Країни Сахеля – ще одне лігво екстремістів

Якщо дивитися на глобус, то трохи нижче від Сахари є регіон, що зветься Сахель. Він являє собою територію посушливих напівпустель між Сахарою на півночі та родючими саванами і тропічними джунглями на півдні.

Каталонія не Іспанія: чому вони так хочуть піти?

Територія тягнеться на 4 тис. км упоперек усього континенту: від Атлантичного океану на заході до Червоного моря на сході. Площа кліматичного Сахеля перевищує 3 млн кв. км – уп’ятеро з лишком більше за Україну або майже вшестеро більше за Францію. На слабко заселених просторах напівпустель лежать величезні держави: Нігер, Чад, Центральноафриканська Республіка, Мавританія, Малі, Буркіна-Фасо, Сенегал.

Але в цьому регіоні не існує нормальних державних утворень – трайбалізм, злочинність і корупція сягають просто неймовірних масштабів. Відсутня будь-яка пристойна інфраструктура – асфальтоване покриття нечасто зустрінеш навіть у центрі столиць (та й самі столиці часто – просто величезні села); повсюдно немає електрики і нормальної питної води; а про елементарну санітарію, примітивну медицину і зачатки освіти тут не згадували від часів звільнення від проклятого європейського колоніального гніту.

Жодної промисловості в регіоні немає і бути не може, а відсутність води і неймовірна спека (Сахель – найспекотніший регіон на Землі: середньомісячні температури коливаються в діапазоні 33-36 градусів) укупі з корупцією і бандитизмом роблять неможливим розвиток сільського господарства. Додамо до цього один із найвищих показників народжуваності у світі – 7-8 дітей на одну жінку, щоб оцінити ситуацію вповні.

Рівень життя в Сахелі стабільно низький

Само собою, після відходу європейців жителі, які мріяли про кінець колоніального гніту, проїли все, що можна було проїсти. Після чого регіон захлеснула хвиля регулярних військових переворотів. Щоправда, періоди «стабільності» теж були не надто гарними: достатньо згадати Жана Бокассу в Центральноафриканській Республіці, який оголосив себе імператором і вживав своїх опонентів на вечерю.


Останніми роками цей регіон із переважно мусульманським населенням став ідеальним полігоном для багатьох радикальних ісламістських угруповань. Найбільші з них – нігерійське «Боко Харам», яке пустило метастази в низці країн регіону, і «Аль-Каїда в Магрибі», яка зробила своєю базою Малі. Останнім часом процвітає також «Ісламська держава в Сахарі», яка намагається перевербувати деяких бойовиків малійського «Аль-Мурабітуна».

Нігерійські солдати

Найбільшу активність у справі боротьби з тероризмом демонструє Чад, який створив найкращі в регіоні й одні з найкращих на всьому Чорному континенті сили антитерору. Ба більше, чадійські командос активно беруть участь у справах сусідів: вони брали участь у громадянській війні в ЦАР і полюванні на лідерів бойовиків у Малі та Нігерії. У 2015 році Чад був частиною коаліції, яка розгромила один із локальних «еміратів» «Боко Харам», і брав участь у Multinational Joint Task Force. Саме на Нджамену (столиця Чаду) спиралися французи та американці в їхній боротьбі з терором у цій частині світу.

Але Чад – це не виняток зі списку неблагополучних країн Сахеля. Крім спецпідрозділів, там усе функціонує так само погано, як і у сусідів. Нещодавно в країні скінчився папір для паспортів, видавати документи припинили, а влада США у зв’язку з цим внесла країну до списку тих, чиїм громадянам заборонено в’їзд в Америку. Розлючена такою «невдячністю», Нджамена призупинила участь в операціях з боротьби з екстремістами, що загрожує безпеці в регіоні.

Трагедія в Тонго-Тонго

У середині жовтня 2017 року Сполучені Штати сколихнула новина про чотирьох спецпризначенців, які загинули в боях з ісламістами в Нігері. Інформація досі доволі мізерна та суперечлива.

Східний фронт Росії: чому Євразійський союз тріщить по швах

Відомо, що невеликий загін американців був поблизу населеного пункту Тонго-Тонго на кордоні з Малі з метою ліквідації або захоплення одного з лідерів терористів. Імовірно, це Аднан Абу-Валіда аль-Сафрауї, який має стосунок до «Ісламської держави».

За підсумками переговорів із лідерами місцевих кланів, які симпатизують бойовикам, американці виїхали з містечка в напрямку бази. Дорогою їх атакували близько 50 озброєних до зубів джихадистів.


За підсумками півгодинного бою, «зелені берети» втратили трьох людей убитими, двох – тяжкопораненими. Ще один американець пропав безвісти, і лише за кілька днів потому його тіло було знайдено, а загибель – підтверджено.


Озброєні лише стрілецькою зброєю, оснащені лише легкими пікапами, значно поступаючись ворогові кількісно, американці перебували на великій відстані від власних баз, що не давало можливості оперативно організувати ні вогневе прикриття, ні хоча б евакуацію.

Загиблі в Африці американські спецназівці

Залишки загону врятували дислоковані в Малі французи. Вони забрали вцілілих спецназівців на вертольотах. Водночас вони не мали права відкрити вогонь і знищити нападників – уряд Республіки Нігер заборонив авіаудари на своїй території. Лише через дві години над полем бою пролетіли французькі «Міражі», – знов-таки, не відкривши вогонь, а лише розігнавши бойовиків.

Також, за даними CNN, місцеві жителі всіма силами затримували від’їзд американців, даючи терористам час на підготовку засідки.

«Сахельгейт» та його можливі наслідки

Інформація про втрати обернулася скандалом. Масштабна присутність американців поблизу африканського Сахеля стала відкриттям не лише для громадськості  та журналістів, а також для сенаторів і конгресменів.

Місце трагедії – Тонго-Тонго

Керівник фракції демократів у Сенаті Чак Шумер заявив, що навіть не підозрював про війну, яку його країна веде в Африці. Так само нічого не знав і член Комітету збройних сил республіканець Ліндсі Грем. Керівник Комітету Джон Маккейн вимагає пояснити, на якій підставі військові США взагалі перебувають у Нігері.


Глава Об’єднаного комітету начальників штабів Джозеф Данфорд на спеціальній прес-конференції пояснив, що «армія США присутня там, оскільки ІДІЛ і Аль-Каїда теж там присутні». В принципі, президент має право відправити війська на військову операцію за кордон, але він повинен хоча б повідомити про це Конгрес. Цього разу на законодавців просто махнули рукою.


З’ясувалося, що американський контингент у Нігері доволі значний – близько тисячі осіб, і війну проти терору ведуть дуже активно. Наступного року планують провести поповнення військових баз ударними безпілотниками MQ9 Reapers із розширеними можливостями для розвідки і нейтралізації цілей.

Рік під знаком Трампа: палацові війни, невдачі всередині країни та наростання світового хаосу

Ба більше, адміністрація Трампа дала командирам дозвіл діяти на свій розсуд. Їм не треба чекати з Вашингтона наказів та дозволів на проведення операцій. З одного боку, відсутність бюрократичної тяганини дає безцінну перевагу в швидкості реагування.

Із другого, виникають трагедії на кшталт описаної вище – коли солдати відправилися на впіймання терористів без надійних розвідданих, координації з центром і вогневого прикриття.

Зараз керівництво Пентагону і Держдепартаменту змушене виправдовуватися і пояснювати сенаторам саму необхідність такої масштабної присутності в Сахелі, а також обрану тактику війни з терором. Окрім того, військове командування шукає винних у трагедії, що трапилася.

Деякі аналітики припускають, що розслідування може навіть переплюнути за своїми масштабами справу про захоплення американського консульства в лівійському Бенгазі в 2012 році.


Одночасно CNN повідомляє про підготовку американським командуванням масштабної операції помсти ісламістам. Принаймні, Держдеп активно контактує з цього питання з урядом Нігеру, а французи збирають розвіддані та вже перекинули до країни частину сил, задіяних в операції «Бархан» у Чаді.


Залишається сподіватися, що американці та французи все ж таки зможуть і надалі знаходити спільну мову з керівництвом країн регіону. Інакше екстремісти істотно посилять свої позиції в африканському Сахелі – що вже точно не додасть стабільності ні субсахарській Африці, ні світу загалом.

Максим Вікулов