Володимир Гройсман став прем’єр-міністром України 14 квітня 2016 року, отримавши річний мораторій на розгляд питання про відставку його Кабміну. Враховуючи календарний розклад пленарних засідань Верховної Ради, яка має перед доленосним засіданням проаналізувати кількасот сторінок урядового звіту, очікувати розгляд підсумків роботи Кабміну варто на початку травня 2017 року. Отже є час для з’ясування відносин та пошуку слабких ланок.
«Фронт» в очікуванні змін
Буденне та зазвичай нічим не примітне засідання уряду 25 січня раптом перетворилося на політичне шоу. Після звіту іноземного керівника «Укрзалізниці» Войцеха Балчуна, його безпосередній начальник міністр інфраструктури Володимир Омелян різко розкритикував роботу підлеглого.
Що робити без «Рошен»: яких реформаторських кроків чекають від Порошенка?Зокрема, міністр звинуватив Балчуна в збереженні корупційних схем на залізниці під очільництвом двох помітних людей з «команди БПП» – братів-депутатів Дубневичів та члена правління «Укрзалізниці» Сергія Міхальчука. На підтвердження своїх слів, Омелян вручив прем’єру об’ємну папку з «доказами корупції».
У відповідь Володимир Гройсман відчитав міністра та перевів «Укрзалізницю» у відповідальність Міністерства економічного розвитку. Омелян не здався і почав ходити по ефірах та в кількох інтерв’ю на день повторювати тезу про «збереження корупційних схем на користь членів президентської фракції». Про відставку міністр поки не говорить, але вже пообіцяв звернутися до суду з вимогою повернути залізницю під його керування.
Політичні аналітики бачать в цьому демарші міністра дві причини: прагнення зберегти представником «Народного фронту» в уряді контролю над однією з найбільших компаній у країні та спробі Володимира Гройсмана посилити позиції членів «президентської команди». А от щодо другої причини можливі варіації: від прямого замовлення з Банковій до «навчань» перед масованою атакою на іншого міністра з команди «Народного фронту».
«Гройсман – одноразовий прем’єр, тому якщо когось в його команді і будуть замінювати, то це вирішуватиме не він, – вважає політолог Віктор Небоженко. – Це сильний прем’єр скидає баласт, аби втриматися самому чи втримати на посадах членів своєї команди. А ручний прем’єр, яким є пан Гройсман, лише виконуватиме вказівки з Банкової».
В свою чергу політичний експерт Кирило Сазонов вважає, що мова іде про перевірку сил перед фінальним залпом по команді «яструбів» в уряді, якого завдадуть навесні. Головною метою, на його думку, насправді буде не Омелян, а Арсен Аваков.
«Якщо судити з активності ЗМІ та обсягів грошей на інформаційну підтримку, головна інтрига політичного сезону весни 2017 р. полягатиме у витисканні з уряду Володимира Омеляна та Арсена Авакова, – прогнозує Сазонов. – Обидва відомства критично важливі для втримання контролю над країною. Групі Аваков-Турчинов-Яценюк не дарма ліплять ярлик «партії війни», причому як в українських ЗМІ, так і в неформальних розмовах на Заході. От від того, наскільки вдасться розкрутити цей імідж «войовничих скандалістів» і залежить, чи перейдуть ці міністри в наступний Кабмін».
Однією з головних підстав перейти «в атаку» стали чергові рейтинги політичних сил, в яких популярність БПП залишається в стадії невизначеності, а от підтримка «Народного фронту» так і не з’явилася.
Політолог Володимир Фесенко пояснює цю різницю розбіжністю між апаратною вагою та рейтингами.
«Демарш Омеляна – це відображення нульового рейтингу «Народного фронту», якому доводиться дедалі частіше йти на публічні конфлікти з БПП у відстоюванні позицій, – каже експерт. – З іншого боку зрозуміло, що президентській партії потрібний рейтинг, оскільки саме на неї покладають українці і сподівання, і розчарування в зв’язку із тим, що відбувається навколо. От порушення цього штучного балансу між рейтингами та апаратною вагою і є передумовою для конфліктів, які виникатимуть дедалі більше та гучніше».
Він згадує ще одного імовірного кандидата «на вихід» з уряду, навколо якого триватиме запекла боротьба – в.о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун. Але головна бійка навесні все ж триватиме навколо Арсена Авакова.
«Головною помітною фігурою в НФ та уряді одночасно поки залишається він, – пояснює Фесенко. – Прагненням вести власну політику та перемовини з президентом, він створював проблеми і Арсенію Яценюку, і тепер створює дедалі більше іміджевих проблем Гройсману. Але політика на вичавлювання «Народного фронту» з уряду призведе тільки до перевиборів, яких ніхто не хоче. Тому, якщо ситуація і набере критичних обертів, крісло міністра МВС просто передадуть іншому представнику НФ, а не виведуть з-під сфери їх впливу. Так свого часу поступив сам Яценюк, там можуть змусити зробити і Авакова».
Привид виборів
Поки що експерти прогнозують тільки спроби похитнути позиції окремих міністрів, а от спільної зацікавленості в дострокових виборах не помічають ані у БПП, ані у «Народного фронту». Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький висуває ще одну причину жорсткого протистояння двох Володимирів – прем’єра Гройсмана з міністром Омеляном.
Що робити без «Рошен»: яких реформаторських кроків чекають від Порошенка?«Якщо БПП в разі дострокових виборів дуже сильно постраждає, то «Народного фронту» в наступному парламенті не буде взагалі, – вважає політтехнолог. – Поки ж є час, президентські урядовці хочуть показати ефективність експерименту з залученням іноземців в уряд. Критично важливо показати суспільству саму можливість швидких реформ в держпідприємствах руками іноземців. Тому Гройсман і встав на захист Балчуна».
А от Віктор Небоженко взагалі вбачає в конфлікті руку олігархів. Зокрема, Ріната Ахметова, якому очищення від корупції загрожує втратою монопольного становища одразу в кількох галузях економіки. Політолог прогнозує завершення протистояння з мінімальними втратами для всіх сторін.
«Конфлікт навколо Омеляна полягає в тому, що той самий Ахметов вимагає від прем’єра виконання зобов’язань, які той взяв на себе в обмін на голоси лояльних олігархові депутатів: «Я допоміг тобі стати прем’єром? Чому ти не виконуєш те, про що ми домовилися?» – пояснює експерт. – До того ж, монополістам в поставках на залізницю не зрозуміло, кому носити хабарі за збереження схем: поляку Бальчуну чи українцю Омеляну? Звичайні феодальні розклади, які не мають політичного контексту. Як тільки з’ясується, кому носити гроші за прийняття рішень – все заспокоїться».
Ілля Лукаш
