Сергій Запорожський, блогер
Упродовж останнього року російські телевізійні канали та МЗС працюють за методом Євгена Павловича Трошкина, який, посилаючись на часткову втрату пам’яті, намагався з’ясувати у в’язниці у “Косого” і “Хмиря”, де шолом.
Різниця лише в тому, що завданням російської пропаганди є не пошук шолома, а навіювання міжнародній спільноті, що шолома (Криму і Донбасу) не було.
“Ми окупували? Ми анексували? Ні, не пам’ятаємо. Досить взаємних звинувачень, давайте дружити”.
Робиться це все, звісно, незграбно і безрезультатно, але робиться. Зокрема, і з розрахунком на обробляння російського обивателя і певної частини українських громадян.
Перших переконують у тому, що санкції були би в будь-якому разі, бо США хочуть знищити Росію. Другим пропонують дружити.
Ось просто взяти і дружити. Забувши про Крим і Донбас. І про нюанси того, ЯК ці два регіони робили свій “усвідомлений і добровільний” вибір.
Велика “Новоросія” накрилася тазомУ зв’язку з цим хочеться сказати не кремлівським “миротворцям” (їм марно), а російському народу кілька слів. Як то кажуть, “на подумати”. Кому ще є чим.
Давайте просто зазирнемо в те майбутнє, яке неминуче настане, якщо Росія продовжить робити те, що вона робить зараз. Мова про “питання з Кримом закрите назавжди” і “на Донбасі громадянська війна”.
Безумовно, в Росії можуть продовжувати фантазувати про якийсь обдурений український народ, який ось-ось повстане, змете Порошенка і з покаянними сльозами на очах пошле гінців до Кремля.
Але буде все зовсім по-іншому. І хотілося б російському народові запропонувати подумати, чи треба йому те, що буде.
А буде наступне.
Міжнародне співтовариство продовжить вести з Росією переговори не на теми бізнесу, а виключно на теми припинення бомбардувань в тій чи іншій країні.
В українських шкільних підручниках з’являться документально підтверджені глави на тему російської агресії. І діти почнуть вбирати цей матеріал.
”Два тіла терористів нам вдалося обміняти на 22 тіла і п’ять фрагментів кіборгів”На вулицях українських міст буде все більше пам’ятників, назв вулиць та меморіальних табличок, що увічнюють пам’ять українських вояків, які відбивали російську агресію. І діти вивчатимуть матеріал.
Україна продовжить йти шляхом реформ і її економіка зростатиме. І пропорційно до цього зростання економічні зв’язки з Росією мінімізуватимуться до нуля. Для росіян обов’язково введуть візи, і всіляких контактів з Росією і України буде все менше і менше. Зокрема й культурних.
Що могутнішою ставатиме Україна, то серйознішим буде її голос у міжнародній політиці. І цей голос постійно вимагатиме посилення санкцій проти Росії до відновлення повної територіальної цілісності України.
Скоро весь світ вже й офіційно дізнається, хто збив малайзійський “Боїнг”. А за кілька років приспіють рішення міжнародних судів, які зобов’яжуть Росію компенсувати Україні багатомільярдні збитки, пов’язані із захопленням українського майна в Криму і вторгненням російських найманців і “відпускників” на Донбас.
Україна ставатиме по-справжньому ворожою до Росії державою. І фундамент недоброзичливості буде закладений не на давніх історичних подіях, які не до повної міри підкріплені документами, а на свіжих – 100% доведених.
Звісно, якщо нафта знову коштуватиме стабільно 100 доларів за барель і в Росії винайдуть для нацлідера еліксир довголіття, частина росіян скаже, “та плювати на все вищесказане”. А якщо ні? І, швидше за все, точно ні.
Бунти зеків і нашестя злодіїв у законі: новий фронт російсько-української війниАле ж у Росії є і будуть не лише економічні проблеми. У стосунках її народів теж не все так просто. А злидні любові та взаєморозуміння не додають.
І якщо трапиться щось погане, від сорокамільйонної України Росія отримає не підтримку, а порцію зловтіхи. Це щонайменше.
І що довше офіційна Росія відтягуватиме серйозну розмову з Україною і міжнародним співтовариством про те, що вона накоїла, то дорожчим буде для неї повернення в правове поле. А в тому, що повертатися доведеться, немає жодних сумнівів.
І ось про це про все у росіян є можливість подумати біля виборчих урн 18 вересня.