В Україні площа вкритих лісом територій становить 9,6 мільйонів гектарів. У Німеччині – 11 мільйонів, не набагато більше. При цьому Німеччина щороку заготовляє утричі більші обсяги деревини, ніж Україна
Нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це щось погане і неправильне. Втім, якщо ознайомитися з фактами, то вимальовується цілком інша картина, передає texty.org.ua.
Варто памятати, що Україна живе і воює в кредит – і тому дорога кожна копійка, яку ми можемо заробити.
Для початку варто розглянути типові дилетантські фантазії уявлення про заготівлю лісу – загалом і в Україні зокрема. І подивитися, наскільки ці уявлення співвідносяться з реальним станом справ.
Фантазія №1. Ліс узагалі не можна рубати, це йому шкодить
Навпаки – лісу шкодить, якщо його НЕ РУБАТИ.
Аби в лісі росли здорові дерева, його необхідно освітлювати, проріджувати, робити так звані прохідні вирубки. Інакше ліс буде захаращений сухостоєм (розсадник шкідників та ідеальне середовище для пожеж), дерева в ньому хворітимуть, душитимуть одне одного через брак сонячного світла тощо.
Більше того, рано чи пізно будь-яке дерево в лісі доведеться зрубати – бо якщо цього не зробити, воно струхлявіє від старості, впаде і згниє. І нічим не покращить ні екосистему лісу, ні економіку країни, де цей ліс росте.
Жодних сенсацій тут нема – саме так ведуть лісове господарство в усіх цивілізованих країнах світу. І не треба вигадувати якісь специфічні українські велосипеди чи намагатися бути більшими католиками, ніж Папа Римський.
Недоторканна лісова екосистема є у заповідниках, де заборонена господарська діяльність. В усіх інших умовах ліс – це сировинний ресурс, відновлюваний і недорогий. Його можна і треба використовувати.
Фантазія №2. Ліс на продаж рубають лише бідні й нерозвинені країни
Аби спростувати цей міф, достатньо подивитися статистику виробництва деревини.
За даними Євростату, в 2014-му році до трійки найбільших заготівельників лісу-кругляку (так-так, того самого) в Євросоюзі ввійшли Швеція, Фінляндія і Німеччина. Високорозвинені, високотехнологічні країни з високим рівнем життя. Як бачимо, вирубка лісу для них є не просто прийнятною – це один з основних видів економічної діяльності.
Світовий лідер із виробництва лісу-кругляку – Сполучені Штати Америки, найбагатша і найпотужніша країна планети. У 2014 році тут заготували майже 400 мільйонів кубічних метрів круглої деревини. Показово, що Росія, яка представлена як така собі «країна-лісоповал», має удвічі нижчі показники – 200 мільйонів кубічних метрів.
Як бачимо, багаті країни заготовляють ліс у таких обсягах, що багатьом бідним і не снилося.
Фантазія №3. На експорті лісової продукції мало що заробиш
Навпаки. За даними Департаменту сільського господарства США, у 2014 році Сполучені Штати експортували деревообробну продукцію на суму 9,7 мільярдів доларів.
Але цікава навіть не ця цифра, а те, що з-поміж експорту продуктів рослинництва вищі показники за обсягом продажів – лише в американської кукурудзи та сої. І ту, й іншу вирощують у США в колосальних обсягах. А ліс дає порівняні з ними експортні доходи.
Американська влада вважає досягненням те, що країна є четвертим у світі експортером деревообробної продукції (після Євросоюзу, Китаю та Канади) і зберігає за собою 10% глобального ринку.
У Європі – схожа картина. Виробництво, пов’язане з лісовим господарством, становить понад 7% у виробничому ВВП Євросоюзу і забезпечує три з половиною мільйони робочих місць.
ЄС експортує близько 20% від виробленої з лісової сировини продукції – на суму приблизно 90 мільярдів євро.
Фантазія №4. Але ж розвинені країни експортують не кругляк, а пиломатеріали і столярну продукцію
Подивимося структуру експорту лісопромислової продукції – на прикладі тих же США. Сполучені Штати в 2014-му році експортували ліс-кругляк (logs) на суму 2,4 мільярдів доларів. Це друге місце в структурі експорту після пиломатеріалів (lumber), де виторг становив $3,4 млрд.
Цікавий факт: головним покупцем американського лісу є Китай. І чомусь дядька Сема не лякає страшилка, якою страхають дядька Івана в Україні: “Щойно скасують мораторій – відразу весь український ліс куплять китайці”. Якщо є попит – хай купують хоч китайці, хоч араби, хоч марсіани.
Ця сама діаграма спростовує поширену в Україні міфологему: “Навіщо продавати ліс, давайте виготовляти з нього столярні вироби й експортувати їх”.
Як бачимо, в США усі столярні вироби (від збірних дерев’яних будиночків до бочок) посідають у структурі експорту лише третє місце. І дають майже вдвічі менше доходу, ніж експорт колод.
Чому так? Бо у світі є попит на колоди, який перевищує попит на столярні вироби. А попит, як відомо, породжує пропозицію.
Фантазія №5. Україна вирубує ліс більше за всіх у Європі, це неподобство
Неподобство – робити висновки, не ознайомившися з фактами. Згідно зі звітом Державного агентства лісових ресурсів України за 2016 рік, підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 16,4 млн куб. м деревини.
А ось показники країн Євросоюзу (дані за 2014 рік): Швеція – 73,3 млн кубометрів, Фінляндія – 57 млн куб. м, Німеччина – 54,3 млн куб. м, Франція – 51,8.
Навіть сусідня Польща заготовила понад 40 мільйонів кубометрів. На цьому тлі українські лісозаготівлі видаються вельми скромними.
(До речі, в країнах Євросоюзу приблизно чверть від зрубаної деревини іде на дрова або біопаливо – пелети тощо. Решта – це промислова деревина, з якої виготовляють пиломатеріали, фанеру, а також пульпу для паперової промисловості).
Фантазія №5. Це неправильна статистика, насправді в нас вирубують значно більше лісу, кошмар
Можна погодитися з тим, що офіційна статистика не враховує значної частини вирубок. Однак чи справді це такий уже й кошмар?
Іще раз наведемо цифру з офіційної української статистики – у 2016 році лісозаготівлі дали 16,4 млн куб. м деревини.
Уявімо собі, що ця цифра неправильна – а реальна вдвічі більша. Але чи налякають когось ці гіпотетичні 35 мільйонів кубометрів на тлі того, що Польща заготовлює 40? А Німеччина – аж 54?
Дивімося далі. Площа України 603 628 квадратних кілометрів, а площа Німеччини – 357 168. В Україні площа вкритих лісом територій становить 9,6 мільйонів гектарів. У Німеччині – 11 мільйонів, не набагато більше.
При цьому Німеччина щороку заготовляє утричі більші обсяги деревини, ніж Україна. Про те, як німці дбають про екологію і захист довкілля, навряд чи треба розповідати. Але вони чомусь не бояться таких масштабів вирубок, до яких Україні ще дуже далеко.
Фантазія №6. От за радянських часів ліс берегли, а зараз рубають усе, що бачать
Темпи лісозаготівлі в УРСР в 1960-ті роки були лише трохи меншими, ніж зараз. Старий радянський довідник наводить статистику розподіл лісу по республіках – 14,3 млн куб. м у 1965-му році. Звертає на себе увагу також ріст темпів лісозаготівлі – вдвічі порівняно з 1940 роком.
Нинішні показники – 16 млн куб. м – не набагато більші за 14,3 млн куб. м в 1965-му році
Тобто півстоліття тому ліс в Україні рубали приблизно в тих самих обсягах, що і зараз. Як бачимо, до зникнення лісів це не призвело.
Як за деревами ховають ліс
Отже, ситуація з вирубкою лісу в Україні аж ніяк не є критичною – якщо оцінювати її за обсягами лісозаготівлі. Більше того, при запровадженні в нас “європейського підходу” до лісокористування вирубка мала б зрости в рази.
То чому ж навколо лісового питання в Україні створено таку панічну атмосферу?
Здається, що ситуація навколо лісоматеріалів аналогічна до ситуації з ринком землі. Потужне політичне лобі роками блокує вільний продаж сільськогосподарських земель – мотивуючи це тим, що “землю продадуть, а селяни залишаться ні з чим”. А в реальності ті селяни, які нібито можуть постраждати від втрати своїх земельних паїв, ДАВНО ВЖЕ НИМИ НЕ РОЗПОРЯДЖАЮТЬСЯ.
Вони або продали свою землю за сірими схемами (розкриття яких дуже не до вподоби українським неолатифундистам – адже виявиться, що тисячі гектарів, якими вони користуються як власники, насправді належать комусь іншому), або здають в оренду за безцінь. Тому для них поява вільного ринку земель фактично нічого не змінить.
Зате вона серйозно зашкодить інтересам «тіньових розпорядників» цих земельних ресурсів – бо їм доведеться або підтверджувати своє право власності, або відмовлятися від землі, яка їм не належить.
Натомість легальна власність – це податки, це облік ресурсів, це вільний ринок зі справедливою ціною.
Із лісовим господарством та сама ситуація. Агітатори за мораторій на експорт лісу люблять розміщувати в соцмережах фото вагонів із колодами – мовляв, дивіться, яке неподобство, наші ліси безкарно вирубують і вивозять за кордон.
При цьому вони чомусь не беруть до уваги те, що це неподобство коїться саме в умовах мораторію, який забороняє експорт лісу-кругляку. Але цей ліс виїздить за кордон під виглядом так званої дров’яної деревини – за підтримки місцевої влади і «своїх людей» на митниці та кордоні.
Статистика підтверджує цю версію. За вже згаданим звітом Держлісагентства, на так званих рубках головного користування (промислове вирубування лісу з метою заготовки лісоматеріалів) в Україні в 2016-му отримано 7,45 мільйонів кубометрів ділової деревини.
А от обсяги лісу-кругляку, який реалізований на внутрішньому і зовнішньому ринках, більші майже вдвічі – понад 14 мільйонів кубометрів. ІЗ них на зовнішній ринок пішли 2,55 мільйонів кубометрів деревини (попри мораторій, дозволено експортувати дров’яну деревину, а до 1 січня 2017 року – і сосновий кругляк).
Ситуація, коли половина деревини на ринку отримана внаслідок санітарних вирубок, виглядає, м’яко кажучи, підозріло. Хоча що тут підозрювати: очевидно, що за документами вирубка фігурує як санітарна, а здійснюється як суцільна. Приклади таких вирубок можна бачити на кожному кроці.
Із цього випливає очевидний висновок. Проблема лісової галузі в Україні не в тому, що в країні рубають багато лісу – наші європейські сусіди рубають значно більше. І не в тому, що хтось хоче вивезти наш прекрасний ліс за кордон: країни, які мають лісові ресурси, експортують ліс і не вбачають в цьому жодних проблем.
Більше того, Україна, яка внаслідок економічної війни з Росією втратила 18 мільярдів доларів експортних надходжень (у 2013 році експорт товарів і послуг становив 63,3 мільярди доларів, у 2016 – 44,9), не має права ігнорувати жодну можливість збільшити виторг від експорту.
Якщо є попит на ліс – треба продавати ліс. І оподатковувати легальний експорт. І створювати легальні, а не підпільні робочі місця.
Натомість лобісти мораторію на експорт лісу захищають не ліс, економіку чи екологію. Вони захищають власні інтереси, пов’язані з хижацькою тіньовою експлуатацією лісових ресурсів.
Де офіційно не можна експортувати ліс – а насправді його без проблем вивозять під виглядом дров. Де замість санітарних вирубок здійснюють вирубку головного користування. Де ніхто не переймається відновленням територій, де зрубали ліс, – адже за документами там ніхто нічого не рубав.
Єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві – це знищити цей тіньовий промисел. Ліс – це товар, який можна і треба виробляти, продавати і експортувати. Лише це дасть змогу як контролювати вирубку, так і відновлювати лісові ресурси.
