Нещодавно хтось із росіян обурювався послом України в Хорватії – мовляв, розвів пропаганду, неможливо газету відкрити, щоб його статтю не побачити. Так посол увійшов в історію.
Ми не орки, щоб радіти вбивству послаВ історію можна увійти. Можна потрапити (як покійний посол Росії в Анкарі). А можна влипнути, як наш посол у Фінляндії, який від лютої ненависті до ворога не військово-технічне співробітництво з Фінляндією розвиває, а публікує у твіттері чужі карикатури на Росію і росіян. Як кажуть, хто на що вчився. Але ось тепер має посол свої п’ять хвилин слави – його твітт-публікації помітив і обурився з їхнього приводу цілий МІД РФ.
Карикатури стосувалися «теми бояришника». Тема для Росії прикра – це зрозуміло. А ось чим обурився МІД РФ я так і не зрозумів. Бо нічого злого чи принизливого щодо ідіотів, які потруїлися насмерть технічним розчином бояришника в Росії, у тих карикатурах не було.
Очевидно, розібравшись зі своїми послами (одного з яких щойно вбили через недостатні заходи безпеки, а інший – профукав в ООН цілу резолюцію, яка засуджує окупацію Криму і розгорнуту там росіянами кампанію порушення прав людини, а ще одна група нічого не змогла вдіяти проти продовження ще на півроку санкцій ЄС проти РФ), МІД РФ знічев’я заходився виховувати послів українських. При чому судячи з кількості схвальних «лайків» під відповідною публікацією, резонансу своїм «нєдаумєнієм» викликав навіть менше, ніж «юмористичні» твіттер-вправи українського посла в Фінляндії.
Злива обурення, злоби і хамства щодо України в результаті є. А ось толку немає. Бо все, що виплескує в ефір МІД РФ і його прихильники, лише підкреслює цілковитий занепад думки і моралі в Росії. Ну, ось, наприклад, спробуйте пошукати в ру-неті дискусію на тему – а чи достатньо захищені наші дипломати закордоном? Адже щойно цілого посла втратили у ключовій державі з історією терактів, де, по-ідеї найефективніший і найкрутіший у світі російський спецзагон і все спец-спец-спец, здавалось би, мали бути готові до усього.
Але не готові. І воно ж зрозуміло чому. Бо російська держава існує не для того, аби захищати своїх (чи то дипломатів від терактів, чи то громадян від технічних розчинів), а щоб убивати чужих. Чужих Росія ненавидить. А своїх просто не вважає людьми. Велич Росії не в тому, щоб служити і оберігати своїх громадян, а в тому, щоб з неї не насміхалися хохли, гейропейці чи кляті піндоси.
І воно знову ж таки зрозуміло чому. Кулі забирають життя. А сміх – напускну пусту велич та нікчемну патетику. Сміялись, сміємось і сміятимемося з них. І без сумніву – сміятимемося останніми.
Богдан Яременко, дипломат
