Бунти зеків і нашестя злодіїв у законі: новий фронт російсько-української війни

Після відкритого військового втручання влітку 2014 року за Іловайськ і взимку 2015 року в Дебальцевому Кремль перейшов до іншої тактики. Під тиском санкцій (дію яких офіційний Кремль заперечує) і під виглядом Мінських угод вирішили заштовхнути назад в Україну окуповані території Донецької та Луганської областей для того, щоб мати можливість впливати на зовнішньополітичні рішення країни – передовсім можливості вступу до НАТО.

Коли цей план не спрацював, задіяли  «план Б» – підрив ситуації в Україні зсередини. Тут Росія використовує всі «козирі» – і «підгодованих» політиків, і вплив на церкву Московського патріархату, й інформаційні вкидання.

Ще один важіль тиску на українське суспільство – організована злочинність. Тут простір для діяльності росіян величезний. Українська економіка залишається багато в чому напівкримінальною і багато моментів досі регулює оргзлочинність — зокрема «злодії в законі».

Зростання масштабів розгулу криміналу вражають. Якщо взяти лише особливо тяжкі і тяжкі злочини, то за два роки (січень 2014 – січень 2016) їх побільшало в 1,34 рази (з 49,2 тис. до 66,3 тис.). Це і розбійні напади, і тяжкі та особливо тяжкі види грабежів, і крадіжки, і шахрайство.

Стрімко зростає кількість нерозкритих злочинів. Із кінця 2013 року до кінця березня 2016 року цей показник виріс у 2,21 рази. Кілька місяців тому в Україні почався системний бунт кримінального світу. Першим «серйозним дзвінком» став заколот в Кіровоградській колонії №6 на початку червня. За ним розпочалися інші заворушення. Такі бунти не можуть відбуватися виключно з власної волі в’язнів. Вони стовідсотково отримують дозвіл, а можливо,  і пряме замовлення від «наглядача» за колонією. Без санкції оргзлочинності таке є просто неможливим.

Під безпосереднім контролем «злодіїв у законі» відбувався і скандально відомий «хресний хід” УПЦ МП. За матеріально-технічне забезпечення та координацію дій відповідали відразу два донбаських «авторитети», ім’я одного з них – «Армен Горлівський».

Проблема посилюється тим, що пенітенціарна система зараз не в найліпшому стані. Люди в погонах, які охороняють місця позбавлення волі, як розповів Politeka один із працівників, «крадуть і тягнуть як востаннє”. З іншого боку, «лазівок» для кришування і розпилу залишається все менше. Тому про «кримінальну революцію» все ж поки говорити зарано.

Але восени на нас очікуватиме непростий період. Тоді ж може дозріти «тарифний майдан», під який Кремль підтягне всі необхідні ресурси. Зокрема, можливий сплеск кримінальних бунтів у колоніях – аналог «антимайдану».

Високі чини МВС прекрасно усвідомлюють масштаби кримінальних «розборок». Свідченням цього, наприклад, є регулярні висилки «злодіїв в законі» до країн, звідки вони приїхали – особливо до РФ і Грузії. Сьогодні вислані вже десятки «смотрящіх», проте до преси потрапляють відомості про одного-двох, та й то випадково.

На наш погляд, серйозно переламала би ситуацію лібералізація придбання і носіння вогнепальної короткоствольної зброї. Але, на жаль, поки наші парламентарії не готові на такий рішучий крок.

Михайло Жирохов