Щоб вижити у кризу, треба грати поза правилами

«У 2014 році я закрив магазин гардин. Половину товару я віддав на реалізацію знайомому у Житомирську область, половину продав по собівартості за місяць до закриття. Шукав бізнес, який не вимагає великого капіталовкладення. Ризикнув і відкрив два комісійні магазини у столиці», – зазначає столичний бізнесмен Юрій Руденко.

Бізнесмен каже, що заробляв 30 % від вартості проданого одягу.

«Перша невдача – коли по сусідству з тобою з’являється секонд-хенд, де речі удвічі дешевші. Друга – брати на реалізацію усе підряд, бо здається, що товару замало. Захарастив весь простір і втратив постійних клієнтів, які ішли по фірмові речі», – зауважує.

Зізнається, якщо наважиться почати щось знову – відкриє ломбард чи купитьфраншизу на кризостійкий бізнес.

Ще один раніше успішний бізнесмен Максим Павлюк закрив  власний ковбасний цех на Рівненщині.

«Щоб вижити у кризу, треба грати поза правилами. Плювати на якість, розширювати асортимент дешевими ковбасами, а м’ясо замінювати хімією», –  пояснює він.

Обладнання продав знайомому до Польщі.

«Давній товариш три роки тому перебрався до містечка під Варшавою. У Польщі бізнес вести значно простіше. Поляки цінують натуральні продукти. Там є попит на таку, як у нас – екологічно чисту – продукцію », – зазначає він.

Наразі в Україні масово закривають свиноферми, магазини екопродуктів та комісійки. На продаж активно виставляють меблеві бутики, квіткові кіоски, кав’ярні на колесах, автомийки, перукарні та ресторани.

Виживають не найсильніші, а найкмітливіші

«У кризу виживають не найсильніші, а найкмітливіші. Щоб заробляти, треба бути готовим до нових правил гри. Якщо зважилися придбати вже розпочату справу, переконайтеся, що колишній власник не залишив вам боргів. Приміром, 120 тисяч доларів хоче  один з власників СТО, мийки та автомагазину на Одеській трасі під Києвом. Каже, що бізнес вигідний, але продає, бо змінює місце проживання. Повірте, вигідний бізнес ніхто продавати не стане», – розповідає бізнес-консультант Олег Сава.

У Києві масово продають сауни, магазини меблів, одягу, посуду, килимів, туристичні агентства та фірми з продажу нерухомості. Ще більше пропозицій – з окупованих територій «ДНР-ЛНР». У Донецьку виставляють у продаж сауни, аптеки, кінотеатр, боулінг-клуб, в Луганську – автостоянки, стриптиз- і диско-клуби, студію звукозапису, кофемати і ролл-бари для торгівлі пивом і квасом.

Проте експерти в один голос зазначають, що найскрутніше зараз – рестораторам.

«Навіть у центрі Києва на вихідні половина закладів напівпорожні. Виживають за рахунок бізнес-ланчів. Банкетів стало удвічі менше. Заклади ідмовляються від живої музики, скорочують персонал, викидають із меню страви з делікатесів. Собівартість імпортних продуктів зараз удвічі вища, ніж коштує страва з них у ресторані», – зазначає Сава.

Головне завдання зараз – не розбагатіти, а вижити. Скачки долара відсіюють слабших і жадібних. Першими закрилися ті, хто не хотів відмовлятися від імпорту і переходити на продукти українського виробництва.

«На руку криза хіба що секонд-хендам, майстерням одягу і взуття. Людям бракує грошей на нове. Тому не гребують шопінгом на секонді, ремонтують взуття, яке би раніше викинули. Дешеві експрес-перукарні мають хорошу виручку. У майстрів там заробітки по 6-8 тисяч в місяць. А один перукар приносить майже тисячу гривень на день», – зазначає економіст.

Добре також почувається й нелегальний бізнес – валютчики, перекупщики, власники МАФів, ломбардів і підпільних казино.

«У нас досі є ті, хто примудряється заробити на нелегальних парковках і захаращує столицю незаконними рекламними банерами та щитами. Коли починають копати, хто відкрив чергове нелегальне казино у столиці, імена власників часто ведуть до владних коридорів», – каже Сава.

Революційні настрої середнього класу

Леонід Жиленко, який торгує бізнес-ідеями в інтернеті, стверджує, що найтяжче нині середньому бізнесу.

«Нічому дивуватися. Влада боїться середнього бізнесу. Завдяки йому відбулися дві революції в Україні. Представники малого і середнього бізнесу, які були придушені олігархами, фінансово підтримали протестні настрої населення. У нас фактично знищують середній клас, який є рушійною силою реформ», – говорить він.

Причиною бід в бізнес-середовищі експерти вважають зрощення великого бізнесу з політикою.

«У нас влада – перший ворог підприємця будь-якого рівня, бо є головним конкурентом. Адже в Україні, ніби сіамські близнюки, зрослися бізнес і політика. У нас навіть президент має бізнес, який не збирається продавати. З таким темпом ми швидше матимемо підприємницький протест, ніж комунальний майдан», – говорить економіст.

Додає, що на субсидії від уряду можуть розраховувати передовсім олігархи і представники великого бізнесу.

«Решту підприємців в умовах кризи рятує лише дешева робоча сила. Але і це ненадовго. За минуле півріччя багато компаній потерпали через плин кадрів. Українці шукають кращого життя  у Німеччині, Польщі, Америці. Багато заводів знизили вимоги до працівників. Якщо раніше навіть на посаду обвалювальника м’яса у ковбасний цех хотіли людину з вищою освітою, то тепер беруть усіх охочих. Головні вимоги: повноліття і бажання працювати за три тисячі гривень», – додає Жиленко.

Дешевої робочої сили у містах бракує. Підприємства з обласних центрів, змушені запускати автобуси, аби возити на роботу працівників із районів.

«Працювати за ті гроші, що вони пропонують, готові люди з села, де робочих місць нема взагалі. В Україні поганий бізнес-клімат. Тут фірму можна втратити будь-якої хвилини. Схеми тиску на бізнес залишилися старі. Через це  з України тікають інвестори. Для бізнесменів знову створили умови, у яких вигідно працювати за корупційною схемою, а не у відповідності до закону. Страждають торгівля, агросектор, промисловість, автоперевезення», – розповідає Жиленко.

Найчастіше хабарі вимагають податкова, пожежна служби, працівники автоінспекції та обласних адміністрацій.

«Поширена практика, коли контролюючі органи проводять перевірки з корупційною метою. Бізнесмени фактично не мають можливості відстояти справедливість у суді. Тому змушені «домовлятися» з податковим інспектором або місцевою владою. Про вимагання хабарів заявляють одиниці. Інші розуміють – що боротьба з корупцією нагадує битву Дон Кіхота з вітряками», – каже експерт.

Розповідає про бізнесмена, якому спалили нічний клуб на Київщині, бо не захотів ділитися.

«Інший підприємець, із Харкова, представив у суді відеодокази того, як у нього податківці під час позапланової перевірки вимагали кілька тисяч доларів хабаря. Але він справу програв. Не увійшов до одного відсотка підприємців, які перемагають у судах з податковою», – розказує Жиленко.

Держава хоч і зменшила число необхідних дозвільних документів, натомість повертає механізми контролю за бізнесом.

«Наступного року закінчується мораторій на позапланові перевірки бізнесу. А це означає, що два десятки державних структур знову пресуватимуть малий і середній бізнес. Хоча вони не повинні бачити контролерів по 5-10 років. Приходять два-три ревізори, починають придиратися до дрібниць. Спочатку клянчити, а потім напряму вимагати хабаря.  Постійні перевірки націлені на те, аби знизити вартість фірми, щоб згодом купити її за привабливою ціною. У такий спосіб намагаються підім’яти під себе якомога більше підприємств», – зауважує Леонід.

Насамкінець, експерти зазначили, що економічний бум на Україну очікує не раніше 2020 року.

Як писала Politeka, у Києві затримали податківців, які «доїли» бізнесменів (http:///265873-u-kyyevi-zatrymaly-podatkivtsiv-yaki-doyily-biznesmeniv-foto/ ). Розслідування встановило, що група осіб, діючи з умислом, вимагала 36 тис. доларів США від київського підприємця. Податківці отримали частину вказаної  суми, а саме – 10 тис. доларів США, за що обіцяли повернути вилучені раніше грошових коштів без конфіскації.

Яна Романюк