Одна з найсмішніших стратегічних дискусій сьогодні – дискусія про Нафтогаз. Подумайте тільки, вже 40 з лишком років існує ця труба

Ті, що співають у жлобовнику

За цей час зник СРСР, по планеті прокотилося кілька хвиль криз, пройшли пару технологічних революцій. І ось нам на повному серйозі пропонують прив’язувати перспективу України до ГТС, яка дає аж 3 млрд доларів. Проблема в тому, що ГТС України приречена, хто б не став президентом по тій простій причині, що зникли або ось-ось зникнуть базові умови, коли вона була потрібна. Туреччина перетворилась в газовий хаб, що конкурує за той же ринок, що і українська ГТС. Північні потоки вже реальність і їх добудують. Зріджений газ з Катару – реальність. Зріджений газ з США в Європу на підході. Альтернативна енергетика – реальність.

Однак, наші еліти поводяться так, ніби цього нічого немає. Ніби й не було 40 років. І світ стоїть на місці.

Коли Німеччину просить не будувати ПП-2 Трамп, то мотив зрозумілий – Трампу важливо втюхати свій газ, щоб виграв американський платник податків. І Росія там привід тільки. Але коли Німеччину просить про це Україна, то це більше схоже на героїнового наркомана, який хоче отримувати дозу далі, ігноруючи, що це нікому не вигідно і не потрібно, крім нього самого.

І Росія як привід не працює. Тому що у випадку США за вимогами Трампа стоїть 20 трлн ВВП і Трамп може дозволити собі говорити, що доступ на американський ринок -це ексклюзив, який потрібно заслужити. У випадку України не стоїть нічого, крім бажання жити з залишків колишньої розкоші. І весь вектор політичної та економічної боротьби в Україні спрямований саме на контроль над залишками. У цьому плані, цікаво, що боротьба на нижчому рівні нічим не відрізняється від вищих ланок харчового ланцюга.

Їдьте в глибинку і дивіться як формуються ОТГ. А вони формуються за принципом як присмоктатися до якогось ресурсу, який буде годувати. Ніхто навіть не намагається подивитися, як розширити базу годування, створивши щось нове. При цьому часто це нове просто валяється під ногами.

Але ні. Нам з апломбом розповідають, як важливо утримати ці 3 ярда транзиту, коли під землею валяється 1 трлн кубометрів газу, якими можна не тільки перекрити свої потреби і далі взагалі не згадувати, що ми колись купували газ у Росії, а й продавати цей свій газ в Європу, витісняючи звідти РФію, створюючи тим самим реальні мотивації європейського бізнесу чіплятися за нас, тому що їм це вигідно в самих різних аспектах. Наша проблема в тому, що ми думаючи про свою вигоду, забуваємо про вигоду інших. Однак саме вигода інших є тим базовим мотивом, який цих інших змушує чіплятися за наші вигоди. Немає вигоди від нас – немає інтересу до нас. Організуй вигоду – буде інтерес.

Але ми вважаємо за краще люто битися за недоїдки і залишки, перебуваючи в солодкій млості, що Захід (Китай або хтось тим ще) нам допоможе в збиток своїм особистим інтересам.

Але так не буває. Спробуйте змусити вашого сусіда оплачувати ваші рахунки за електроенергію. І як успіхи? А якщо у сусіда ще й масштабний ремонт? І тут приходите ви і починаєте нити щось про сусідську дружбу, хоча вся ця дружба зводиться до того, що ви регулярно бігаєте до Васі просити позичити гроші на бухло і гульбан, мотивуючи це тим, «за діти голодні». Однак, в реальності ніхто не повинен годувати ваших голодних дітей на тій простій підставі, що ви безвідповідальна людина. Більш цього, безвідповідальна людина в принципі не викликає емпатії. Так чому повинна бути інша реакція щодо безвідповідальної країни?

Нагадаємо, стало відомо, як «нагородили» Коболєва і компанію.

Як повідомляла Politeka, «Нафтогаз» отримає 140 млрд грн від підвищення ціни на газ.

Також Politeka писала, що українці обурюються через величезні премій «Нафтогазу» після виграшу суду з «Газпромом».




Директор програми “Міжнародна і внутрішня політика” українського інституту майбутнього Юрій Романенко