Ім’я Пола Манафорта знайоме українцям із 2005 року. Після перемоги Помаранчевої революції його запросив до України Рінат Ахметов, який прагнув вийти на міжнародний рівень і «очистити» імідж своїх компаній через впливових людей на Заході.
Ніхто не знає, як тепер спілкуватись із Трампом – Володимир ОгризкоОднак зовсім скоро Манафорт знайшов куди цікавішу роботу: він узявся за виборчу парламентську кампанію 2006 року і перевиховання лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
Українська тактика
Ось як оцінює роль Манафорта в кар’єрі Януковича і головні засоби, якими він цього домігся, політичний оглядач Washington Post Енн Еплбаум.
«Це він допоміг зробити з колишнього злочинця Віктора Януковича президента, який наказав стріляти в демонстрантів і втік із країни. У передвиборчій кампанії Трампа Манафорт використовував тактики, які перевірив в Україні: розпалювання міжетнічної ворожнечі, гра на людських острахах і ненависті, підрив довіри до демократії», – формулює Еплбаум.
Майстерності політичних перевтілень Манафорт навчався на двох диктаторах: ангольському повстанці Жонасі Савімбі і філіппінському диктаторі Фердінанді Маркосі. Але перебільшувати роль американського консультанта в їхній поразці і перемозі не варто. Цікаво, що це були за люди, і коли біля них виявився скандальний американський політтехнолог.
Брудна робота
Жонас Савімбі майже 30 років був фактично лідером повстанської армії Анголи, яка спочатку воювала проти португальських окупантів, а потім проти лівого уряду. З 1966 року його організація УНІТА, яка складалася переважно із сільських чорношкірих бідних, наводила жах на країну.
У 1992 році Савімбі погодився на вибори, і тут йому знадобилися політконсультанти. Проблема була в тім, що працювати на лідера організації, яку неодноразово звинувачували у злочинах проти людства, було мало охочих. Але Пол Манафорт погодився. Вибори Савімбі програв і знову оголосив продовження громадянської війни, під час якої загинуло півмільйона людей. Застрелили ангольського повстанця під час бою з військами уряду в 2002 році.
Філіппінський диктатор Фердинанд Маркос запам’ятався 20-річним правлінням і виборами під дулами автоматів. Напередодні падіння режиму, у 1985 році, він вирішив «пограти в демократію»: скасував військовий стан, який був чинний десятки років, оголосив «вільні вибори», хоча знову ж таки під прицілом військових, дозволив зареєструвати кандидатом вдову головного противника Маркоса Корасон Акіно і покликав консультанта Пола Манафорта.
Після офіційної «перемоги» диктатора, Корасон скликала людей на вулиці, згодом до мітингувальників приєдналася католицька церква, а потім армія. Маркос біг на Гаваї, у США, де і помер у 1989 році. Ні йому, ні членам сім’ї дозволу на в’їзд до країни не надали досі.
Радник Януковича
Цікаво, що в обох випадках Манафорт грав скоріше супровідну роль, але впадає в око те, які саме це були клієнти. Звичайно, Віктор Янукович на їхньому фоні виглядав вегетаріанцем аж до зими 2014 року. Але Майдан, анексія Криму та початок війни на Донбасі не зупинили Манафорта: він зібрав уламки Партії регіонів, об’єднав їх під брендом «Опозиційний блок» і повів на вибори.
Порошенко і Трамп – історія однієї неприязні«Стратегія спрацювала. Реінкарнована Партія регіонів залишилася в парламенті, отримавши 43 місця. Поки невідомо, чи закінчилася робота Манафорта в Україні після того, як він почав займатися кампанією Трампа. У Льовочкіна відмовилися коментувати, чи працює американець досі на нього, і скільки йому платять», – писала про останню роботу Манафорта в Україні New Yourk Times.
Бухгалтерія і наслідки
До команди наступного президента США Манафорт прийшов напередодні з’їзду республіканців, де проти Трампа збиралося ціле лобі партійних лідерів. Американська преса писала, що саме після того, як Манафорт став радником Дональда Трампа, той почав поводитися набагато стриманіше, расистські та сексистські жарти залишилися в минулому. Менше ніж за місяць скандальний олігарх почав переконливо вигравати штат за штатом, а в учинках його команди почала проглядатися хоч якась стратегія.
Гримнуло з України. 31 травня цьогоріч опублікували «чорну касу» Партії регіонів, в якій неодноразово спливло ім’я Пола Манафорта і згідно з якою він отримав $12,7 млн. Спочатку він усі ці звинувачення спростовував, але коли до США прийшов запит від НАБУ – покинув посаду керівника передвиборчого штабу Дональда Трампа.
Кар’єрний пік
Політолог Дмитро Кириленко вважає, що Манафорт просто пішов у тінь. Але своєю перемогою новий американський президент зобов’язаний саме йому.
«Якщо раніше технологи орієнтувалися на Жака Сегела (французький іміджмейкер, фахівець із виборчих технологій і політичної реклами, – ред.), то тепер усі орієнтуватимуться на Манафорта, – каже політолог. – Він – нова зірка. Хоча технічно кампанію Трампа очолив Стівен Беннон, усі люди Манафорта залишилися на ключових посадах і він продовжував керувати. Безумовно, Трамп зобов’язаний йому своєю перемогою».
Після неї «викарбовувач президентів», який працював із непопулярними політиками, навряд чи отримає посаду в держструктурах. Але, на думку Кириленка, він залишиться консультантом Трампа. І до його думки прислухатимуться з великою повагою не лише у США.
«Манафорт досяг піку своєї кар’єри після перемоги одіозного і нестандартного президента США, – каже політолог. – Причім обрано його за популістським порядком, який у Штатах ніколи раніше не практикувався. Освоїв же він таку тактику в Україні, де перебував декілька років. Манафорт жорсткий, працює зі «скріпами». Перемогти в найсильнішій державі світу на популізмі – це вміння прорахувати емоційні запити суспільства, його бунт проти політкоректності. Демократи не вловили політичний порядок і суспільні настрої, а Манафорт показав себе відмінним технологом. Він здійснив у США те, що неможливо в Росії. Манафорт зробив так, що американський аналог Жириновського керуватиме наймогутнішою країною світу».
Ілля Лукаш
