Politeka дізналась, які наслідки матимуть резолюції, чи означає це, що світ підтримує Україну, а не тисне на російського президента Володимира Путіна та чи посприяє вона зміні голови асамблеї Педро Аграмунта, який вусупає за повернення в Асамблею російської делегації.

Володимир Фесенко, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

– ПАРЄ – це своєрідний демократичний клуб. Її резолюції не мають правової сили. Це швидше рекомендації урядам та парламентам окремих країн. Все ж вона має важливий політичний аспект. Демонструє позицію широкої міжнародної спільноти, оскільки в ПАРЄ представлені не тільки країни Євросоюзу.

Це – політичний документ, який фіксує, що більшість країн, які входять в ПАРЄ дотримуються однакової позиції. Резолюція – прояв солідарності з Україною та демонстрація Російській Федерації, що міжнародна спільнота засуджує її дії. Водночас, вона є й своєрідним тиском на керівництво асамблеї. Показує, що не можна загравати з Росією, після того, що відбувається в Україні та Сирії. До того ж, не можна повертати російську делегацію в ПАРЄ, після виборів до Держдуми РФ в Криму, бо це означатиме, хоч і не пряме, але все ж опосередковане визнання анексії півострова.

Штайнмаєр визнав, що вибори на Донбасі неможливі

На санкції Заходу проти РФ Парламентська асамблея жодним чином не впливає. Їх вводять, продовжують, посилюють органи Євросоюзу, або ж окремі країни, такі як США, Японія. ПАРЄ може вводити лише обмеження, щодо своєї діяльності. Тобто, не допускати Росію до участі в засіданнях та голосуванні.

Євген Магда, директор Центру громадських відносин:

– Безпосередніх наслідків від резолюції швидко не буде. ПАРЄ не має механізмів впливу за допомогою яких, могла би втілити її в життя. Асамблея – загальноєвропейська структура, що не належить до інституцій Європейського Союзу. Але у політичному сенсі прийняття резолюції – важливий, позитивний, потрібний та знаковий момент. Це – перемога, успіх, хоча поки що, швидше тактичний.

Прямої залежності резолюції на продовження санкцій немає. Однак, тут може спрацювати ефект доміно. Це рішення може стати поштовхом для ухвалення низки інших. У всякому разі, так воно сьогодні виглядає.

Путін наголошує, що не боїться ніякого тиску, що санкції контрпродуктивні. Наскільки це так, можемо побачити лише дослідним шляхом. Але якби Росії були байдуже санкції, вони б не боролися проти них наскільки потужно.

Голову ПАРЄ Педро Аграмунта, який закликав повернути російську делегацію в асамблею, не знімуть з посади. Шанси на це завжди були не високі. А після ухвалення резолюції, навпаки зменшилися. Існує питання балансу. Якщо ПАРЄ за кожним рішенням буде знімати свого президента, це не зовсім реалістично.

Руслан Бортнік, директор Українського інституту аналізу й менеджменту політики:

– Резолюція не має юридичних наслідків, оскільки ПАРЄ не правовстановлюючий орган. Але не все так просто. Все ж таки, це вагомий політичний аспект. Відповідною заявою асамблея ускладнила політичні позиції Росії й погіршила можливу перспективу скасування санкції.

Резолюція може стати частиною доказової бази, яку розглядатимуть судові органи в частині позовів України проти Росії. Також, при прийнятті рішень її можуть враховувати інші міжнародні організації, які вже мають правову силу, наприклад Генасамблея ООН чи Європейська комісія.

Насправді, вона спрямована більше проти Путіна, ніж за Україну. На жаль, питань які б нас цікавили там немає. Це економічна підтримка, нові гарантії безпеки, які фактично зруйновані після ігнорування Будапештського меморандуму. Тому це швидше виважена антиросійська, антипутінська позиція. Резолюція ПАРЄ була елементом тиску й на голову асамблеї, але на його зміну не вплине.

Ольга Головка