За словами низки світових лідерів, такий підхід – чи не єдиний на сьогодні дієвий засіб тиску на агресора, який разом із Мінськими угодами стримує подальшу ескалацію конфлікту на Сході.
Економічний тиск проти РФ застосували США, Євросоюз, а також 13 країн, серед яких – Канада, Австралія, Японія та Швейцарія. Загалом у «чорному списку» опинились 146 осіб та 37 компаній.
У грудні 2016 року Євросоюз продовжив секторальні санкції проти Росії до липня 2017 року. Також, зі свого боку, попередник Трампа – президент США Барак Обама продовжив дію американських санкцій до 6 березня 2018 року «через безперервну російську агресією проти України та окупацію Криму».
Politeka вирішила з’ясувати, що ж змінилось за останні три роки дії санкцій, наскільки сильно вони ослабили РФ та чи готовий Захід жертвувати й надалі своїми бізнес-інтересами заради України.
Початок протистояння
Першими санкції проти Росії запровадили США – щодо 11 осіб. Майже відразу аналогічний крок зробив Євросоюз (щодо 21 особи) та Канада. Стартовий етап обмежень передбачав призупинення процесу перемовин Євросоюзу і Росії про пом’якшення візового режиму та нової угоди про партнерство.
Також було призупинено процес підготовки до саміту G8, в якому мала брати участь РФ.
Відтоді санкційний список постійно збільшувався. Нині він налічує більш як сотню осіб та кілька десятків компаній. Усім, хто потрапив під дію санкцій, забороняється в’їзд на територію США та ЄС, а активи компаній заморожені.
Американські обмеження містять санкції проти 141 фізичної та 110 юридичних осіб, а також секторальні санкції проти 258 юридичних осіб, визначених Міністерством фінансів США.
Обмеження спрямовані перш за все «проти компаній у російській фінансовій галузі, енергетиці та оборонному секторі, установ, що здійснюють господарську діяльність в окупованому Криму, а також проти фізичних осіб, які відповідальні за спроби РФ підірвати стабільність і територіальну цілісність України».
Економічні втрати Росії
За словами експертів, збитки РФ від дії санкцій сягнули на сьогодні понад $250 млрд.
Зокрема, чутливим для економіки став вплив фінансових санкцій – обмеження зовнішніх запозичень. За даними PwC (міжнародна мережа компаній, що пропонує професійні послуги у сфері консалтингу та аудиту – ред.), якщо в досанкційному 2013 року російські емітенти залучили шляхом єврооблігацій $46,4 млрд, у 2014-му – лише $10,4 млрд, а в 2015-му – трохи більш як $5 млрд.
Згідно з науковою доповіддю, опублікованою на сайті Державного департаменту США, «середня компанія, що потрапила під санкції, або пов’язана з нею фірма, втрачає близько третини операційного доходу, близько половини вартості своїх активів і приблизно третину співробітників у порівнянні зі схожими компаніями, які не потрапили під санкції».
У доповіді, зокрема, стверджується, що «чотири раунди запроваджених санкцій, націлених на ближнє коло Путіна, кілька російських банків, оборонну промисловість, і енергетичний сектор, змогли торкнутися саме цих конкретних суб’єктів, не завдавши значної шкоди російській економіці в цілому».
Відповідь Кремля
Московських очільників, вочевидь, не дуже засмучує санкційна дійсність. Вони неодноразово заявляли, що жодного «дискомфорту» від санкцій не відчувають, а от погіршення економічної ситуації – «винятково внутрішні проблеми, які здебільшого пов’язані із падінням світових цін на нафту». Проте там все-таки вирішили не пасти задніх, застосувавши свої антисанкції проти «загниваючого Заходу».
Зокрема, закрили в’їзд у країну кільком громадянам США, а президент Чечні Рамзан Кадиров запровадив санкції проти президента США Барака Обами та чиновників Євросоюзу, «заборонивши» їм в’їзд на територію Чечні та «заморозивши» їхні активи.
Крім того, Росія запровадила суцільну заборону на постачання яловичини, свинини, овочів і фруктів, м’яса птиці, риби, сирів, молока і молочних продуктів із країн ЄС, США, Австралії, Канади та Королівства Норвегія. Однак згодом уряд РФ скасував частину цих обмежень.
Ціна демократії
Запроваджені санкції завдали шкоди економіці 27 європейських країн (без урахування Хорватії) розміром 17,6 млрд євро і втраті 400 тис. робочих місць. Про це йдеться в доповіді австрійського інституту економічних досліджень (WIFO).
Експерти оцінювали ефект від санкцій на підставі статистики за 2015 рік.
За їхніми даними, Австрія втратила 550 млн євро і 7 тис. робочих місць. Найбільше постраждала Німеччина – там поменшало на 97 тис. робочих місць і загальні збитки оцінюють і більше як у 6 млрд євро.
За втратами ВВП у першій п’ятірці після Німеччини з великим відривом йдуть Франція, Польща, Італія та Чехія.
Однак економісти WIFO наголошують, що погіршення зовнішньоторговельних показників низки європейських країн пов’язане не так із війною санкцій, а з ослабленням російської економіки в результаті обвалу нафтових цін і девальвації рубля.
Українська реакція
Від початку анексії Криму та війни на Донбасі Київ закликає своїх партнерів посилити санкції проти агресора. Проте сучасна політична ситуація в Європі та зміна істеблішменту у США цьому не надто сприяє.
На Заході все частіше звучать ідеї щодо «перегляду відносин із Росією». Центральною точкою у примиренні з агресивним Кремлем – питання зняття санкцій.
Також українській стороні часто закидають, що попри вимогу Києва посилити економічний тиск на агресора, не видно особливої активності щодо запровадження, власне, українських санкцій проти РФ.
Згідно з офіційними даними, до вітчизняного санкційного списку потрапило 682 людей і 271 компанія. Це громадяни Росії, України, представники самопроголошених республік на Донбасі, а також громадяни низки європейських країн та Ізраїлю.
Українські пропозиції передбачають блокування активів, тимчасові обмеження користування майном, що їм належить, запобігання вивозу капіталів за межі України, а також візові обмеження.
Рішенням РНБО Україна припинила будь-яке військово-технічне співробітництво, а також співробітництво у військовій сфері та сфері безпеки із РФ.
Віктор Небоженко, директор центру соціологічних досліджень «Український барометр»:
Тому Захід знайшов інші інструменти тиску. Чудово розуміє, що посилювати сьогодні потрібно не так санкції, як військово-політичну допомогу Україні. Паралельно – створення різноманітних приводів для морально-психологічного приниження Росії, як-от у разі з допінговим скандалом, законом Магнітського. Останній є блискучим ударом по Росії. Згідно з цим законом, будь-яка західна законослухняна країна має право заарештовувати власність росіян, якщо ті не у змозі довести її легітимність. Це для російського істеблішменту набагато небезпечніше.
Авторитарному режимові санкції не заважають. Навпаки, зниження рівня життя населення якраз можуть зручно пояснити дією санкцій. Зуміли перелаштувати свою економіку – на нижчий рівень розвитку. Усіх це цілком влаштовує.
Санкцій з українського боку практично немає. Можна, звісно, сказати, що запровадили санкції проти Росії у сфері військово-космічної галузі. Але ж це війна, тут нічого не вдієш. Попри те, в Україні є російська власність вартістю $16 млрд. За часів правління Гонтаревої удвічі збільшилась присутність російського капіталу. Не говорячи вже про засилля інформаційної пропаганди. Причина – корупційна залежність політичного класу України від Москви.
Як Європа може допомагати нам, якщо терпимо гігантські торговельні потоки між окупованим Донбасом та Україною? Зрозуміло, що сприймають усе як іграшкову війну, адже керуються фактами, а не емоціями.
З огляду на вітчизняні реалії, Трамп скаже Україні те ж саме, що раніше говорив Обама: «Ваша свобода у ваших руках, ми за вас не боротимемося». Він – бізнесмен. Для США ми залишаємось союзниками, хоч і слабкими. Але там розуміють – якщо країна глибоко корумпована і керівництво не справляється, то його треба міняти. Швидше за все, це і зроблять – змінюватимуть геополітичний ландшафт України, ставлячи тут політиків, які могли б захищати національні інтереси країни, які, зокрема, збігалися б із геополітичними інтересами США.
Георгій Чижов, керівник дослідницьких програм Центру сприяння реформ:
Торік російські офіційні особи почали активно працювати, аби санкції все ж таки зняти. Поки що їхні зусилля не мали успіху. Економічний колапс може бути лише тоді, коли західні лідери зберігатимуть єдність у питанні санкцій і вони триватимуть ще кілька років.
Російські незалежні економісти оцінюють долю санкцій у загальній економічній кризі Росії – 10-15%. Загалом, складно оцінити конкретну цифру збитків. Найболючішим, звісно, є те, що РФ не може перекредитуватись. Відповідно, змушена віддавати проценти за раніше взятими кредитами. Для цього потрібно провадити дуже жорстку фінансову політику, стримуючи інфляцію, тим самим стримуючи споживання. Попри запевнення про подолання кризи, вона триватиме й далі.
Ключова ціль України не в тому, аби завдати економічних збитків Росії, а в тому, аби змусити її керівництво змінити свою політику. Для цього санкції мають тривати, аби Росія розуміла, що в неї немає іншого варіанту. Адже нині всі зусилля спрямовані на те, аби протриматись.
На Заході, дійсно, лунають окремі голоси про пом’якшення санкцій. Може повторитись ситуація як із Китаєм. У 1989 році після жорстокого розгону студентів проти Китаю теж запровадили санкції. З часом їх скасували, попри те, що китайський режим не демократизувався. У Росії переконані – час на їхньому боці.
Не виключено, що й Трамп захоче вести перемовини про зняття санкцій. ЄС весь час орієнтується на жорсткість американських санкцій. Якщо у Вашингтоні візьмуть курс на послаблення тиску щодо Росії, то ЄС буде складно втримувати позиції.
Гострота сприйняття Росії у світі спала. Усі звикли, що у Криму – російська адміністрація, на Донбасі – у в’ялому режимі триває війна. Немає нових яскравих подразників. Розуміють, що питання Криму швидко не вирішиться. Захід може зберегти у зв’язку із кримським питанням формальні, незначні санкції. Якщо зміниться історична ситуація, цілком ймовірно, що першими підтримають повернення Криму до складу України.
Романія Горбач
