Як пояснював раніше міністр фінансів Олександр Данилюк, експерти МВФ під час візиту в Україну нададуть рекомендації до закону про Антикорупційний суд – одного з найбільш дискусійних питань у співпраці з Фондом.
Нагадаємо, минулого року Міжнародний валютний фонд обіцяв надати Україні два транші кредиту. Однак перерахував лише $1 млрд.
Західні партнери вирішили не балувати Україну, виплату другого траншу фінансової допомоги розміром $1,9 млрд відклали.
Як пояснили у Вашингтоні, українська сторона не виконала взяті на себе зобов’язання. Зокрема, не ухвалила законопроекти про пенсійну та земельну реформи. Крім того, «підвисло» в повітрі питання щодо створення Антикорупційного суду, підвищення цін на газ тощо.
У Нацбанку все ж таки сподіваються на гроші міжнародного донора – попри всі «непорозуміння». Там повідомили, що надходження обіцяного траншу чекають цього року.
За словами виконувача обов’язків глави НБУ Якова Смолія, «перегляд програми (МВФ) очікується на лютий-березень, транш можливий у другому кварталі». Сума фінансової допомоги становитиме $3-3,5 млрд. А чи отримає її Україна – досі питання, на яке ніхто не може однозначно відповісти.
Адже нещодавно під час на брифінгу у Вашингтоні заступник глави департаменту комунікацій МВФ Вільям Мюррей заявив, що на сьогодні немає запланованої місії щодо перегляду програми співпраці з Україною, “поки рано” говорити про наступний транш, оскільки не всі умови виконано.
Оксана Продан про візит МВФ, збитки від Гонтаревої та нового голову НацбанкуТа й, за словами шведсько-українського економіста й дипломата Андреса Аслунда, Україні на МВФ не варто сподіватись.
«Курс гривні залежить від співпраці України з Міжнародним валютним фондом, – розповів він в одному зі своїх інтерв’ю. – Очевидно, що Адміністрація президента не зацікавлена в подальшому співробітництві з МВФ. Я не очікував би, що до виборів президента, які відбудуться у 2019 році, МВФ чи ЄС дадуть Україні кредити».
Отож, чи готові МВФ надати транш Україні та чи близькі ми до дефолту, Politeka запитала в екс-міністра економіки Віктора Суслова.
– МВФ лише наполовину виконав обіцяну програму кредитування України. Чому?
Але причина неотримання траншів не в тому, що МВФ не дає гроші, а в тому, що Україна систематично не виконує свої зобов’язання відповідно до програми співпраці з МВФ. Як-от скандал через проект закону про Антикорупційний суд. Президент подав не той проект, який попередньо був погоджений із Венеційською комісією. Це ж неприпустимо.
Ось чому минулого року отримали лише $1 млрд. Тоді як виплатили МВФ борг на суму $1млрд 300 млн. Тож надання нового кредиту для України – під питанням.
– Але ж у Давосі на економічному форумі вдалось порозумітись із нашим ключовим кредитором. Чи не так?
– Вдалось дещо пом’якшити всю цю ситуацію. Порошенко зумів із головою МВФ Крістін Лагард домовитись про те, що співробітництво між Україною та МВФ на цьому етапі не зупинять. Адже програма співпраці справді була на грані зриву.
Тому сьогодні до Києва й приїхала технічна місія МВФ. Це ще не оціночна місія. Займатиметься переважно розглядом проекту закону про Антикорупційний суд. Місія озвучує позицію МВФ щодо цього питання, його бачення.
Згодом, якщо успішно вирішать це питання, то на порядку денному виникне чергове підвищення ціни на газ, комунальні послуги.
Як ми знаємо, Україна мала підвищити ціни на газ іще на початку жовтня. Але цього не зробила.
Валютні сюрпризи: що буде з курсом гривні до весни– Із земельною реформою подібна ситуація – тут також немає єдиної позиції.
– Так, іще в грудні 2016 року Україна мала ухвалити відповідний закон і запровадити його – про обіг земель сільськогосподарського призначення. Однак усі ці відтермінування якось узгодили, останнім часом МВФ не дуже наполягав на виконанні цієї вимоги. Та й закон про приватизацію ухвалили лише зараз – теж із порушенням строків.
– Чи може Україна сьогодні впоратись зі своїми проблемами без допомоги МВФ?
– Кредити МВФ означають нарощування зовнішніх державних боргів. Це тісне затягування зашморга на шиї України. Всі ці кошти необхідно повертати, сплачувати проценти. Їх є сенс брати лише тоді, коли Україна проводитиме за позичені гроші ефективні реформи, які б сприяли розвитку національної економіки, притоку інвестицій тощо. Але кредити не використали на ці речі. Фактично їх проїли та розікрали. Тому великого сенсу в продовженні політики нарощування боргів немає.
Українському парламенту, як і суспільству загалом, треба нарешті визначитись, чого ми хочемо. Однозначно, нарощування боргів не може бути нашою метою.
– Чому Україна так завзято не виконує умови МВФ?
– У нашого уряду немає звички виконувати норми західної етики. Якщо ти під щось підписався – то маєш виконувати. Наші ж намагаються весь час хитрувати. Мовляв, підписуємо все, отримуємо гроші, а виконувати нічого не будемо. Це спостерігаємо щоразу.
В одних випадках владі бракує розуму. В інших – починається популізм. Як так може бути, що прем’єр-міністр підписався під зобов’язаннями підвищити ціни на газ для населення з жовтня, Кабмін ухвалив відповідну ухвалу, а потім усе це не виконується? І при цьому ще й говорять, що МВФ крутить уряду руки, але той не піддається – захищає інтереси народу. Така гра в популізм взагалі неприпустима. Але вона відбувається з усіма міжнародними організаціями.
Ми постійно кажемо, що Захід має дати нам гроші, бо ми воюємо з Росією, захищаємо Європу, тому – платіть. Деякі офіційні особи в Україні навіть наголошують, що МВФ має списати Україні борги. А от МВФ так не вважає. Він нікому не допомагає. Дає кредити. Вимагає виплати процентів та повернення боргів. Із цього треба виходити.
Розгул некомпетентності та популізму в українській владі – це основна причина зриву реформ, співпраці з МВФ та інших наших проблем.
– Чи можна у нинішніх економічних і політичних реаліях покладатись на власні сили?
– Усе залежить від того, яку політику в країні провадити. Вибрали політику нарощування боргів? Отже – беремо кредити. Якщо була б інша політика, наприклад бюджетної економії (у нас же величезні об’єми коштів витрачаються нераціонально), то можна було б обходитись без кредитів. Зокрема, якби захищали національне виробництво, стимулювали його розвиток, створювали умови, побороли корупцію. Тоді все було б інше.
Та й, за останньою оцінкою МВФ, рівень тіньової економіки України становить 45%. Витягніть 10-20% із тіні – й жодні кредити МВФ нам не будуть потрібні.
Треба змінювати психологію роботи уряду. 45% – це дуже багато. Виникає питання – хто винен у цьому? Це ж означає, що майже половина ВВП виробляється в тіні. Резерви є, тому варто лише їх застосувати.
– Україна сьогодні на межі дефолту?
– Дефолт в Україні дуже реальний. Наступає період великої виплати зовнішніх боргів. Окрім того, у нас негативний торговельний баланс, імпорт значно перевищує експорт, а це означає, що валюта з країни йде, а не приходить. І при цьому ми ще хочемо отримувати нові кредити для того, аби розрахуватись із старими боргами.
Телетайп: владна шизофренія та методи оперативного лікування– На сьогодні держборг України становить понад 80% ВВП. Що це означає та чи реально його зменшити?
– За міжнародними критеріями, 60% відношення зовнішнього боргу до ВВП – це критична межа. Більше ніж 60% – це вже небезпечно. Україна в небезпечній зоні. Ми нездатні обслуговувати зовнішні борги.
Варто нагадати, що на момент здобуття незалежності в України були нульові зовнішні борги, оскільки борги СРСР зобов’язали сплатити Росію.
Тож Україна народилась як чиста дитина – мала дуже сприятливу ситуацію. Однак за короткий період часу, за якихось 26 років, ми перейшли всі припустимі межі нарощування боргів – у цьому наші темпи були одними з найвищих у світі. Це свідчить про убогість української економічної політики.
Аби зменшити борги, потрібно передовсім їх не нарощувати. Тобто відмовлятись від нових кредитів і погасити старі. Та на сьогодні стан економіки не дозволяє нам цього зробити.
Романія Горбач
