Позачергові вибори в Україні: єдиний шанс на зміни

Позачергові вибори в Україні: єдиний шанс на зміни

Чинний персональний склад Верховної Ради України – це найбільший виклик для новообраного Президента Володимира Зеленського.

Чому? Бо за Конституцією Україна є парламентсько-президентською республікою. А повноваження між різними гілками влади і Президентом розподілені таким чином, що без її згоди він не зможе провести навіть ті призначення, які стосуються його компетенції за Основним законом, зокрема міністрів оборони і закордонних справ, Генерального прокурора та голови СБУ. Більше того, навіть нових очільників обласних державних адміністрацій, без відповідних подань КМУ, йому теж провести не вдасться.

Таким чином, є два варіанти дій. Перший. Чекати виборів, які мають за графіком відбутися 27 жовтня, наражаючи себе на небезпеку практично повної некерованості держави і відповідно розчарування виборців через невиконання даних їм обіцянок. Другий. Добиватися припинення повноважень Верховної Ради України нинішнього скликання і оголошення позачергових виборів, які пройдуть орієнтовно в другій половині липня.

На мою думку, другий варіант для України і всіх зацікавлених стейкхолдерів є оптимальним. І зацікавлені в ньому всі ключові політичні гравці.

1) Володимир Зеленський. У нього величезні шанси провести потужну фракцію в парламент, адже саме зараз його 73% голосів можна капіталізувати в ще один політичний успіх. Як до речі було у випадку з Макроном.

2) Петро Порошенко. Його 25% – це багато. І в нього теж величезні шанси отримати потужну фракцію саме зараз. Яка ж ситуація може скластися на осінь – спрогнозувати складно.

3) Юлія Тимошенко. Третє місце в першому турі, достойне сприйняття поразки і розгалуджена партійна структура – це ті чинники, які дають їй шанс на формування 2-3-ої за чисельністю фракції.

4) Обидва Опоблоки. Юрій Бойко і Олександр Вілкул разом набрали біля 15%. Зрозуміло, що олігархи, які стоять за ними, – Ахметов, Фірташ і Медведчук, за яким до речі маячить Росія, – прагнуть до легітимізації себе улюблених в новій системі координат за Президента Зеленського. І шанси у обох них отримати власні фракції в парламенті теж високі, як ніколи раніше.

5) Ігор Смешко. Міні-сенсація, яку він створив під час виборів, набравши практично без ресурсів, завдяки вдалій стратегії кампанії, понад 6%, не може його і його прибічників не надихати. Тому наразі, врахувавши досвід новітніх технологій, які використовувалися тим же Зеленським, і отримавши достатні ресурси для технологічної виборчої кампанії, на яку в нього є великі шанси, не виключено, що саме його політична сила стане альтернативою традиційним партіям і водночас несистемній і поки що непрогнозованій парії “Слуга народу”.

6) Анатолій Гриценко і Андрій Садовий. Не залежно від того, підуть вони однією командою чи різними колонами, саме позачергові вибори для них обох є пріоритетом. Адже до осені вони можуть втратити той рейтинг, якого вдалося досягти на президентських перегонах. Більше того, для них парламентські вибори є надто принциповими. Адже один ризикує втратити останній шанс, а інший – не впоратися з обіцянкою перейти з рівня місцевої політики на загальнонаціональний.

А крім того, на обрії низка нових та нових старих політичних проектів, про намір запустити чи реанімувати які вже оголосили їхні творці. Ще до оголошення виборів вже можна припустити, що їх буде чимало. Партія Гройсмана, як би її не назвали, “Люди Важливі”, про формування якої оголосили провладні реформатори, політична сила Яценюка та / або Авакова, який набрав серйозної політичної ваги протягом виборів, партія діаспори, створення якої анонсувала доктор Віолета Москалу, політичні проекти ветеранів та волонтерів, партії Віктора Чумака, Олега Ляшка тощо.

Таким чином, зірки складаються на користь позачергових виборів. Застій і некерованість державою протягом наступних півроку чи й більше не потрібні нікому.

Залишається лиш два питання. По-перше, домовитися про юридично вивірену процедуру оголошення і бездоганно її дотриматися, щоб не було питань ні від українського народу, ні з боку наших міжнародних партнерів. По-друге, ухвалити новий Закон про вибори за пропорційною системою з відкритими регіональними списками. Завдання не з простих. Проте за них братися треба. І то негайно. Інакше перезавантаження збанкрутілої політичної системи в Україні так і залишиться нездійсненною мрією.

Вадим Трюхан, дипломат, голова правління ГО «Європейський рух України»

Нагадаємо, Порошенко готується втекти з країни: з’явилися нові дані, «як Янукович».

Як повідомляла Politeka, у Кремлі підняли тривогу через перемогу Зеленського: “Активізовано всі спецслужби”.

Також Politeka писала, що Порошенко помститься Зеленському за розгром на виборах: “залишилося мало часу”.

матеріали рубрики
Горечь и презрение Блоги
Горечь и презрение
Європейський вектор – це прямо у протилежний бік Блоги
Європейський вектор – це прямо у протилежний бік
Чи має право Кличко балотуватись до Парламенту? Блоги
Чи має право Кличко балотуватись до Парламенту?