Глава правління ПАТ «Аграрний фонд» – про кампанію по закупівлі врожаю-2018, про «заспокійливий» для роздрібних цін на продовольство, про запуск зупинених хімзаводів, а також про корпоративні облігації на 5 мільярдів гривень, за якими готова вишикуватися черга банкірів

Андрій Радченко

– Почалася форвардна компанія закупівлі зерна врожаю 2018 року. Аграрний фонд один з ключових гравців на зерновому ринку, причому – це державна компанія. Як можна охарактеризувати нинішню кампанію, як вона впливає на ринок, що дає фермерам, середнім агропідприємствам?

– 20 жовтня ми оголосили про початок нашої форвардної програми – контрактації закупівель зерна врожаю 2018 року. Протягом останніх трьох років ми вдало з цією програмою працюємо – багато фермерських господарств із задоволенням нею користуються. З кожним роком серед наших клієнтів з’являється все більше і більше дрібних і середніх фермерів. Раніше їм здавалося, що Аграрний фонд – це якийсь «чорний ящик», і вони боялися сюди приходити, але сьогодні фермери із задоволенням це роблять.

Ми підрахували, що обсяги фінансування Аграрним фондом сільгоспвиробників через форвардні програми складають близько 25-30% від обсягу банківського кредитування. Це дуже серйозний ресурс для нарощування виробництва зерна в Україні. А в останні роки виробництво зерна в Україні зросла з 50 до понад 60 млн тонн щорічно.

Популярні новини зараз

Погода розійшлася не на жарт, зима знову здивує українців: з'явився точний прогноз

Влад Яма вперше показав обличчя 4-річного сина, фото облетіло мережу: "сльози на очах..."

Шалена Полякова задерла ноги і влаштувала шоу для дорослих прямо на сцені: "Ось це спека"

Весілля Лорак і Лазарєва: співак нарешті розкрив карти, "щасливий..."

Показати ще

Традиційно, внутрішній ринок споживання продовольчого зерна – це близько 5 мільйонів тонн. Ми, відповідно, утримуємо близько 20% від ринку внутрішнього споживання зерна. Тому, в наших планах – законтрактувати до мільйона тонн продовольчого зерна пшениці 2 класу, 3 класу. А також всі наші супутні культури – гречка, овес, кукуруза – те, з чого ми робимо потім крупи.

– Наскільки відомо, у Агрофонду є власна торгова марка, яка присутня на полицях магазинів?

– Так. У нас є власна торгова марка, ми успішно стоїмо на полицях у великих мережах супермаркетів. Власне, це і дозволяє утримувати, згладжувати ціни на борошно і крупи. Тобто, не регулювати, а ринковими методами утримувати ціни і робити їх більш стабільними, щоб не було різких стрибків.

– За рахунок яких ресурсів Аграрний фонд проводить закупівлі?

– У нас великий дефіцит ресурсів. Тому що свого часу у Аграрного фонду було фактично вкрадено приблизно 2,6 мільярда гривень. За минулі 3 роки нам вдалося сформувати резерви і отримувати прибуток. У компанії збільшився власний оборотний капітал – на сьогодні він становить близько 3,6 млрд. гривень. І також ми користуємося банківськими кредитами – і далі продовжуємо їх залучати. У двох банках зараз знаходяться на розгляді наші кредитні заявки на 380 млн гривень. Діє кредитна лінія на 1 млрд гривень, яку ми брали в Укргазбанку. Сумарно близько 4,5 мільярда гривень – це ті оборотні кошти, які ми маємо. Природно, ці ресурси не тільки в грошах, є на складах зернова продукція, є хімічна продукція – мінеральні добрива. І чи є вільні грошові ресурси, які ми і плануємо направити на форвардну програму.

– Це власні кошти компанії і банківські кредити. А чи є якесь фінансування саме у держави?

За той період, коли я керую компанією, ми не брали у держави з бюджету жодної гривні. Ми в бюджет тільки платимо. За ці три роки ми сплатили в бюджет держави майже 1,5 мільярда гривень – у вигляді різних податків: ПДВ, податок на прибуток, податки, пов’язані з фондом заробітної плати співробітників.

Ну і плюс дивіденди, звичайно. І ми – один з лідерів в державному секторі по сплаті податків і одне з найприбутковіших державних агропідприємств.

«Нам вдалося домовитися і відокремити стару історію»

– Ви згадали, що в оборотних коштах, крім фінансів і сільгосппродукції, є ще хімічна продукція. Що це таке?

– Це – мінеральні добрива. Карбамід, аміачна селітра, інші – вся азотна група. У цю програму ми вперше направили фінанси навесні 2017 року. Пов’язано це було з проблемами, які виникли у хімічних заводів, і як наслідок, у сільгоспвиробників. Попросту кажучи – заводи стояли через борги, а агропідприємства не отримали добрива за внесеними раніше авансовими платежами.

У нас були тимчасово вільні ресурси як раз в травні, коли весняна форвардна програма закінчилася. І ці ресурси плюс банківський кредит від Укргазбанку – ми змогли направити на закупівлю добрив. Ми зробили це в період, коли ціни на газ після опалювального сезону були мінімальні, отже, – і добрива були дешевші.

І справа не тільки в ціні, хоча вона дуже важлива. Проблема полягала в тому, що вітчизняні хімічні заводи стояли – цих добрив не з’явилося б на ринку в принципі.

– Імпортними добривами могли б покрити дефіцит?

– Ні. Якщо подивитися на ринок – у нас мало добрив з Європи. Пов’язано це, переважно, зі складнощами з експедицією вантажів, з відсутністю вагонів. І є російські добрива – їх пропонують охоче. Тобто, Росія продовжує торгову експансію на територію України, намагаючись продавати сюди мінеральні добрива. Але потрібно розуміти, що Росія по відношенню до України є країною-агресором. І експорт з РФ може призводити до того, що українська хімічна промисловість падає, а валюта витікає в іншу країну.

Тому, не вникаючи в історію виникнення заборгованостей, через які зупинилися вітчизняні заводи, ми вважаємо своїм обов’язком, як державники, підтримати наших партнерів і клієнтів – сільгоспвиробників.

А з іншого боку, ми не дали впасти хімічній галузі, тому що ми розуміємо, що заводи, суміжники, які навколо них, – це приблизно 60 тисяч робочих місць. Для Черкас та Рівного, де хімічні заводи знаходяться – це дуже важливі підприємства. Тобто, ми попередили економічний колапс, який міг настати в цих регіонах.

Зрозуміло, ми попередньо спілкувалися і консультувалися з приводу цих проблем і на рівні Кабінету Міністрів, а також з главами облдержадміністрацій. І вважаємо своїм, можна сказати, навіть патріотичним обов’язком взяти участь в цій програмі. Це дуже важливо, не кажучи вже про економічний ефект і про тих фермерів і партнерах, які ці мінеральні добрива купували б восени або навесні.

– Чи означає ця програма, що у фермерів з’явився доступ до дешевших добрив?

– Ми виконуємо державну функцію – згладжуємо цінові коливання. У нас немає завдання стати сверхспекулянтами, ганятися за високою маржинальністю. Ми поводимося так на ринку зерна, і на ринку борошна, і будемо вести себе точно так же на ринку мінеральних добрив. Ми будемо дивитися на свою собівартість плюс якась мінімальна зрозуміла маржа – наприклад, 5%. Можливо, на хімічній номенклатурі це буде трошки вище. Але точно скажу, що спекулювати ми не будемо.

Більш того, у нас досить великий портфель, а спекулювати реально хіба що на якихось маленьких обсягах. При великих обсягах мінеральних добрив це малореально – треба ж, щоб до певного моменту великі запаси були розпродані.

І ще – ми намагаємося продавати саме кінцевому покупцеві, тобто, – сільгоспвиробнику. І звичайно, в першу чергу, – тим, хто у нас обслуговується по форвардній програмі. Ми розуміємо, що прийде хтось і у вигляді посередника, тому що у посередника завжди є своя база клієнтів. І, природно, ми ведемо переговорний процес так, щоб дійти до кінцевого одержувача. Щоб отримати від посередників базу клієнтів вже для нашої форвардної програми по агропродукції.

– Якщо дивитися на обсяг ринку азотних мінеральних добрив – яка зараз частка Агрофонду на ньому?

– Антимонопольний комітет може спати спокійно (сміється). Ми можемо сказати, що наша частка в межах 15%-18%, не більше з річного споживання в 1,65 млн тонн. Тобто, 258 тис. тонн за програмою 2017 року. Це програма закупівель, яка у нас почалася з травня і закінчилася, фактично, в жовтні. Рівно на стільки нам вистачило оборотного капіталу. Ми оплатили покупку мінеральних добрив на 1,6 млрд грн, з них 600 мільйонів – це наші тимчасово вільні власні кошти, а решта – це кредитна лінія Укргазбанку.

– Ваш прихід в сектор добрив якось вплинув на ціни? Стабілізував їх?

– Безумовно так, хоча осінні продажі тільки почалися. Є ж досвід: такий фактор стабілізації цін ми вже спостерігали, коли Аграрний фонд присутній на зерновому ринку. Раніше дуже часто були коливання закупівельних цін, наприклад. Коли трейдери скуповують у сільгоспвиробників зерно, то, відповідно, вони намагаються закупівельні ціни знизити. А присутність Аграрного фонду – відчутно, закупівлі на мільйон тонн – це досить істотний обсяг.

Наприклад, до появи Аграрного фонду в 2007-2011 роках сезонне зниження цін на зерно було на рівні 20-40%. А в 2017 році сезонне зниження цін було на рівні 4,3%.

Саме завдяки попередньому фінансуванню ми випереджувальним різке зниження закупівельних цін на зерно в період збирання, оскільки обсяги зерна, викупленого Аграрним фондом задовго до його прибирання, складають близько 6-8% від загального річного обсяги ринку продовольчої пшениці.

Ситуація з нашим приходом на ринок борошна – точно така ж. Тільки там стабілізувалися ціни в роздробі, ціни пропозиції. Наявність борошна нашого виробництва протвережує конкурентів. Розраховуємо, що цей механізм спрацює і на ринку мінеральних добрив.

– Чи достатньо було закупівель Агрофонду, коштів, отриманих від нього, щоб заводи почали працювати?

– Тільки наших грошей, звичайно ж, не вистачало. Річний цикл черкаського і рівненського «Азоту» – приблизно під 9 мільярдів гривень. Станом з травня до кінця жовтня в обороті пройшло приблизно 4,2-4,5 млрд гривень

Ми вклали 1,6 млрд. гривень. Власник заводів вклав приблизно стільки ж оборотних коштів. Плюс зробили закупівлі дистриб’ютори добрив – приблизно на 1 млрд гривень. Всі ці ресурси дозволили запустити хімзаводи.

– Але там була досить жорстка ситуація станом на зиму 2017 року – заводи не виконали свої зобов’язання перед покупцями добрив в тому числі – перед фермерами, агрокомпаніями. Як вам вдалося переконати їх, щоб вони виконували свої зобов’язання по тим платежам, які робив Агрофонд?

Нам вдалося домовитися і відокремити стару історію і реструктуризацію боргів перед фермерами та дистриб’юторами. Група компаній Ostchem самостійно вирішує цю проблему, ми до неї відношення не маємо. Ми все-таки переконали їх, що ми – державна компанія, відстоюємо інтереси держави, інтереси людей, які працюють в хімічній промисловості, щоб робочі місця збереглися, а також в інтересах фермерів. Все-таки, посівна, добрива потрібні для того, щоб була врожайність нормальна, гарна якість цього врожаю. Тому в переговорному процесі вдалося переконати менеджмент Ostchem, щоб розділити реструктуризацію старих боргів – з одного боку, а поставки під зобов’язання перед Агрофондом – з іншого боку, окремо і в повному обсязі. Нам це вдалося, у хімзаводів немає перед нами боргів, навпаки, нам поставлено на сьогодні навіть трохи більше продукції, ніж ми оплатили – на 25 млн грн.

– Тобто, зараз вже немає ризиків ніяких за цим контрактом?

– Ризиків жодних немає. Ті ризики, які могли бути – це в момент запуску заводів, заводи потрібно було «раскочегарить». І почекати приблизно два тижні до отримання першої продукції. У той момент ми постаралися різними способами – поручительствами, переуступка і так далі – убезпечити себе. Це було зробити не так складно, оскільки у мене є великий досвід роботи банкіром, природно, всі ці інструменти мені відомі і зрозумілі – де, на якій стадії можна було ці ризики звести нанівець.

«Ми запропонували інструмент залучення грошей з банківського сектора в реальний сектор економіки»

– Чи є сенс розширювати масштаби цього проекту? Якщо дивитися з точки зору інтересів Аграрного фонду, функцією якого є, забезпечення продовольчої безпеки і стабілізація цін на ринку?

Ми свої функції виконуємо, виконуємо успішно, ринок про це знає. Крім цифр статистики є ще й позитивний імідж компанії – нам вже довіряють. І все програми, які ми реалізуємо, всі функції, які нам були запропоновані – вони виконуються в повному обсязі. Але потрібно не забувати ще й те, що ми все-таки комерційна структура, хоч і в державному секторі. Ось з урахуванням наших амбіцій, хотілося б і розширювати програми. Тобто, не тільки забезпечувати поставку продовольчого зерна на внутрішній ринок, але також брати участь ще й в поставках інших культур. У нас є і досвід експортних контрактів. А раз він є, то, відповідно, чим більше оборотного капіталу – тим більше можна було б експортувати і, відповідно, більше заробляти. Звичайно, нам хочеться оборотний капітал поповнити.

– Звідки він може поповнюватися? Банківські кредити на зразок того, що Агрофонд залучив від Укргазбанку?

– Давайте подивимося на банківську систему: там уже є ресурси, а ось якісних позичальників – дефіцит. А ми-то якраз – якісний позичальник, якщо судити по тій історії, яка у нас за 2-3 роки склалася. Тому ми із задоволенням би запропонували банкам інструменти залучення коштів – вони у нас є сьогодні. У фінплані Агрофонду на 2017 рік передбачено випуск корпоративних облігацій. Тобто, ми запропонували інструмент залучення грошей з банківського сектора в реальний сектор економіки – через корпоративні облігації Аграрного фонду. Оскільки ми якісний позичальник, але у нас немає твердої застави, а є тільки товари в обороті. І, звичайно, репутація.

– Який обсяг емісії таких корпоративних облігацій вам був би цікавий?

– У 2017 році ми планували випустити облігацій на 5 млрд гривень – відповідно до затвердженого урядом фінплану на поточний рік.

– І яка доля проекту по облігаціях?

– Проспект емісії (відповідні документи) вже більше двох місяців знаходяться на вивченні та розгляді в Міністерстві аграрної політики. І, природно, акціонер зобов’язаний прийняти рішення про проспекті емісії. Це незважаючи на те, що фінпланом цей випуск облігацій передбачений. Я сподіваюся, що він буде схвалений в найближчі дні, і ми зможемо почати роботу.

– А хто допомагав Агрофонду готувати проспект емісії? Зазвичай привертають інвестбанки.

– Нам не потрібна така допомога, тому що в нашому фінансовому департаменті є фахівці, які мають досвід роботи на фінансовому ринку. Так що рівень компетенції достатній. А андерайтером облігацій буде виступати один з державних банків.

– На 2018 рік теж планується випуск облігацій?

– 26 жовтня я захистив фінплан Агрофонду в Міністерстві аграрної політики на 2018 рік. І там теж є облігаційна програма – ще 5 млрд гривень.

– Є банки, які бажають купувати облігації 2017 роки?

– Так є. Ми попередньо розмовляли. Безумовно, це не твердий лист, тому що ми не знаємо остаточні терміни розміщення. Але бажаючих достатньо. Ми плануємо 5 серій облігацій випустити в 2017 році. В основному, хочуть держбанки, ну і приватні – теж. Як тільки першу серію розмістимо, я думаю, бажаючих з’явиться багато нових.

– Чи відомі вже умови по облігаціях 2017 року?

– Так звичайно. Ми брали за основу облікову ставку Нацбанку, тобто, плаваючий купонний дохід в розмірі облікова ставка Нацбанку плюс 3%. У 2018 року плануємо прибутковість облікова ставка плюс 2%. Тобто, у банків з’явиться стимул не в НБУ розміщувати вільні кошти, а корпоративних облігаціях.

– Чи будуть облігації розміщуватися за номіналом або з якимись дисконтом?

– Почнемо стартувати з номіналу.

– Ви плануєте співпрацювати з якимись інвестиційними структурами або банками в якості маркет-мейкерів, щоб вони підтримували вторинний ринок, наприклад?

– Плануємо, звичайно. Ось, у нас є банк-партнер, з яким ми пройшли дуже багато і довго співпрацюємо – це Укргазбанк. Звичайно, ми будемо намагатися вести переговори, щоб він у нас був андеррайтером, і потім підтримував ринок в якості маркетмейкера.

– Тобто, в принципі ви розраховуєте, що буде вторинний ринок облігацій Агрофонду, що ці папери будуть досить ліквідні?

– Думаю що так. Вони ж все одно будуть забезпечені тим товаром, який у нас є.