Суд над Януковичем: незавершена історія

Від початку Революції Гідності минуло чотири роки, проте лише торік розпочались зрушення у справі Януковича.

Початком історичного судового процесу можна вважати 28 листопада 2016 року. Саме тоді в Святошинському районному суді Києва у режимі відеоконференції Янукович давав свідчення у справі щодо причетності бійців «Беркуту» до вбивств протестувальників на Майдані наприкінці лютого 2014-го року.

Під час судової перерви генеральний прокурор Юрій Луценко висунув йому також обвинувачення у державній зраді та сприянні агресії Росії проти України.

Нагадаємо, колишнього очільника Банкової підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 (Державна зрада), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 110 (Пособництво в умисних діях, здійснених із метою зміни меж території та державного кордону України) і ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 (Пособництво у веденні агресивної війни) КК України.

Судові баталії

27 січня 2017-го року ГПУ вручила захисникам «легітимного» офіційну підозру. А вже через два місяці, 28 березня, Апеляційний суд визначив підсудність справи і передав її до Оболонського районного суду. Останній офіційно викликав екс-президента як обвинуваченого 4 травня 2017 року.

Захист доводить, що слухати справу не можна. Натомість прокуратура наполягає на правомірності своїх дій та сподівається на винесення заочного вироку.

При цьому Луценко пообіцяв дотримання всіх гарантованих законодавством прав підсудного.

«Цей суд докорінно відрізнятиметься від політичних судилищ часів Януковича, через які я мусив пройти свого часу, – заявив Луценко. – Я впевнений, що на цьому процесі буде дотримано всіх прав підсудного, гарантованих українським законодавством».

Курс на Страсбург?

Уперше в історії незалежної України у державній зраді звинувачують екс-президента, однак є ще й інші причини, чому цей процес можно назвати унікальним.

По-перше, суд над «гарантом» – вимога Майдану. По-друге, це ще й обіцянка чинного президента України Петра Порошенка. В контексті того, що не за горами чергові президентські вибори, притягнення до відповідальності Віктора Федоровича та «сім’ї» дуже доречне з електорального погляду.

Попри всю цю унікальність та важливість, особливого прогресу в справі поки що не видно. Тоді як судові засідання переносять з однієї дату на іншу, адвокати Януковича системно збирають свою «доказову базу».

Іще на підготовчій стадії процесу вони неодноразово скаржились на низку порушень. Зокрема, щодо права на захист, наголошуючи, що їхній підзахисний хоче дати свідчення у справі, проте не може приїхати в Україну, оскільки переконаний, що тут є загроза його життю.

Як «жест доброї волі» Янукович навіть запропонував запросити до себе на бесіду представників ГПУ. Проте така пропозиція українській стороні була не до душі. Говорити з підозрюваним вони готові лише на території України.

Також адвокати заявили, що в українському законодавстві щодо заочного розслідування є нюанси, які дозволяють говорити про процесуальні порушення. Йшлось про строки на ознайомлення з матеріалами справи, які входили до часу, впродовж якого таке розслідування триває. Згодом Верховна Рада внесла зміни до КПК, усунувши частину суперечностей.

Проте 6 липня Янукович вирішив відмовитися від участі в судовому процесі над ним та відкликав захист.

Регіональний центр із надання безкоштовної вторинної правової допомоги в Києві призначив адвоката Віталія Мешечка для захисту екс-президента. Захисників Януковича цей факт не вразив. Вони переконані, що в Україні «неможливо здійснити правосуддя, а сам судовий процес перетворився на звичайне політичне ток-шоу».

За оцінками експертів, у найближчій перспективі захист може відправитись з усіма своїми претензіями до Страсбурга – в Європейський суд із прав людини, де  з’ясовуватимуть, хто тут пан, а хто пропав.

За словами політика та юриста Степана Гавриша, засудження Януковича в новітній історії було б серйозним попередженням для всіх тих, хто захоче діяти проти національних інтересів країни.

«Суд над Януковичем має абсолютно об’єктивні підстави, проте його перетворили на великий політичний піар, – вважає Гавриш. – Влада використовує його для мобілізації електорату, а не для встановлення справедливості. Зокрема, не зацікавлена в тому, аби Януковича реально засудили в українському суді. Очевидно, це пов’язано з дуже складними таємними процесами – з тими ж Мінськими угодами, місцем Януковича в українській політиці, гарантіями, які йому дав Путін та ін. Досі немає чітко сформульованої зрозумілої позиції в обвинувачення, яка була б доступною для експертної оцінки. Як показує європейська практика, де Янукович досягнув певних успіхів (Україна зобов’язана компенсувати йому відповідні витрати на судові справи), ця ситуація не видається доконаною з погляду збору відповідних фактів та доказів. Тому вихід із справи адвокатів Януковича та призначення йому державного захисника свідчать про слабкість самого процесу».

За словами експерта, заочне засудження Януковича не викличне великого ентузіазму в Страсбурзькому суді.

«Якщо суд винесе обвинувальний вердикт, то, без сумніву, адвокати Януковича звернуться до ЄСПЛ, де оскаржуватимуть рішення, – розповідає юрист. – Це може затягнутись на 3-5 років. Тут складно щось прогнозувати. Ще не відомо, як розвиватимуться події у самій Україні, які аргументи будуть у генпрокурора, як на це реагуватиме захист. Та й сам заочний процес ще не апробовано судовою практикою. Він надзвичайно складний, оскільки доводиться встановлювати провину особи без її безпосередньої присутності.  Суд буде змушений орієнтуватись на дотичні свідчення – з чужих слів, свідчення третіх осіб. Страсбурзький суд розбиратиме процесуальну природу цього процесу та кількість порушень. У нього буде достатньо причин для критичної оцінки. Прозорість, юридична рівність сторін, яку мала забезпечити українська сторона, відкритість доступу до всіх фактів дозволили б направити цей процес у максимально публічну форму. За таких обставин він матиме більше шансів не бути скасованим у Страсбурзі».

Правник вважає, що вибори в Україні можуть відбутись будь-коли, тому судовий процес може прискорюватись залежно від того, як розвиватимуться події в політичному просторі. З огляду на процесуальні особливості, зауважує він, суд може винести рішення у справі Януковича уже наступного року.

Згадати все

Варто також нагадати, що Януковича звинувачують у підписанні звернення до президента РФ Володимира Путіна з проханням ввести російські війська на територію України.

Йдеться про лист, датований 1 травня 2014 року. Цей документ уже покійний російський дипломат Віталій Чуркін оприлюднив на засіданні Ради Безпеки ООН. Однак, за словами самого Януковича, від його імені була заява, а не лист.

Українська сторона в суді намагається довести, що це і є актом державної зради, що й стало індикатором анексії Криму та війни на Донбасі.

Не менш важливий момент полягає у тому, що напередодні судового процесу над Януковичем Порошенко оголосив про конфіскацію 1,4 млрд дол., які належали екс-президенту та його соратникам.

Грошима, як запевнили, поповнили держказну. Це лише незначна сума, яку вдалося повернути. Скільки ще мільярдів залишається на закордонних рахунках та як українська влада збирається їх повертати – достеменно невідомо.

За словами політолога Кирила Сазонова, у вітчизняних політичних колах є потужне лобі, яке гальмує ухвалення відповідного законодавства для повернення грошей Януковича.

«Із грішми Януковича взагалі ситуація цікава. В Ощадбанку від самого початку за командою Яценюка їх арештували. Андрій Пишний їх там пригальмував. Потім підключилась прокуратура. Ці гроші можна було конфіскувати давно і доволі просто. Треба було лиш ухвалити закон про спецконфіскацію, який успішно працює у тій же Італії, Латвії. Гроші кримінального походження, переведені через фірми-прокладки, арештовують. Дають півроку, аби прийшов власник і пояснив, звідки вони у нього взялись. У випадку з Януковичем та його оточенням ніхто не прийде і нічого не пояснить. Оскільки йдеться про дуже великі суми, то вони вклались добряче в лобістів у ВР. Тому закон про спецконфіскацію досі не ухвалили. Поступово через судові процеси намагаємось їх повернути. Хоч тут є опір».

Багато хто очікує, що заочний вирок Віктору Януковичу дасть позитивний імпульс розслідуванню інших не менш резонансних справ.

У цьому контексті варто згадати обіцянки Луценка, який заявив, що найближчим часом розпочнуться судові процеси над олігархом Сергієм Курченком, екс-главою Міністерства доходів і зборів Олександром Клименком та колишнім першим заступником генерального прокурора України Ренатом Кузьміним.

Та й не забуваймо, що в СІЗО досі перебуває колишній голова фракції «Партії регіонів» Олександр Єфремов.  Суд у його справі, як і у вищезгаданих, «зависнув у повітрі».

На думку Сазонова, «сім’я» – це величезне злочинне групування, тому, аби довести до логічного завершення усі пов’язані з ним справи, потрібно щонайменше 5-10 років.

«Тут справа не в наявності політичної волі розслідувати чи не розслідувати ці справи, а в інстинкті самозбереження, – наголошує політолог. – Команда, яка не втекла з України, мріє про реванш. Фінансується непогано з Росії. Тому якщо чинна влада їх не посадить, то повернуться через кілька років – з іншими назвами та гаслами. А якщо опиняться при владі, панькатись ні з ким не будуть. Тож це питання виживання – як для влади зокрема, так і України взагалі».

Також експерт вважає, що у справі Януковича сам екс-президент не є ключовою мішенню.

«Захід загалом не дуже любить обвинувачення в державній зраді, бо це пахне політикою, – розповідає він. – Їм більше до вподоби кримінальні, корупційні скандали. Луценко пішов іншим шляхом, який для багатьох видається нелогічним – засудження за державну зраду. Причина тут проста, справа не в Януковичі. Зроблено колосальну роботу, зібрано матеріали щодо окупації Криму: яку воєнну частину блокували, хто це робив, прізвища російських солдатів, які захоплювали адмінспоруди, хто віддавав команди. Там величезний об’єм матеріалів, який нібито проходить по справі Януковича, але реально – це доказова база проти Путіна, Росії, яка окупувала Крим. Коли матеріали справи перепадуть до ЄСПЛ, то вони отримають доказову базу, на основі якої можна засуджувати російське державне керівництво. Захисники Януковича не одразу оцінили масштаб загрози, погодившись узяти участь у процесі. Вони хотіли довести, що в Україні був державний переворот, що влада у нас нелегітимна. Проте, побачивши докази, зрозуміли, що самі опинились у пастці. Тому нині намагаються всіляко цей процес блокувати».

Отож, чим завершиться епічна історія президента-втікача та його не менш резонансних союзників – залишається відкритим питанням для всього українського суспільства.

Романія Горбач