"Страшенно прикро": українець показав стан дороги до заповідника "Асканія-Нова"

У країні не поспішають розвивати внутрішній туризм

5 червня, 16:31

В Україні є багато красивих місць, куди, однак, не можуть дістатися туристи

Одна з причин – вбиті в мотлох дороги. Одну з таких у своїй публікації в Фейсбуці показав депутат Харківської міськради і відомий адвокат Ігор Черняк.

На знімку – дорога, яка веде в унікальний заповідник Асканія-Нова, що є єдиним у своєму роді в Європі і внесений до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

«Наше національне надбання! І... 23 кілометри такої от дороги... Ні. Не дороги. Вбивства для підвіски і нервової системи», – пише автор.

Він зазначає, що останній раз їздив в Асканію-Нову три роки тому, коли дорога була ще більш-менш. Зараз же ці 23 кілометри довелося долати цілу годину.

Черняк пояснює, які наслідки несе для туристичної галузі таке положення справ:

«В усьому світі такі місця годують всю округу. Туди приїжджають туристи зі всього світу. Возять на десятках бусів китайців і німців. Будують мережеві готелі з басейнами і ресторани».

А в Асканії практично нікого немає. І хоча, з одного боку, для відпочиваючих це кайф, є друга сторона медалі.

«Зараз мені просто страшенно прикро. Бог дав нам красиву землю. Німець Фальц-Фейн створив унікальний заповідник. Навіть радянська влада примудрилася не розвалити, а зберегти цей оазис серед херсонських степів. А тепер... ще рік йі Асканія буде просто відрізана від зовнішнього світу. А будь-який "залітний" турист десять разів подумає, чи варта нова ходова того, щоб побачити це унікальне місце. Місце того, безумовно, варте... От тільки чому ми такі безтолкові???», – з гіркотою констатує автор.

У коментарях люди відзначають красу заповідника і також нарікають на убиті дороги навколо нього:

«Дороги Херсонської області це біль і печаль. Кажу, як людина, яка народилася і виросла в степах Тавриди ... але місця дійсно чарівні», «Були там минулого року. Дорогу упізнала по фотографії до прочитання підпису. У сезон збору врожаю там ще фури катаються, і, розминаючись з фурою на цій дорозі, кожен раз все життя проноситься перед очима», «Зате в нас багато нових клумбочок. Нових мавп у фонтані. Та іншої хріні. Ми ж дуже багаті, щоб розмінюватися на дрібниці на дороги! Злодії - наше все. Довгострокові цілі не в пошані як збереження парків, землі, заповідних зон».