Колишній міліціонер Павло Жебрівський став нардепом, який запам’ятався в Раді просуванням наркотичного препарату.
Має диплом юриста. Свій трудовий шлях починав у міліції. Загалом відслужив у правоохоронних органах вісім років. З 1991 по 2002 рік Павло Жебрівський займався бізнесом. Як говорив сам екс-міліціонер, перший мільйон він заробив з продажу ліків в Узбекистан.
З 2015 по 2018 рік був головою Донецької обласної воєнно-цивільної адміністрації. Згодом бізнесмен став аудитором Національного антикорупційного бюро України і начальником антикорупційного управління Гепрокуратури.
Будучи нардепом в парламенті 6-го скликання і представляючи там блок НУНС, Павло Жебрівський увійшов в ТОП-40 народних обранців, найбільш часто відсутніх на засіданнях Верховної Ради.
До того ж, Павло – рідний брат мультимільйонерки Філі Жебрівської. Старша сестра ще з радянських часів працювала бухгалтером на Київському фармацевтичному заводі ім. Ломоносова. На початку 90-х вона «дослужилася» до посади заступника генерального директора з економіки.
А потім почалася приватизація «вмираючих» радянських підприємств. Схема тоді була відпрацьованою. Заводи акціонувалися, а більша частина акцій опинялася у потрібних людей, які згодом і ставали господарями колишнього радянського добра.
Філя Іванівна якраз виявилася в потрібний час в потрібному місці. При заводі ім. Ломоносова нею була заснована фірма «Фармак», яка випускала медпрепарати для внутрішнього ринку.
Державний завод опинився на межі банкрутства, а приватна фірма Жебрівських процвітала і отримувала замовлення.
Як припускають, відбувалося це не без допомоги земляка Філі Іванівни – тодішнього Міністра охорони здоров’я України Юрія Спіженка.
До 1995 року фармацевтичний завод ім. Ломоносова припинив своє існування, а вся виробнича база опинилася в АТ «Фармак». Через короткий час Філя стала власницею 45% акцій нового підприємства, а її братові Павлу дісталося 15% загальної частки заводу. Крім того, Павло ще й очолював дрібні фірми, так чи інакше пов’язані з великим бізнесом: ПП «Ян», АТ «Фармація-2000» і Мар’янівський склозавод.
Через кілька років роботи Філя Жебрівська офіційно стає першою в Україні жінкою-мільйонером.
Особливість новоствореного українського капіталізму полягала в тому, що бізнесмени-початківці завжди відчували «наїзди» з боку рекетирів. По всій країні існували численні ОПГ, до яких входили колишні кримінальники, спортсмени та представники силових структур, які кошмарили підприємців, «віджимаючи» на свою користь частину майна або грошей.
Подібної долі уникнув «Фармак». І, як вважають, не випадково. Павло Жебрівський, перетворившись з міліціонера на підприємця, зв’язків з колишніми колегами не втратив. Є припущення, що Павла Івановича було поставлено «смотрящим ментовського общака».
Це дозволило частину грошей, отриманих «правоохоронцями» від корупції та здирництва, вкладати в розвиток власного бізнесу. І з іншого боку, страхувало «Фармак» від «наїздів братви і МВС».
Ставши народним депутатом, Павло Іванович також не забував про інтереси сім’ї. У Верховній Раді він відразу ж зайняв посаду заступника голови комітету з охорони здоров’я. Він лобіює вільний продаж наркотичного препарату «Трамадол», що виробляється «Фармаком».
Поставки препарату в аптеки йшли через фірму самого Жебрівського «Фармація-2000».
Поки Жебрівський працював в цьому комітеті, громадські активісти ніяк не могли добитися заборони вільного продажу цього наркотика.
Тільки в 2008 році, коли бізнесмен з комітету пішов, легальну торгівлю цією наркотою заборонили. Однак родина Жебрівських знайшла вихід із ситуації. Фабрика «Фармак» почала виробляти і поширювати очні краплі «Тропікамід». Їх наркомани почали вживати внутрішньовенно.
Процвітаючий фармацевтичний бізнес, за інформацією, сім’я Жебрівських ховала від оподаткування в Україні. З цією метою Філя Жебровська разом з дочкою колишнього міністра охорони здоров’я Спіженка створили страхову компанію «Панацея-1997».
Через неї значна частина доходів підприємства у вигляді страхових платежів виводилася в офшори. Пізніше і акції самого «Фармак» були продані кіпрській і віргінським компаніям за якими стояв брат Філі Павло.
Ставши в 2015 році військово-цивільним губернатором Донецької області, Павло Жебрівський потрапляв в корупційні скандали. За відомостями через них фармацевтичний бізнесмен не став Генеральним прокурором України. Ця посада дісталася Юрію Луценку.
Крім того, ще в листопаді 2015 року народні депутати від Донеччини звернулися з листом до президента Петра Порошенка, в якому обурювалися незадовільною роботою губернатора. Вони звинуватили Жебрівського в підтримці сепаратистів і самоусуненням від вирішення соціальних проблем жителів області, де йдуть бойові дії.
Павло Жебрівський говорить, що любить читати. Хай би почитав цінники в аптеках або прізвища на могилах українських воїнів. А цинізм у тому, що вистачає нахабства писати книжки: “Жити по людськи”.
Яків Левін, журналіст, блогер
