Мільйони послідовників: скромна привабливість головного суперника Ердогана

Рух Ґюлена (або як його ще називають у Туреччині «Хізмет» – «Служіння») це добре організована спільнота (не політична партія), названа на честь Фетхуллаха Ґюлена. Його послідовники вважають Ґюлена своїм духовним лідером, іноді його називають другим за впливовістю людиною в Туреччині.

Ґюлен пропагує терпимий іслам, який ставить на чільне місце альтруїзм, скромність, працьовитість і освіту. Він самотньо живе в заміському маєтку в американському штаті Пенсільванія. Відомо, що у нього діабет і проблеми з серцем.

Одна з найвідоміших форм його діяльності – створення і управління власними школами, які працюють не тільки в мусульманських країнах, а й по всьому світу. У США діє приблизно 100 таких шкіл.

Вважається, що послідовників Ґюлена в Туреччині дуже багато, можливо мільйони, і частина з них займає впливові державні посади в поліції, судовій системі, спецслужбах і навіть у правлячій партії самого Ердогана.

Як виник рух?

Ґюлен став відомим завдяки твердженням про те, що молоді турки втратили свій шлях і що освіта – найкращий вихід. Ця позиція привернула все більше число послідовників із середнього класу і дозволила руху відкрити власні школи і розширити свою діяльність.

У міру того як рух ріс, його послідовники почали приходити на роботу в держструктури.

Деякі з них, такі як аналітик Мустафа Акіол, кажуть, що мета руху полягала в тому, щоби відвернути Туреччину від секуляризму. Хоча Ґюлен заявляв про те, що рух має релігійну і моральну, а не політичну спрямованість.

Після військового перевороту 1980 року правлячі генерали запідозрили Ґюлена в спробі повалити уряд, він переховувався шість років, але все-таки був заарештований. Потім він був звільнений, але у 2000 році вирішив залишитися в США, де перебував на лікуванні. І Ердоган, і Гюлен називають себе віруючими мусульманами на противагу секуляризму, але деякі бачать невелике розходження в їхніх підходах.

На думку Мустафи Акіола, Ердоган дотримується турецької версії політичного ісламу, в той час як Гюлен каже, що підтримує форму культурного, а не політичного ісламу. Багато хто говорить, що кінцеві цілі руху Ґюлена не зрозомілі.

«Я знаю, що інтересу до освіти для них недостатньо, вони хочуть більшого, але чого? – задається питанням в інтерв’ю BBC письменник Фехмі Кору. – Я припускав у своїх статтях, що вони створюють власну партію і хочуть отримати мандат на управління країною. Але вони цього не робили».

Як Гюлен і Ердоган стали суперниками?

З урахуванням загальних ісламських цінностей Ґюлен і його послідовники були природними союзниками Ердогана, коли він прийшов до влади.

Спочатку він використовував адміністративний досвід гюленістов, щоб управляти країною, а потім їх зв’язки допомогли йому усунути військових від влади. У 2010 році 300 армійських офіцерів були заарештовані за підозрою в організації спроби державного перевороту в 2003 році. Як пізніше було встановлено, більшість доказів проти них були сфабриковані.

За словами турецького журналіста і вченого Езгі Басарані, наразі встановлено, що суди були організовані послідовниками Ґюлена в армії, розвідці, поліції та судової системи.

Після того як військові були відсунуті убік, розповідає Басаран, партія Ердогана і гюленісти стали змагатися за контроль над державою.

Хто виграє в цій боротьбі?

“Війна між двома силами: тієї, що перебуває при владі, і тієї, що має лише вплив на цивільний і військовий апарати, це війна, переможець в якій очевидний з самого початку”, – говорить Кору.

Розігнавши військових, в 2013 році Ердоган почав переслідувати “Хізмет”, пообіцявши закрити тисячі приватних шкіл, які готують студентів до іспитів, близько чверті яких організовував рух Ґюлена.

Він також почав спроби зачистити спецслужби і міністерства від співробітників, які вважалися гюленістамі, називаючи сам рух “державою в державі”. Незабаром після цього, однак, турецька поліція провела рейди проти провідних бізнесменів і союзників самого Ердогана, тоді ще обіймав посаду прем’єр-міністра.

Вони звинувачувалися в тому, що допомагали Ірану обходити міжнародні фінансові санкції, відправляючи в Тегеран золото в обмін на нафту і газ. Багато хто вважав, що за цими рейдами стояли гюленісти. У травні 2016 року турецький уряд офіційно оголосило рух Ґюлена терористичною організацією.

Як це пов’язано з невдалим переворотом?

Ґюлен заперечує свою причетність до спроби державного перевороту. На його думку, з огляду напереслідування та арештів, за путчем може стояти сам Ердоган.

Проте аналітики вважають, що організатори невдалого перевороту – будь то гюленісти або секуляристи – вони поспішили почати переворотб бо  тому, що підозрювали Ердогана в намірі почати чистки в армії в будь-якому випадку.

Лише кількість заарештованих – майже третина військової верхівки, а також тисячі чиновників – дозволяє припустити, що в Ердогана вже були підготовлені списки конкретних людей.

Туреччина зробила запит про екстрадицію Ґюлена з США, щоб він постав перед судом на батьківщині. Але Вашингтон заявив, що для видачі їм будуть необхідні докази причетності Ґюлена до спроби перевороту.

Як писала Politeka, американські власті повідомили, що Фетхуллах Ґюлен, якого Анкара звинувачує в організації путчу, насправді веде цілком мирне життя і ніяких законів не порушує. Про це повідомив представник Держдепу Марк Тонер.

Раніше повідомлялося, що, що Фетхуллах Ґюлен, прихильників якого звинувачують в організації військового путчу в Туреччині, виступив із зустрічними звинуваченнями на адресу влади. На думку опонента Реджепа Ердогана, президент сам організував спробу перевороту.

В німецьких ЗМІ спроба військового путчу в Туреччині викликала активні обговорення. Деякі видання вказують на дуже дивний характер перевороту і абсолютно дилетантську поведінку організаторів.