Трамп проти медіа: навіщо президент США вступив на стежку війни з пресою

На першому місці опинився Авраам Лінкольн, на другому — Джордж Вашингтон, на третьому — Франклін Рузвельт. Барак Обама посів 12 місце. На якому виявиться нинішній президент Дональд Трамп, поки сказати важко, але він зробив те, що зазвичай не робили всі його попередники. Він не лише почав війну із пресою, але з кожним днем ​​її посилює. Уже не лише своїми твітами, а й адміністративними заходами. Подібне в Америці бачили настільки давно, що встигли забути про подібні випадки. Фронт протистояння охоплює не лише паперові, але й електронні ЗМІ, зокрема і телебачення.

Усупереч досвіду

В американських президентів відносини з медіа ніколи не були простими. Країна починалася саме під впливом преси. Памфлети Томаса Пейна значною мірою сформували в населення колоній уявлення не як про віргінців, пенсільванців тощо, а саме як про американців, які, будучи вільними людьми, не можуть терпіти гноблення з боку Англії та її короля.

Свобода преси у США — це не пусті слова, а об’єктивна реальність і вступати у війну зі ЗМІ влада здебільшого побоюється. За американською традицією преса найчастіше владу або критикує, або подає матеріали об’єктивістські, вважаючи за краще давати протилежні точки зору.

Коли президент Рузвельт проголосив New Deal — Новий курс (точніше Новий підхід), він зіткнувся з небувалим спротивом власників ЗМІ. Більш як 75% газет і журналів були налаштовані проти нього, піддавали його політику гострій критиці. Проте на знамениті прес-конференції Рузвельта допускали всіх журналістів, іноді приходило понад 200 людей, попри їхнє ставлення до голови держави і його політики. Великий президент не боявся критики і завжди просив відкрито з ним не погоджуватися. Він визнавав свої помилки і дякував тим, хто вказував на способи їх виправлення.

Щоб подолати ворожість журналістів, Рузвельт використав радіо. Його fire-side chats — бесіди біля каміна — слухали близько 45 млн людей, тобто практично все доросле населення країни. Не могло бути й мови, щоб акредитованого журналіста не пустили на прес-конференцію. Рузвельт міг не давати інтерв’ю якійсь газеті, але жодної дискримінації або заборон не допускав.

Очевидно 45-й президент США забув відносно недавню історію своєї країни. У червні 1971 року газети The New York Times і The Washington Post почали публікацію так званих Pentagon Papers, що потрапили в редакції, — загальноприйнята назва збірки «Американо-в’єтнамські відносини, 1945-1967: Дослідження». Це дослідження було проведено за розпорядженням міністра оборони Роберта Макнамари і призначалася для службового користування.

На прохання президента Річарда Ніксона прокуратура заборонила публікацію, посилаючись на міркування державної безпеки. Проте Верховний суд дозволив друк, бо заборона означала би порушення конституційної норми про свободу слова.

Фактичним продовженням скандалу з Pentagon Papers став знаменитий Watergate scandal — Вотергейтський скандал 1972-1974 рр. Знову на першому плані були провідні американські газети The New York Times і The Washington Post. Довести, що за наказом президента Ніксона була зроблена прослушка виборчого штабу Демократичної партії в комплексі Watergate, не вдалося, але спеціальний прокурор, який вів розслідування, виявив наявність копій прослушок у Білому домі. У результаті президент Річард Ніксон пішов у відставку. Над ним реально нависла загроза імпічменту. Поки він єдиний американський президент, який за життя припинив виконання своїх обов’язків.

У президента Джона Кеннеді із пресою теж були непрості відносини. Після провалу вторгнення на Кубу у квітні 1961 року і нещадної критики його адміністрації у пресі він приїхав до Національного клубу друку, де відбувся вельми неприємна, але предметна розмова із провідними журналістами, головними редакторами газет і телебачення.

Ця зустріч позначила новий рівень у взаєминах влади і преси. Було визначено і затверджено президентом, що найважливіші новини не можна приховувати від читачів і глядачів під прикриттям розмов про національну безпеку. Кеннеді критикував газету The New York Times, редакція якої знала про плани вторгнення на Кубу, але не зважилася їх опублікувати, відбувшись коротким повідомленням на 68 сторінці під заголовком «Чутки про вторгнення».

Після цього в американських ЗМІ сформувалися правила як професійної етики, так і взаємовідносин влади і преси. До теперішнього часу вони неухильно дотримувалися, тепер Трамп вирішив їх порушити.

Правда і брехня

Боротьба із пресою почалася ще під час виборчої кампанії, але сповна розгорнулася саме зараз.

Що ж Трамп робить у відповідь на погане, як він вважає, ставлення преси? На радіо він не виступає, але зате кілька разів на день пише у Twitter, де лає невгодну пресу останніми словами. Цього видалося замало, і на брифінг у Білому домі не пустили журналістів CNN, The New York Times, The Los Angeles Times, The Daily Mail, англійських BBC і The Guardian, а також сайтів The Hill, BuzzFeed News і Politico.

Серед допущених до брифінгу виявилися представники консервативніших каналів і видань ABC, CBS, Fox News, сайту Breitbart News, агентства Reuters, газет The Washington Times і The Wall Street Journal.

Журналісти агентства The Associated Press, журналів Time і USA Today вирішили бойкотувати брифінг на знак протесту проти дискримінації своїх колег. Приклад гідний наслідування для українських журналістів.

«Медіа фейкових новин свідомо не говорять правду, — написав у Twitter Трамп в обґрунтування своєї позиції. — Величезна небезпека для країни. Провальний The New York Times уже став жартом. Те ж саме із CNN. Сумно!». Іншим разом він назвав телеканали NBC, ABC, CBS і CNN «Не моїми ворогами, а ворогами американського народу».

Тут уже щось нагадує сталінський СРСР.

Чого ж добився Трамп своїми випадами проти ЗМІ? Неважко переконатися, що результат виявився прямо протилежним очікуваному. Перший об’єкт критики і неприязний нинішньому американському президентові серед телеканалів CNN анітрохи не втратив у рейтингу. Як повідомляє агентство Ассошіейтед Прес, керівник CNN Джеф Закер спростував падіння рейтингів телекомпанії і заявив, що «бренд CNN сильний як і раніше»… Опитування показало навіть зростання репутації каналу, що перевищує 50% серед опитаних. Зі свого боку агентство AFP повідомляє, що після того, як Трамп назвав CNN «постачальником фейкових новин», кількість глядачів цієї телекомпанії лише за один тиждень у січні зросло на 94%.

Газета The New York Times повідомила, що в четвертому кварталі 2016 року біля її онлайн-видання з’явилося 300 тисяч нових передплатників і зростання триває.

«Щоразу, коли він [Трамп] публікує твіт, це призводить до дикого зростання підписок», — сказав головний редактор газети Дін Бакет. Він також додав, що, попри всі нападки Трампа, місія газети тепер «зрозуміліша, ніж будь-коли раніше».

Багато американців зараз усвідомлюють цінність незалежної журналістики.

«Від своїх абонентів ми чуємо про те, що є нагальна потреба в фактах і правді, — зазначив Ден Шауб з медіагрупи McClatchy. — Тому вони звертаються до тих, кого вони вважають хорошими брендами і перевіреними джерелами».

Трамп розпочав боротьбу із провідними не лише американськими, але і світовими ЗМІ. Газету The New York Times, наприклад, читають не лишень у США, а в усьому світі, і ніхто не підозрює, що викладені в ній факти неправдиві.

Три мети Трампа

Саме Трамп і його помічники дають усі підстави вважати, що від них виходить неправдива інформація. Американське інтернет-видання The Huffington Post наводить вельми довгий список неправдивих висловлювань президента Трампа.

Згадуючи про свою інавгурації, президент розповідає, що, як тільки він почав виступати, негайно вщух дощ. Насправді, дощ йшов увесь день до святковостей і після них. Через три дні прес-секретар Білого дому Шон Спайсер повідомив, що «десятки мільйонів людей» дивилися інавгурацію онлайн, однак за даними провайдерів їх було лише 4,6 млн.

Трамп заявляв, що 306 голосів вибірників, отриманих ним на виборах, — це рекорд, подібний рекорду Рейгана. Однак відомо, що Обама отримав 332 голоси в 2012 році.

Це начебто дрібні похибки, але насправді видимий показ тенденції.

Видання наводить слова Трампа, що він передбачив Brexit під час візиту до Шотландії за день до голосування. Насправді він був там наступного дня після підбиття підсумків.

Неправдою виявилися слова президента, що двоє людей були застрелені в Чикаго під час останнього виступу Обами. Цього не було — на тій зустрічі взагалі не стріляли.

Трамп на офіційній сторінці в Facebook написав, що Кувейт заборонив видачу віз п’яти країнам із мусульманською більшістю. Представники цієї держави в Перській затоці категорично спростували наявність такої заборони.

Трамп стверджує, що спочатку був проти війни в Іраку, проте відомо, що в 2002 році він неодноразово висловлювався на підтримку рішення ввести американських військових до цієї країни.

Видання Politico підрахувало, що в середньому Трамп бреше кожні 3 хв 15 сек протягом майже п’яти годин своїх ремарок.

Схоже, що, розпочавши війну зі ЗМІ, Трамп переслідує кілька цілей.

По-перше, наслідуючи приклад Рузвельта, він намагається вибудувати комунікацію з виборцями, не вдаючись до допомоги преси. Перший використовував радіо, нинішній президент пише у Twitter та інших соціальних мережах. Проблема в тім, що New Deal — Новий курс досить швидко став приносити результати. У Трампа ситуація зовсім інша. Поки він лише руйнує.

По-друге, на противагу відомим ЗМІ Трамп будує свою медіаімперію. Одночасно для консервативних видань і телеканалів, зокрема для Fox News, створюються умови найбільшого сприяння. Паралельно вирішується завдання розколу преси у ставленні до федеральної влади, що має полегшити третє завдання.

По-третє. Недружні ЗМІ відсторонюються від джерел отримання інформації, що має позначитися на їхньому рейтингу і змусити піти на зближення із президентом саме на його умовах.

Поки особливого успіху Трамп не домігся в жодному із трьох напрямків. Газета The Washington Post наводить опитування, проведене Quinnipiac University з 16 по 21 лютого. На думку респондентів, хоча в людей і залишається певне критичне ставлення до ЗМІ, але вони заслуговують на більшу довіру щодо подання «правдивішої інформації, ніж президент США». Навіть попри те, що Трамп регулярно звинувачує пресу в поширенні «фальшивих новин». Результати опитування свідчать, що рівень довіри американців до ЗМІ становить 52%, а до Трампа — лише 37%.

Тут потрібно врахувати, що здебільшого нападки Трампа спрямовані на медіа, близькі або до демократів, або які займають ліберальні позиції. Це позначається на перевагах читачів і глядачів. Серед тих, хто симпатизує демократам, 86% довіряють ЗМІ, а не президентові. У симпатиків республіканської партії все навпаки: 78% вірять голові Білого дому, і лише 13% — журналістам.

Загалом рейтинг Трампа постійно знижується. За місяць на 3%. Зараз йому довіряють лише 43% опитаних. Наскільки позначилася війна із пресою на цьому показнику, сказати важко. Проте певна кореляція є.

В Америці історично роль ЗМІ завжди була великою. Як говорили корінні жителі країни, Трамп вирив сокиру війни із пресою і нічого хорошого йому чекати не варто.

Юрій Райхель