У квітні місяці цього року виповниться 32 роки Чорнобильської катастрофи. Ця трагедія виявила багато технічних деталей, показала всі таємниці бюрократичних відношень, наукові і конструкторські недоліки, помилки технічного персоналу атомної станції. Ця трагедія і сьогодні продовжує хвилювати мільйони людей нашої країни і багатьох країн світу.

Чорнобильська АЕС розташована в Українському Поліссі на березі річки Прип’ять, яка впадає в Дніпро. Довжина Прип’яті до впадіння в Дніпро дорівнює 748 км. Площа водозбору у створу атомної станції 106 тис. кв. км. З цієї площі радіоактивність входить в грунт та зливається дощами і талими водами.

До трагедії в 30-ти кілометровій зоні проживало 110 тисяч чоловік, із яких половина в Прип’яті й 13 тисяч в районному центрі Чорнобиль .

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС готувались до зупинки четвертого енергоблоку на плановий ремонт.

У період зупинки блоку по затвердженій головним інженером програмі планувалось провести дослідження з відключеними заглушками реактора в режимі повного знеструмлення АЕС. Для виробітки електроенергії пропонувалось використовувати механічну енергію реактора турбогенератора (крутіння за інерцією). Проведення такого досвіду пропонувалось багатьом атомним електростанціям, але через рік експерименту всі станції відмовились.

Популярні новини зараз

Алла Пугачова вразила помітно помолоділим видом на прогулянці з дітьми: "Схожі з Вайкуле стали"

Пік коронавірусу наближається, з'явилася термінова заява МОЗ: "початок активної хвилі..."

Солістка KAZKA Зарицька різко висловилася про свою суперницю Джамалу, кадри: "Заважає нам..."

Молода дружина Комарова з "Світ навиворіт" несподівано звернулася до українців: "кидайте його скоріше"

Останні хвилини життя нардепа Полякова потрапили на відео: що розкрили кадри

Показати ще

В чому суть експерименту? І навіщо він був потрібний?

Річ в тім, якщо атомна станція буде знеструмлена, то зупиняться всі механізми – в тому числі і насоси, які качають охолоджену воду через активну зону атомного реактора. Використання такої електроенергії і передбачав цей експеримент, під час якого діставали мотор турбогенератора. Поки крутиться мотор генератора, виробляється електроенергія. Як тоді програми погоджуються з головним консультантом реактора? З організаціями, що проектували реактор та іншими установами та відомствами?

Але як згодом з’ясувалося, ця програма не була узгоджена з названими вище організаціями. У чому причина? Адже ці організації і керівництво несуть відповідальність за ядерну безпеку не тільки станції, але і держави. Тим більше, із засобів масової інформації стало відомо, що програму цього дослідження керівництво Чорнобильської АЕС відправило в Москву в січні 1986 року. Чому ж програма не була узгоджена?

Висновок один – злочинна безвідповідальність всіх державних керівників, які відповідали за цю ділянку роботи. Халатність? Ні! Це щось інше – змова проти держави і людей. Хто і коли заклав у програму нашої долі цю мирну катастрофу? Вирішили, що це другорядне питання. Мовляв, вирішуйте самі, у нас все нормально, надійно та безпечно. Робіть що хочете. Чому це не насторожило керівництво Чорнобильської АЕС ? Чому взялись проводити експеримент по неузгодженій програмі?

Програма, яка була затверджена головним інженером станції не відповідала ні одній з вимог станції.

А головне, що цією програмою передбачено відмовлення системи охолодження реактора.  А це означало, що протягом всього періоду випробовувань – безпека реактора була під загрозою.

Крім цього, як відомо, в процесі експерименту робітники АЕС здійснювали багато додаткових порушень, які й привели до таких наслідків. Найбільший цинізм цієї трагедії полягає в тому, що керівництво країни намагалося приховати від людей сам факт катастрофи світового масштабу. Проводилися марші та демонстрації, поки радіоактивний монстр розповзався колишнім Радянським Союзом.

Щоб зрозуміти і оцінити масштаби трагедії на Чорнобильській АЕС пригадаємо, що атомна бомба, яку скинули на Хіросіму, важила чотири з половиною тони. Реактор четвертого енергоблоку ЧАЕС викинув у повітря п’ятдесят тон палива. Це десять хіросімівських бомб і півтони плутонію, а також сімсот тон радіоактивного реакторного графіту, який осів в районі аварійного енергоблоку у вигляді двоокисі урану високорадіоактивних радіонуклідів йоду – 131, плутонію – 239, нептунію – 139, цезію – 137, стронцію – 90 і багатьох радіоактивних ізотопів.

Виникає закономірне питання: як так сталося, що у 130 км від міста Києва побудували урано-графітний реактор? Адже були інші варіанти: побудувати більш безпечний водно-водяний реактор. Ці питання залишились без відповіді. За ці прорахунки ніхто не поніс відповідальності.

Люди зрозуміли, що відходи енергетики небезпечні, тому їх потрібно зберігати в шарах ізольованих від зовнішнього середовища. А коли сталася трагедія, сховища для відпрацьованого ядерного палива побудували поруч з аварійним блоком. І що зараз відбувається із цим сховищем? У якому воно стані – не відомо!

Не мала баба клопоту – купила порося

З’явилася інформація, що керівництво держави дало згоду на будівництво в Чорнобильській зоні сховища для відпрацьованого атомного палива. Навіть подейкували, що наша країна може приймати непотріб з Європи. Так ось яку долю хочуть приготувати можновладці нашим дітям? Щоб десятки поколінь жили по коліно в ядерних відходах, поки чиновники перевезли своїх родичів до безпечних країн.

Подібні доленосні рішення не можуть приймати відомства, міністри та вузькі спеціалісти. У цій ситуації потрібен громадський контроль, постійна увага засобів масової інформації, громадських організацій, науковців-ядерників.

Після Чорнобильської катастрофи пожежники, електрики, оператори, турбіністи наладчики і багато інших показали справжній героїзм по ліквідації аварії. Це справжні герої, які ціною свого життя та здоров’я захистили станцію і врятували безліч людей. Але чи зробить людство висновки з цієї трагедії?

Тоді всі зрозуміли, що атомна енергетика – велика сила. І водночас усі побачили, що людина не в силах впоратися з цією силою. Ми приборкали атом, але він щоразу хоче вирватися з-під контролю. Варто не забувати ні на хвилину, що наступний раз, коли людина втратить контроль над атомом – може бути останнім для всього людства.

Виходить, що людина – причина і слідство цієї катастрофи.

Потрібно зрозуміти, що вік нових технологій вимагає від людини високого професіоналізму, знань, дисципліни, культури, уваги, аналізу, точності, а головне – мудрості. Адже наступну катастрофу ми можемо вже не пережити.

Павло Ільюша, журналіст