Один із учасників міжнародної конференції в Батумі, присвяченої безпеці Чорноморського регіону, прийшов на засідання з рюкзаком, уквітчаним колорадською стрічкою…
Але історія ця не про нього, а про різницю в темпераменті.
Українці лише знизили плечима і подумки покрутили пальцем біля скроні. Хтось стиснув кулаки. Я при першій же нагоді приніс із номера свій камуфляжний наплічник із жовто-блакитною стрічкою і демонстративно виставив його напоказ.
Німецькі співорганізатори заклопотано підійшли до мене: грузини знервовані і попереджають, що не можуть гарантувати безпеку носієві колорадської стрічки! Оскільки традиційно німці виступають за мир і співробітництво, мої аргументи видались їм логічними і переконливими. Перш за все, це – міжнародна конференція, а тому організатори не можуть робити зауваження учасникам ні за те, що вони дотримуються різних ідеологічних поглядів, ні за те, що вони достатньо дурні, щоби ці розбіжності підкреслювати.
Найпереконливішим, проте, схоже, було інше моє припущення: можливо, буде зовсім не зле, якщо хтось із грузинів виправить расово ідеальну форму черепа смугастоносному пану.
Німці заспокоїлись. Але після першого ж виступу власника колорадської стрічки холодним витриманим німецьким тоном він був “розмазаний” по конференцій підлозі зауваженням, що учасників цього заходу запрошують використовувати перевірені факти, а не користуватися пропагандистськими кліше.
Грузини. Вони завжди прекрасні. Вони нагадували щось середнє між зграєю гусей, які гуртом гелгочуть і шиплять на випадкового перехожого, та розлюченим бджолиним роєм, що готовий жалити до смерті.
Вибори в Грузії “випадково” співпали в часі з військовими навчаннями Кремля на КавказіІдеальним у своїй чистоті виявом зневаги і ненависті до пришелепкуватого гостя став жест молодої чарівної і ніжної на вигляд грузинки, яка працювала за комп’ютером, допомагаючи учасникам конференції демонструвати презентацї.
Коли недоумкуватий колорадський стриптизер (англійське слово “стрип” означає ніщо інше, як “стрічка”) підійшов до неї із власною презентацією, вона мовчки встала і відсіла на кілька метрів убік. При чому її обличчя і за кольором і за емоційністю злилось зі стіною, біля якої вона сиділа. Пометушившись без пуття біля комп’ютера, доповідач повернувся на місце ні з чим і виступав без презентації.
Рюкзак зі стрічкою кольору шкідників картопляних полів більше в залі не з’являвся.
