Поки найкращі кадри шукають інше місце роботи, навіть не в Україні, а в сусідній країні-агресорі, у керівника Південмашу Сергія Войта, схоже, справи йдуть непогано.
Українське ракетобудування — це не просто ще одна причина пишатися своєю державою і її талановитими інженерами. Але і серйозний козир для виходу на світові ринки, зростання іміджу держави та наповнення бюджету країни. Здавалося б, у сучасному світі, коли триває активне освоєння космосу не лише з мирною, а й військовою метою – підприємство, що випускає одні з найкращих ракет у світі, має бути найуспішнішим. Але ця історія не про Південмаш.
У 2013 році на флагмані ракетобудування посилилася криза. Після кількох невдалих запусків ракетоносіїв у різних міжнародних програмах – впала кількість замовлень. Серйозно на життєздатності підприємства відбилася й агресія Росії в Україні. За умов війни було б абсурдно, щоб українське підприємство працювало на ВПК агресора. Тому логічно, що цей ринок перекрили.
Але керівництво Південмашу в особі гендиректора Сергія Войта, замість диверсифікації виробництва та переорієнтації на інші світові ринки, зайняло вичікувальну позицію.
Невмілий менеджмент
Із приходом у 2014 році на посаду гендиректора Сергія Войта ситуація на підприємстві не лишене покращилася, а ще більше ускладнилася. І, як не дивно, практично смертельного удару по ракетобудівниках завдали борги з комуналки. Південмаш заборгував 400 млн грн. за електроенергію, внаслідок чого її просто обрубали.
Що для виправлення ситуації зробив Сергій Войт? А нічого. Щоб підприємство не померло остаточно, втрутилася держава і погасила борг. Підприємство мало сплатити 10% виконавчого боргу. Але гендиректор Войт думав, що і тут закриють очі. У результаті суд заарештував рахунки підприємства і списав із них 20 млн грн. Тобто гроші у Південмашу були, але керівництво вважало за краще накопичувати борги, зокрема зарплати колективу.
«До парламенту знову був внесений законопроект колишнього співробітника Південмашу, згідно з яким пропонується коштом скарбниці погасити заборгованість Південмашу з з/п, а це майже 100 млн грн. Отже, керівництво Південмашу, маючи гроші на рахунках, умисно не виплачувало зарплату, сподіваючись укотре зробити це бюджетним коштом», — пише відомий журналіст Роман Бочкала.
Людям платили з затримкою і по 7% від заробленого. Колектив заводу навіть влаштовував акції протесту. А керівництво у відповідь годувало підлеглих ракетобудівників обіцянками про налагодження випуску тракторів. І на цьому тлі особливо цинічною була роздача частини зарплат – по 50-100 грн.
Природно, що нове виробництво ніхто і не думав починати. А щоб люди не могли вимагати зарплати на законних підставах, робочі дні спочатку скоротили до трьох, а потім і зовсім до одного дня на тиждень. Складається таке враження, що менеджмент компанії робив усе, щоб довести Південмаш до ручки. І у них це вийшло – почався відтік цінних кадрів. Щодня з Південмашу звільнялися 40-50 осіб.
Так стратегічне підприємство, яким керує Сергій Войт стало справжнім постачальником кадрів для агресора. Адже українські інженери масово перебираються до Росії, де влаштовуються на заводи і підприємства, що колись працювали в зчепленні з Південмашем: ТОВ «Ілек», державне АТ «НВЦ «Лавочкін-Інвест» і АТ «Промтехкомплект».
До речі, не завадить зазначити, що саме з цими підприємствами Південмаш у 2016 році перед впровадженням програми держзакупівель «Прозоро» терміново уклав сумнівні контракти щонайменше на 6 млрд грн.
Мало того, що Сергій Войт вирішив за бюджетні кошти закуповувати комплектувальні у країни-агресора, самі контракти мають усі ознаки корупції. Здебільшого ціни за одиницю товару не було оприлюднено, а умови контрактів передбачали постачання протягом 5-90 днів після оплати.
Тобто українське підприємство платить, а потім чекає деталі. І заборона на роботу з Росією двом сторонам лише на руку. Адже гроші перераховано, повернути їх нереально.
Мабуть, саме з цієї причини Сергій Войт саботує проведення незалежного аудиту на підприємстві, про що заявили у Міністерстві економічного розвитку наприкінці квітня цього року.
«Саботаж незалежного аудиту – це саботаж реформи управління державними підприємствами. Ми повинні розуміти реальний стан справ на підприємствах, щоб робити висновки про ефективність менеджменту й інвестиційної привабливості. Коли інформацію приховують (від аудиторів – ред.) – це свідчить про те, що є проблеми», — пояснив Максим Нефьодов, перший заступник Міністра економічного розвитку.
Кому війна, а кому…
Якщо не торкатися тяжкого стану Південмашу і всіх підкилимних ігор і загравань із Росією, про це ми поговоримо в наступних матеріалах, то у самого гендиректора Сергія Войта справи йдуть непогано.
Поки колектив підприємства розбігається в пошуках хоч якогось заробітку, директор справно отримує зарплату. При цьому за сьогоднішніми мірками і з умовою тяжкого стану справ на Південмаші оклад гендиректора можна вважати досить високим. Згідно з декларацією, пан Войт за минулий рік заробив 329 544 грн.
Нескладний математичний розрахунок показує, що на місяць гендиректор платить собі майже 27,5 тис. грн. Є у нього й інший дохід: відсотки становлять 23,5 тис. грн. А на рахунках у різних фінансових установах лежить 156 567 і 5 245 доларів.
Не обмежує себе гендиректор «збиткового» підприємства і в транспортних засобах. Згідно з декларацією, він їздить на елітному позашляховику Range Rover 2008 року випуску. На сьогодні вартість такого автомобіля оцінюють трохи менше за мільйон гривень.
Про квартири в декларації не йдеться. Але зазначено будинок площею 155 кв. м у селі Новотроїцьке Новомосковського району, що на Дніпропетровщині. Потрібно відзначити, що вартість будинків тут стартує від 400 тис. грн. і вище. Можливо, гендиректору Південмашу щодня доводиться проїжджати 60 км на своєму авто від дому на роботу.
Як виявилося з декларації, Сергій Войт іще й заможний землевласник. У тому ж Новомосковському районі у нього у власності є кілька земельних ділянок загальною площею 5,1 га
Але, судячи з заяв громадських діячів, у своїй декларації Сергій Войт вказав не всі джерела доходу. І тим паче не показав реальні цифри своїх статків.
«Водночас керівництво заводу продовжує займатися звичною корупційною банальщиною. І це огидно. І це ніхто не бачить? Наприклад, у заводу є полігон величиною 6 тис. га. Замість випробувань на ньому вирощують сільськогосподарські культури. В оренду землю здають. Стандартна схема. Якщо порахувати за ринковими мірками, то це понад 600 тис. доларів на рік. Де вони? Антикорупційне бюро вже займається Південмашем — розтратою майна, хабарами… Як член Ради громадського контролю НАБУ, поцікавлюся, на якій стадії провадження», — написав Роман Бочкала на своїй сторінці в соціальній мережі.
