Розбір польотів

Більше ніж рік тому я прогнозував, що вибори в Німеччині будуть екстремальними. Так і сталося: керівний блок отримав найнижчу підтримку виборця, починаючи з 1949 року, а третє місце посіли праві радикали, знов-таки, вперше. Але я прогнозував щось більше – поразка фрау Меркель.

Вибори в Німеччині: три перемоги і три поразки

Чому цього не сталося? Причина стратегічна: виходу світової кризи за переважно економічні рамки з початком повноцінної фази смути поки не відбулося. Такі події, навіть не вікового, а багатовікового масштабу, найближчим історичним аналогом яких була Тридцятилітня війна, складно прогнозувати з точністю кількох місяців і навіть років.

Причина тактична: відсутність реальної альтернативи. Зрозуміло, що змістовної альтернативи бути не могло. Але не було і реальної технологічної альтернативи на кшталт Макрона. Альтернативи, яка розсипається через 100 днів після виборів. Чи то справжні бюргери поки ще занадто ґрунтовні та раціональні, їх банальними політтехнологіями не візьмеш, чи то німці восени 2017 року відчули, що вони значно ближчі до прірви, ніж французи навесні. Тож, з одного боку, очевидний прокол прогнозування, а з другого – очевидний успіх прогнозування, оскільки рік тому досягнутого рівня екстремальності ніхто не прогнозував. З якого боку подобається, з такого і дивіться, я нічого не нав’язую.

Прогнози на майбутнє

Використання цивілізаційного аналізу передбачає іншу тимчасову логіку прогнозування – знаючи еволюцію наддовготривалих показників, додаючи методи галузевого прогнозування – визначають середньострокові.

Андреас Умланд про канцлера Меркель, небажану коаліцію і традиційну політику Німеччини

Наддовготривалий прогноз, опублікований більше ніж десять років тому, можна лише підтвердити: Німеччина розпадеться в прийдешній фазі цивілізаційної смути. Спочатку цей прогноз видавався просто нереальним, зараз став просто малоймовірним, а поступово стане зрозумілим та очевидним від самого початку.

За сучасних умов будь-який середньостроковий прогноз можна робити лише до початку мегаобвалення, пов’язаного з виходом світової кризи за переважно економічні рамки. До цього часу процеси в Німеччині прогнозують переважно деструктивні:

– Істотного прискорення ні науково-технологічного, ні економічного розвитку не буде

– Зовнішньополітична слабкість Німеччини, як країни – експортера продукції статусного попиту, виявлятиметься дедалі виразно. Німеччина найбільше втрачатиме від регіоналізації, що набирає обертів

– Усередині застійного і хронічно хворого ЄС у Німеччині наростатимуть суперечності відразу за трьома напрямами: з іншими країнами з несприятливими перспективами, з країнами зі сприятливими перспективами і з Британією, що з йде, точніше, виходить першою

– Відносини з США послідовно погіршуватимуться в економічному плані, але зберігатимуться і навіть розвиватимуться в плані протистояння з Росією

– Керінв коаліція буде нестійкою, з численними протиріччями і скандалами

– Екологічна політика Німеччини зайшла в економічний глухий кут, а якщо зелені увійдуть до складу уряду та її активно продовжать, то це ще більше погіршить ситуацію

– Зупинка європейського плавильного котла націй, що перестав працювати, за словами Меркель, призводить до різкого загострення етнічних, релігійних і культурних відносин у німецькому суспільстві. На тлі стагнації економіки, яка переходить у її системну кризу, про толерантність можна вже забути. А просте, але запізніле обмеження кількості біженців і мігрантів здатне лише трохи пом’якшити ситуацію

– Євроскептицизм наростатиме всередині Німеччини, а інших ефективних геополітичних осей та центрів ЄС у складі Німеччини створено не буде. Не відбудеться вісь Берлін-Париж як об’єднання двох побратимів по нещастю. Гіпотетично найефективніше об’єднання – Німеччина+Скандинавія+ Балтія+сприятливі країни Східної Європи – теж не буде реалізовано. Спочатку Німеччина не захоче здавати свої панівні позиції іншим, більш сприятливим і перспективним країнам, а потім вона перестане бути для них цікавою

– Мірою загострення ситуації дедалі популярнішими будуть полярні радикальні рецепти у вигляді повної згоди з вимогами Росії та максимально жорсткого протистояння з нею. У підсумку переможе друге – низка політичних сил Німеччини, які зараз вважають проросійськими, стануть різко антиросійськими

– У цивілізаційній ситуації, що склалася, жодні реформи в межах як Німеччини, так і Франції не будуть ефективними в тому сенсі, що не зможуть дати німецькій продуктивності праці необхідне прискорення. Тобто реформами називатимуть згортання соціальної держави для економії видатків бюджету. Дуже незначною мірою це може бути вирішено завдяки біженцям, мігрантам та дотаціям іншим країнам ЄС. Тому відсутність ілюзорних і нереальних передвиборних обіцянок Меркель, порівняно з Макроном, допоможе ненадовго – масові акції протесту прийдуть до Німеччини не набагато пізніше, ніж до Франції

– Не особливо афішуючи, практичні німці на різних рівнях управління давно готуються і до мегаобвалення, і до різкого зростання протекціонізму, і до регіоналізації, і до дефолтів інших, ще більш безперспективних економік ЄС. Після виборів ця підготовка триватиме

– Протиріччя Німеччини з українською владою, що виражає інтереси олігархів, за змістом аналогічні до суперечностей із російською владою, але м’якші за формою. Тому, з одного боку, Німеччина й надалі підтримуватиме Україну в її протистоянні з Росією, а з другого боку, чинитиме дедалі більший тиск як на українських олігархів, так і на українську владу, яка представляє їхні інтереси. Схоже, що Німеччина, спільно з іншими західними країнами, зараз зайнята підготовкою чергового Майдану для проведення дострокових виборів в Україні.

Володимир Стус, аналітик, прогнозист, консультант зі стратегії