Навіяно першою перемогою Хілларі Клінтон у передвиборних дебатах.
Майже безперервна низка зовнішньополітичних невдач демократів (в особі Барака Обами) у зовнішньополітичній сфері спонукала мене кілька років тому припустити, що тепер американці цю партію років десять до Білого дому не підпустять. І, схоже, я помилився.
Корінь цієї помилки – в самих кандидатах.
Річ у тім, Гілларі – не просто досвідчений і передбачуваний політик. Вона також абсолютно прагматична і позиціонується в самому центрі політичного спектра. А от Трамп повністю зітканий із екстремумів і демагогії.
Самим його піднесенням американці висловили глибоке розчарування відмовою від звичного лідерства США на міжнародній арені та від національного ідеалу вільного підприємництва.
Але все ж, правий популізм (як у Трампа) нітрохи не правдивіший, ніж лівий. До того ж, світогляд цього екзальтованого типу абсолютно еклектичний. Ну як, поясніть, нормальний правий політик в епоху глобального протистояння з відверто антизахідним Кремлем може обіцяти “замиритись з Путіним”?
Загалом, дурням в Білому домі не місце. Гілларі, мочи д*біла!
