Іменини гривні: чи може з’явитися купюра в 1 тисячу грн

«20 років для грошової одиниці – занадто короткий історичний період, щоб впасти так низько, як впала гривня», – вважає економіст Андрій Новак.

Влада молодої і незалежної України планувала ввести в обіг гривню ще у 1992 році. В Канаді надрукували зразки перших банкнот, а на Луганському патронному заводі – перші монети. Проте якби гривню запровадили тоді, сьогодні ми мали би вже іншу валюту – умовний червонець чи куну. Справа в тому, що економічні негаразди зжерли би нові гроші. У жертву віддали карбованець, який пережив гіперінфляцію в 10 тисяч відсотків 1994 року.

Час, коли всі українці були мільйонерами, а хліб купували за 2 тисячі карбованців, минув у 1996-му. Населення із захватом зустріло нову національну валюту – гривню. Модерний дизайн банкнот, асоціації з монетами славетної Русі, а головне – співвідношення до долара майже один до одного. Смак солодкого життя без порожніх прилавків, зі справжніми грішми в новій країні, яка три місяці тому одержала найдемократичнішу Конституцією в світі. Гривня мала стати гарантією зростання економіки.

«Грошова реформа 1996 року – це один з найкращих світових взірців. Гроші були обміняні безболісно і швидко. Можемо порівняти з грошовою реформою останніх років існування СРСР. Тоді влада СРСР вмить знецінила багаторічні заощадження, які люди тримали на своїх ощадних книжках. На тлі цього, українська реформа була проведена блискуче», – розповідає Андрій Новак.

Указ президента Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні» був оприлюднений 25 серпня. Згідно з ним, від 2 до 16 вересня українці мали обміняти всі свої карбованці на гривні. За 100 тисяч купоно-карбованців давали 1 гривню. Перші два тиражі гривневих банкнот привозили кораблями з Британії та Канади.

Міцною гривня трималася майже два роки. Після дефолту 1998-го в Росії наша валюта, через тодішню пов’язаність економік,  обвалилася втричі. До вибуху світової фінансової кризи долар ще можна було купити за п’ять гривень, а от після 2008-го ціна «зеленого» сягнула вже 8 гривень з копійками. Це при тому, що сам долар за цей період впав в рази.

Але найболючіший удар по національній валюті відбувся у 2014 році. Розстріл протестуючих на Майдані незалежності, втеча команди Януковича з мільярдами бюджетних коштів, окупація Криму Росією, валютні спекуляції банкірів-олігархів, зокрема й російських фінансових установ в Україні,  – ці події спричинили круте піке гривні.

Однак є й інші причини падіння, пов’язані з неякісною роботою владних інституцій. Андрій Новак вважає головною із них помилкову курсову стратегію. На його думку, керівництво країни свідомо девальвувало гривню з аргументацією «в інтересах наших експортерів».

«Влада думала, ніби завдяки девальвації гривні наші експортери стануть локомотивами економіки. Натомість ми отримали подвійний негативний ефект. По-перше, основні експортери розслабилися. Вони не працюють над поліпшенням якості продукції, зниженням собівартості її виготовлення, зменшенням енергозатратності. Бізнесмени розраховують на те, що держава все одно девальвуватиме гривню – а вони отримуватимуть все більші експортні прибутки у перерахунку на національну грошову одиницю», – пояснює економіст.

Важливим є і те, що платоспроможність громадян України, які не є підприємцями-експортерами, впала.

Причинами багаторічного падіння гривні були політичний популізм, тотальна корупція та економічні прорахунки. Зарплати, пенсії, стипендії зростали перед виборами, а не завдяки зміцненню економіки. Збитки банків, якими володіли друзі високопосадовців, покривала держава. Про золотовалютний резерв ніхто не дбав. А друкарський верстат вважали вічним двигуном і не скупилися випускати все нові банкноти.

20 років тому курс гривні був наближений до американського долара. Нині нас все частіше рівняють до рубля. Україна має одну із найгарніших і недооцінених валют у світі.

«Якщо влада й далі девальвуватиме гривню, може бути введена купюра номіналом 1 тисячу гривень. А копійки почнуть зникати», – зазначає Андрій Новак.

Дмитро Костюк