані заявами Ер-Ріяда. Також додали, що заклики Саудівської Аравії на руку лише Ізраїлю, який використовує їх із метою ще більшого нехтування правами палестинців.

Міністр закордонних справ Катару шейх Мохаммед бін Абдулрахман аль-Тані у відповідь заявив, що його країна підтримує не ХАМАС, а палестинський народ.

«США вважають ХАМАС терористичною організацією, але для інших арабських країн це законний рух опору», – заявив він.

Так само міністр висловлювався під час свого візиту до Москви в червні, відразу після початку кризи у відносинах країн Перської затоки.

Проте в арабській пресі з’явилися повідомлення, що лідери ХАМАС, які мешкають у Катарі й на висилці яких наполягала Саудівська Аравія, покинули державу. Як передав ліванський телеканал Al Mayadeen, лідери організації поїхали на прохання катарських керівників, але самі вони стверджували, що зробили це добровільно, щоб не погіршувати і без того складну ситуацію.

Наразі момент сектор Гази та ХАМАС, що в ньому верховодить, опинилися в кільці ворогів. Єдиний сухопутний кордон з Єгиптом щільно закритий. Морське узбережжя повністю контролюють ізраїльські кораблі, повітряний простір також практично закрито. З’являтися там можна лише за домовленістю з Ізраїлем. Доставка товарів наразі можлива лише з боку останнього. Через кордон пропускають лише продовольство, медикаменти, пальне та товари повсякденного попиту. Зі зброєю почалися проблеми.

ПНА припинила виплати Ізраїлю за постачання електроенергії до сектора Гази. Також припинено фінансову підтримку членів організації, ув’язнених в ізраїльських в’язницях.

Із 2006 року ПНА виплачує Ізраїлю близько $12 млн за постачання електроенергії, а тепер, після припинення платежів, єдина в Газі ізраїльська електростанція зупинена через відсутність палива. Вона забезпечувала постачання близько 30% електроенергії, необхідної сектору. Як передає телеканал Al Jazeera, і раніше електрику подавали лише на 6-8 годин, тепер цей час скоротиться до 2-4.

За умов настільки щільної блокади і ймовірного скорочення, якщо не повного припинення, фінансової підтримки з боку Катару, керівництву ХАМАС доведеться шукати нового покровителя. Вибір украй обмежений, він зводиться або до Ірану, або до Саудівської Аравії.

Тут виникає інша небезпека. ХАМАС — сунітська організація, йде в фарватер шиїтського Ірану. Це в очах більшості арабського світу – зрадницький крок, який не обіцяє ватажкам організації нічого хорошого.

Йти на уклін Ер-Ріяду і перетворитися на одного з численних клевретів саудитів – не краще. Це також означає крутий поворот і необхідність задовольнити вимогу підпорядкування ПНА на західному березі річки Йордан.

Почати, як раніше, для залучення симпатій арабського світу протистояння з Ізраїлем – теж справа невдячна. Ця країна вирішила проблему тунелів, якими бойовики ХАМАС пробиралися до Ізраїлю для здійснення терактів. Військові і поліцейські Ізраїлю підривають їх у процесі спорудження. Система протиракетної оборони Кіпат барзель (англ. Iron Dome – Залізний купол) надійно захищає від некерованих ракет із Гази.

Крім того, взяли на озброєння систему третього рівня протиракетної оборони «Праща Давида», яка забезпечує перехоплення балістичних ракет М-600, що на озброєнні у Хезболли. Якщо почати збройне зіткнення з Ізраїлем, то на підтримку не те що сусідів, а й інших арабських країн годі й розраховувати.

Загалом, куди не кинь – усюди клин.

Юрій Райхель