Ви думаєте, що московські церковники в Україні просто відмовилися виконувати рішення Вселенського патріархату про створення Української помісної церкви? Ні, це вони мученицьки відбили спокусу геополітичного антихриста в образі США-НАТО, який зазіхається на честь і непорочність Русі-матінки!
Не розумієте, на що я витіювато натякаю? Тоді змушений повідати вам, іронічні співгромадяни і похмурі співвітчизники, події, що відбуваються у нас, із погляду ортодоксів Московського патріархату.
Відразу після того, як одурманені апельсинками і печеньками від Вікторії Нуланд українці скинули, але так і не наздогнали свого легітимного, підступна НАТО почала споруджувати свої військово-морські бази по всьому Криму — в Армянську, Саках і, що найприкріше, на вершині Ай-Петрі, маскуючи їх під кримськотатарські шашличні.
Чим могла відповісти мирна ображена в найкращих почуттях православна Росія? Тільки по-християнськи підставити другу щоку.
Але в цей доленосний момент пророчо піднявся проти Папського католицизму, Пасторського протестантизму, а в майбутньому і проти Вселенського патріархату досі незнаний кримський народ на чолі з лихими козачками та особисто мощехранителем Стрєлковим-Гіркіним. І привели вони Крим у рідну гавань, де камені з неба. А інакше б це зробили солдати НАТО.
Але на цьому НАТО не заспокоїлася! Вона віроломно, без оголошення війни, силами свого біса США і підневільної України напала на мирну ображену Росію в українському Донбасі. Але сталося окаянне одкровення Патріарху Кирилу, який прозорливо вгледів у цьому священну битву за російські скрєпи. Яка вже, слава Путіну, триває в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Сирії та далі з усіма зупинками.
І тоді, з тотального благословення Московського патріархату, піднявся на боротьбу з бісівською Україною досі небачений донбаський народ. Що характерно, на чолі з тим самим мощехранителем Стрєлковим-Гіркіним. А інакше це б зробили солдати НАТО.
З усього викладеного з очевидністю випливає, що кадирівці та обгорілі буряти, які вбивають в Україні придуманих на російському ТБ фашистів, та українці, які захищають свою землю — це один народ. І ми — одна країна зі столицею під назвою Третій Рим, яка з метою конспірації — навколо вороги, а всі ми чекісти — поки називається Москвою. Не бачити цього можуть тільки пособники НАТО-антихриста.
Тому в Україні української православної церкви бути не може. А може — тільки російська, амінь.
Добірна пропагандистська маячня, скажете ви? Ну, не знаю…
Із досвіду можу стверджувати, що промосковські священики більш ревно вірять у пропаганду росТБ, ніж у непорочне зачаття, Христову неділю та інші догмати християнства.
Ну і як, з урахуванням подібного мороку, що клубом стелиться під митрами Московського патріархату, він може брати участь в отриманні Томосу? Тим паче, що Петро Порошенко вочевидь поспішає, прагнучи отримати результат, якого чекали чотири з гаком століття, за кілька місяців, що залишилися до виборів. Щоб використати томос збоченим чином, тобто електорально.
Але ПОП не тільки церковників намагається контролювати. Він іще й на свого невдячного протеже наїхав – того, який Володимир Гройсман. Той самий, хто майже три роки влаштовує нам показові виступи з управління країною.
Особливо у нього з Державною фіскальною службою виходить. Спочатку з Романом Насіровим, потім із Мирославом Проданом.
Якщо не вибиватися з церковної стилістики, то українська податкова служба — це якесь прокляте місце. Дуже сильно прокляте, ще з Миколи Азарова, який там початково свою кострубату ауру закарбував.
Тобто крадуть у цій службі від початку і донині, за будь-якої влади, крадуть самовіддано і творчо, незграбно і з використанням високих технологій, крадуть згори донизу, крім святих, які випадково затесалися туди, на яких швидко накладають анафему шляхом звільнення з ганьбою.
Характерно, що всі у владі знають про таку ситуацію в ДФС, а ті, хто вищі посадою, знають і про розміри тіньового обороту. Інших від цього забороненого знання оберігають, щоб від заздрості не стався заворот мізків.
Але силовики починають займатися податківцями тільки в трьох випадках: якщо заносять не тим, якщо беруть не з тих, якщо кладуть у кишеню не по чину. У випадку з Проданом — композиція з першого і третього варіантів.
Чи міг Петро Олексійович подумати, що, притащивши у столицю з Вінниці свого ручного мера, який не має ні освіти, ні, що у нас важливіше, зв’язків, він отримає найбільш незручного противника у владі? Що цей ринковик у прямому сенсі слова, якого ПОП на руках заніс спочатку в керівництво Ради, а потім Кабміну, зрадить його на кшталт Каїна (хоча з ПОПа Авель ще той)?
Порошенко взагалі не схильний думати, що може отримати відповідь за своє панське ставлення до всього і всіх. Спочатку він і його оточення попихали Гройсманом, що змусило того шукати розраду і підтримку на стороні, й він знайшов її на плечі у Народного фронту. Арсеній Яценюк, виявляється, не тільки кровожерливий і жорстокий, як розповідають російські ЗМІ, а й здатний на душевність до колеги, що страждає від домашнього насильства у виконавчій владі.
Потім Порошенко не домовився з Народним фронтом про підтримку свого другого терміну: нарфронтівці чомусь не повірили в його надійну передвиборчу обіцянку, що після перемоги він чесно поділиться посадами та потоками. Захотіли розширення своїх повноважень, юди коаліційні.
Тоді ПОП вирішив вдарити Нарфронт по святому. Ні, не по стелс-стіні Яценюка на кордоні, а по контрабандних потоках на митницях, спробувавши передати контроль за ними своїй СБУ. А Нарфронт звернувся до тепер уже рідного Гройсмана, і прем’єр розпорядженням запустив на митниці Нацполіцію. Що нейтралізувало задуми СБУ.
У шахах це називається патом. Але ПОП, кажуть, лаявся матом. А потім навіть зійшов до особистої розмови з Арсенієм Яценюком. Однак розмова з хиткого конструктиву стрімко вирулила на міцні минулі образи, і за підсумком патологічно недовірливий Порошенко навіть почав підозрювати Яценюка в нетриманні президентських амбіцій. І дав команду «мочити» ключових фігур Нарофронту-Гройсмана, благо оперативних матеріалів давно в надлишку.
Ось тепер і уявіть, як у такому дикому полі амбіцій, інтриг, претензій і підозр міг утриматися якийсь колишній в. о. глави фіскальної служби! Ніяк не міг Мирослав Продан утриматися. Ні від того, щоб свого часу привласнити на чергову яхту або віллу. Ні від того, щоб зараз драпанути куди подалі в дурній надії, що з часом розсмокчеться (Роман Насіров тому живий безконвойний приклад).
До речі, священики Московського патріархату, які пішли на відмову, теж необачно сподіваються на фіаско Петра Порошенка на виборах. Так, нинішній розбрід у владі однозначно грає на руку кандидатам від опозиції. Ось тільки соціологія підказує, що зміна влади ніяк не допоможе ні недругам України, ні корупціонерам. Тим паче, що в конкретному випадку недруги і корупціонери — синоніми.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, митниця гребе бабло: скільки мільярдів доларів Україна втрачає на кордоні.
Як писала Politeka, втеча екс-глави ДФС Продана: спливло таємне листування, говорять про корупцію.
Також Politeka писала, що Андрій Новак про обманно завищені ціни на газ та кінець прем’єрства Гройсмана.
