Спини мене отямся и отям
спини мене спини і схамени
настала черга й на мою зорю.
Ліна Костенко.
Останній день зими приніс у політичне життя країни не лише морози, а й сильні грози.
Пристрасті Володимира Зеленського з Дональдом Трампом і Джей Ді Венсом, що киплять, це зле пророкування. Закінчення війни, миру, свободи люди чекали цього вечора нам відомий, де доля майбутнього вирішувалася.
Але, Боже! І… все президент там занапастив.
Чому з жалем німою до своєї країни у непотрібній дискусії з Д. Трампом та Д. Венсом, Володимир Зеленський гримів і падав. Від завзятості в умі своєму забув, а під кінець усе забув. Чого хотів сказати, що приїхав? Навіщо кидав на їхню адресу слова, як сипав сіль брукованою дорогою.
Замість подяки, привітних слів – американським лідерам – влада почула тяжкі закиди, вони звучали, як вогонь та отрута. Відповідь Д. Трампа «Володимире! Хто ти? Твоя країна у біді, твої дії небезпечні. Чого ти хочеш? Третьої світової війни? Ах, як шкода, що це сталося від двох хвилин, коли могла скінчитися війна.
Проблеми лише починаються. Зрозуміло, що В. Зеленський хотів запевнити Д. Трампа, що Бог каже його вустами, але як грім злетіла Божа кара. Стало все жахливо, похмуро та темно. А в країні рідний і плач, стогін, смерть та гіркота. Необхідність «Думати і дякувати» ці слова мають бути у серці В. Зеленського.
Оце і є той випадок єдиний,
коли найбільша мудрість – утекти
Ліна Костенко
Журналіст Павло Іллюша
