Податки і реформи, проблеми та успіхи українського бізнесу 23 листопада обговорювали учасники форуму «Битва за бізнес». Ми поставили їм одне питання: що необхідно зробити українській владі, щоб український бізнес розправив плечі?
Наталія Матусевич, Українське інвестиційне бюро:
– Судову реформу потрібно було зробити позавчора, адміністративну реформу з подальшим поліпшенням якості управління потрібно було робити вчора. Адже податкова система – це наслідок якості держуправління. Зважитись на якісь серйозні реформи або радикальне зниження податків можна лише за наявності гарантійного забезпечення, якого Україні не вистачає.
Зазвичай вся допомога, яка приходить в Україну, одразу ж освоюється, причому неефективно. За один рік з економіки України виводять $7-8 млрд, а ми досі чекаємо довгострокову програму допомоги МВФ на $17 млрд. То ці гроші вже є в нас! Може, подумати, як їх повернути в економіку, а не просити допомоги в інших?
Не можна сказати, що на малий і середній бізнес зараз серйозно тиснуть. Для їхнього розвитку необхідно не стільки зниження податків, скільки здешевлення кредитів та зниження потенціалу ризикованості України.
Чому до нас не заходять іноземні й внутрішні інвестиції? Передовсім через політичну нестабільність, Україна в групі ризику приблизно на одному рівні з Венесуелою або кількома країнами Африки: занадто часта зміна урядів, пряма зацікавленість тих самих депутатів із бізнес-середовищем і засилля монополій. А от усунути цей фактор у наших умовах можна цілковитим відділенням бізнес-еліти від політичної.
Жанкарло Червіно, Центр міжнародних податкових практик:
– Україні необхідно менше бюрократії і більше стабільності. Коли у вас постійно говорять про необхідність зниження податків, я хочу нагадати: хлопці, багато країн світу мають дуже низькі податки, але це майже ніяк не вплинуло на їхню стабільність та інвестиційну привабливість.
Стабільність – це питання політики. У вас можуть бути ідеальні закони, бізнес-умови, ліберальні підходи в управлінні, але якщо не буде впевненості, що все це не знесе наступний уряд, до вас ніхто не прийде.
Україна в серці Європи, у вас велика територія, вихід до морів, молоде населення. У вас є всі можливості для економічного ривку. Подивіться на Польщу. На початку своїх реформ вона не дуже відрізнялася від України, але зараз це абсолютно інша країна. Так от: вони почали зі стабільності, а потім уже багатіли. Без стабільності інвестори не прийдуть і до вас.
Олег Наливайко, юридична компанія «Стратег»:
– Держава свого часу створила умови, які загнали бізнес у тінь. Якщо не змінити це найближчим часом, нас чекає хаос. Менше розмов, більше діла, справжніх реформ. А почати варто з податкової реформи та зняття валютних обмежень. Жоден інвестор не вкладатиме в країну, звідки апріорі не зможе забрати гроші, коли знадобиться. Тримати драконівські обмеження на операції з валютою вже пізно, кому потрібно – давно свої капітали вивели.
Другий важливий момент – судова реформа. Не повинен бізнесмен прокидатися і починати день з перевірки реєстрів: «А я все ще є власником фірми?» А у нас це є досі. Захист капіталу, прав власності й справедливість розгляду позовів без незалежної судової системи неможливі.
Однозначно необхідно відкрити ринок землі. Наші лобісти в парламенті, а за сумісництвом співвласники агрохолдингів розповідають, що всю землю у селян одразу вкрадуть іноземці. А от якщо земля стане товаром, той самий аграрій зможе її закласти в банку, щоб купити комбайн, більше збирати врожаю і більше його продавати. Валюта піде в країну.
Встановіть мінімальну ціну за оренду та продаж гектара землі, якщо не хочете відкривати ринок без жодних умов, щоб бабусь і дідусів не дурили ці агрохолдинги! А знаєте, скільки зараз витрачають аграрії на оренду землі? 3-6% від обороту, ось це і є ціна популізму.
Чжан Пей-Єн, Клуб експортерів України:
– Українцям потрібно вийти з кокону: бути мобільними, рішучими й обізнанішими в потребах світового ринку. Держава повинна максимально підтримувати експорт, а зараз поїздки ваших компаній і бізнесменів держава не підтримує зовсім, в Китаї навіть немає торгового представництва України.
Інвестори повинні бути упевнені не лише в тому, що на них не тиснутиме держава, але й бачити такі пропозиції, яких немає в інших. Скажімо, в Китаї нова виробнича компанія перші три роки не платить податок на прибуток. У цей період вони весь прибуток інвестують у розширення бізнесу.
Іноземним інвесторам в Україні впадає в очі жадібність і некомпетентність багатьох українських чиновників. Часто вони вбивають курку, щоб забрати яйце. А починати бізнес, щоб одного прекрасного дня твоє підприємство захопили або закрили, зовсім не цікаво.
Наталія Ульянова, ICF Legal Service:
– Українському бізнесу для початку потрібно навести лад у себе. Наш бізнес схожий на дачу, яка обросла курятниками, бо це було вигідно, а тепер кури не такі вигідні, власник починає запрошувати на цю дачу туристів. Колись було вигідно будувати бізнес «по-сірому», навмання працює оплата податків, керування, захист…
Колишній глава Адміністрації президента Борис Ложкін нещодавно сказав, що у нього є два інвестори, які готові вкласти в Україну мільярд доларів, але не можуть знайти куди! Чому так відбувається? Та тому що наш бізнес до цього не готовий. Вони дивляться на цей курник і точно не можуть розгледіти в ньому білосніжну віллу.
Важливим досягненням стала би ліберальна податкова реформа. Тоді з країни перестане йти бізнес. Повірте, суттєве послаблення цього тиску збільшить потужності бізнесу, який уже є, як мінімум в 5-7 разів.
Едуард Курганський, громадянська платформа «Бізнес за майбутнє»:
– На цей рік у бюджеті запланували зібрати 55 млрд гривень податку на прибуток. Проблема в тому, що 85% із цієї суми заплатили 1086 підприємств із майже 300 тисяч зареєстрованих. Отже, в Україні цей податок не працює і сплачують його лише державні підприємства та бізнес з іноземною участю і строгими правилами звітності. Всі інші занижують доходи, малюють у звітах збитки, а гроші виводять за кордон в офшори.Ми виступаємо за скасування податку на прибуток та запровадження податку на виведення капіталу.
Все просто: доти, доки гроші залишаються в бізнесі – їх не оподатковують. Це дозволить бізнесу інвестувати в розвиток, створення нових робочих місць і підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світовому ринку.
В Естонії аналогічна норма працює десять років. Рівень інвестицій у них учетверо вищий, ніж в усіх інших балтійських країнах разом узятих. Тобто завдяки такій нормі країна стає інвестиційно привабливою. В Естонії проблема зараз у тому, що більше нікуди вкладати, бо країна маленька. Уявіть, як це спрацює в Україні!
