Календарно слухання збіглись з іншою датою – рівно три роки тому, 6 березня 2014 року, Захід запровадив перші персональні та секторальні санкції проти РФ
Три роки антиросійським санкціям: як агресора б’ють рублемОтож, сьогодні Київ офіційно переходить до ще одного етапу боротьби з агресором – судового. Politeka з’ясувувала, наскільки цей шлях ефективний та чи зуміємо притягнути Путіна з компанією до відповідальності за злочини на Донбасі та у Криму, .
Гаага всіх розсудить?
Україна подала позов проти РФ ще 16 січня, проте розглядають його лише тепер. Варто зауважити, що окрім Міжнародного суду є ще один, не менш важливий – Міжнародний кримінальний суд (МКС). Територіально також розташований у Гаазі. Це правовий інститут діє постійно. До його компетенції належить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, військові злочини та злочини проти людяності. Його діяльність зоснована на Римському статуті.
15 листопада 2016 року саме МКС прирівняв анексію Криму до “міжнародного збройного конфлікту”. Після такої оцінки Путін підписав наказ про вихід РФ зі складу Гаазького трибуналу. У Москві переконані, що ця інституція є занадто “політизованою”.
Також у російському МЗС раніше заявляли, що український позов переслідує “винятково політичні інтереси”.
Київ зі свого боку звинувачує Росією в порушенні Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
Йдеться, зокрема, про фінансування та військову підтримку терористів на Донбасі та расову дискримінацію кримських татар (переслідування, арешти та заборона Меджлісу на окупованому півострові). Це два ключові напрямки, які відстоює Україна в суді.
Результатом відкритих слухань має стати рішення Суду ООН.
За повідомленням прес-секретарки Міністерства закордонних справ України Мар’яни Беци, рішення Міжнародного суду ООН в Гаазі про зобов’язання Росії припинити протиправні дії проти населення Донбасу та Криму може бути ухвалено за один-два місяці та є обов’язковим для сторін.
Паспорт “Л/ДНР” – хрест на Мінських угодах та дружбі із Трампом?“Україна розраховує на ухвалення судом рішення, яким буде захищено цивільне населення, і Росія припинить свої протиправні дії. Це рішення є необхідним у контексті загострення ситуації в Авдіївці та репресій у Криму”, – зазначила Беца.
Також вона заявила, що Росія може відмовиться виконувати рішення суду. У такому разі, за словами Беци, Україна може звернутися до ООН із вимогою про контроль за виконанням рішення. Тобто це може спричинити появу на Донбасі миротворчих батальйонів ООН.
Крім того, прес-секретарка МЗС додала, що по суті позов проти Росії в суді ООН розглядатиметься пізніше. Його розгляд складатиметься з письмової та усної частин і може тривати кілька років.
Українську позицію на суді представила заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль.
“Рішення Суду зобов’язати Росію припинити дискримінацію українців і кримських татар, а також зупинити підтримку терористів на Донбасі поставить РФ перед дилемою: або припинити свою протиправну поведінку, або остаточно перетворитися на країну-парію, з якою ніхто не матиме справи”, – заявила Зеркаль напередодні слухань.
Більш важлива справа
За словами представника України у Венеційській комісії Володимира Пилипенка Міжнародний суд ООН не зможе притягнути до відповідальності реальних злочинців – Путіна та його оточення.
Але до МКС Україна не поспішає звертатись. Нагадаю, в Угоді про асоціацію між ЄС та Україною є положення, яке зобов’язує нас ратифікувати Римський статут.
Це має зробити Верховна Рада. Для цього навіть ухвалили зміни до Конституції, які були попередньо схвалені Венеційською комісією. Однак до перехідних положень проекту змін до Конституції в частині правосуддя було внесено норму про відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки.
Тобто теоретично визнаємо юрисдикцію МКС, але на ділі ці зміни набувають чинності через три роки – у 2019-му.
Відомо, що приєднання держави до Римського статуту є важливим доказом того, що країна має реальний намір боротись зі злочинами проти міжнародного права. Виходить, що свідомо відтермінували визнання юрисдикції МКС.
Однак нині звертаємось до Міжнародного суду в Гаазі, де вимагаємо запровадити проти Росії “тимчасові заходи у справі щодо застосування міжнародних конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму і з усіма формами расової дискримінації”. І це все подається громадськості під соусом “перемоги”. Як у тій грі – ні вашим, ні нашим”.
Юрист-міжнародник Володимир Висоцький переконаний, що судова тяганина з Росією – лише частина боротьби, проте не є основною метою:
16 листопада Путін підписав наказ про намір РФ не бути учасницею Римського статуту. І тут виникає ключове питання – чи є сенс Україні тоді подавати позов до МКС? Адже якщо йдемо проти Росії, то мусимо показати дуже ґрунтовні факти її вини. В іншому разі буде ситуація як із Грузією, доказова база якої виявилась недостатньою для ухвалення рішень щодо Росії.
Зрозуміло, що на сьогодні є тисячі різноманітних справ. Проте про них громадськість ніхто не інформує. Невідомо, на якій стадії вони перебувають, не афішується й те, які ще позови подаватимемо. Дані про злочини РФ можна збирати роками. Потім ці тонни паперу відвезти до Гаазького трибуналу. Але питання: чи дійсно відбувається такий збір інформації?
Відсутність публічного висвітлення може бути свідченням того, що хтось щось недороблює. Є підозри, що цю тему намагаються спустити на гальма.
Український позов стосується фінансування тероризму та порушення прав людини. Загалом просимо, аби суд озвучив якісь вказівки для Росії – наприклад, відвести озброєння, не фінансувати тероризм. Тобто буде судове рішення, прецедент, за який опісля можна чіплятись. Це наша мета – перевести спір на юридичну площину. Тоді зможемо реально битись у суді із РФ, а не заявляти, що лише готуємось до битви, але за фактом – нічого ніхто не робить.
Проти України ведуть гібридну війну. Мусимо відповідати аналогічно, залучаючи всі можливі механізми. Наприклад, російські суди ухвалюють у себе вдома рішення, які визнають, що Майдан – це переворот. Чому ж немає наших національних рішень проти Росії та її громадян?
Розгляд позовів у міжнародних судах – перспектива на роки. Це жодним чином не варто пов’язувати з конкретною перемогою. Судова тяганина – частина процесу, хоч і дуже важлива. Наше ключове завдання – відновлення кордонів та повернення Криму. Якщо хочемо грати в довгу, тоді, звісно, можемо орієнтуватись на міжнародні суди. Або ж можемо запроваджувати інші політичні заходи тиску, аби пришвидшити всі ці процеси”.
Романія Горбач
