Згодні, допитливі співгромадяни і забудькуваті співвітчизники, що перші призначення нового Президента – заодно і перший тест для нього? Призначення є, значить є про що поговорити.
Але тільки попереджаю: не чекайте від мене закочування очей і пускання піни в стилі «Після таких призначень Володимир Зеленський заслуговує п’ятнадцять років імпічменту без права переписки!».
Тут частково особисте.
В 1994 році я перейшов з виборчого штабу Леоніда Кучми на роботу в його адміністрацію. І мене тоді добряче обтяжував хайп в ЗМІ, що, мовляв, не того не туди призначили, у цього немає досвіду державної діяльності, а ось цей навпаки – радянський академік…
А ще були крики, що Кучма здасть Україну Росії, загнобить мову і інші жахи, і ці крики не припинилися навіть тоді, коли ми прибрали російське ОРТ з ефіру і ввели квоту на 30% національного україномовного продукту.
До речі, завдяки саме цій квоті на одеському російськомовному «Просто Радіо» вперше отримала широкі ротації група «Океан Ельзи».
З тих пір я категорично підтримую цивілізовану норму, що перші 100 днів новообраний Президент входить в посаду і тому має в своєму розпорядженні кредит довіри. І навіть щодо Віктора Януковича і Петра Порошенка я теж три місяці прагнув виявляти толерантність. Хоча кричущих випадків це, зрозуміло, не стосується.
Так ось, про перші призначення Президента Зеленського в аналітичному стилі.
На роздані широким жестом сіяча посади заступників глави адміністрації взагалі не варто звертати уваги.
За традицією майже всі працівники виборчого штабу кандидата-переможця переходять в адміністрацію Президента, і найбільш помітних з них призначають на різні керівні посади. Причому, основне значення мають лише штабні заслуги, а не реальна готовність призначенця до відповідальної державної роботи.
Тут Президенту важливо роздати всім по сережці, щоб припинити вже розпочату внутрішньокомандну боротьбу і структурувати працівників, щоб кожен отримав свою ділянку роботи, а не всі тупцювали біля кухні, як на сільському весіллі. Потім призначених працівників можна буде перетасовувати або звільняти в залежності від реальних результатів роботи – це все звичайна практика.
Важливо, що відповідає перед суспільством за всю цю братію виключно той, хто їх призначив – Президент України Володимир Зеленський. І відповідати, між іншим, почне вже на стартувавших позачергових парламентських виборах.
Але є призначення в АП і більш значущі. Мова про Андрія Богдана та Сергія Шефіра. Саме вони двоє до останнього конкурували за посаду глави адміністрації, який, як уже траплялося в нашій історії, може стати не першою, але й не другою людиною в державі. Хоча може і не стати.
Досвідчений юрист, який вміє діяти на межі закону і реалізувати можливості для швидких ефективних рішень – це саме те, що потрібно сьогодні Зеленському. Тому що йому необхідно тримати в своїх руках політичну ініціативу, нав’язувати свій порядок денний, задавати свої рамки політичної гри. А без цього він швидко втратить довіру виборців і, в кінцевому підсумку, владу, так нічого толком і не зробивши.
І я не розумію стогонів щодо того, що Богдан – це людина Ігоря Коломойського і буде діяти в його інтересах. Наче ІВК не в змозі реалізувати свій вплив і без того, щоб зрозуміла йому людина очолила АП?
Тим більше, що балансувати вплив глави АП буде дуже близький Зеленському перший помічник Сергій Шефір. Тобто, Зеленський запозичив апаратну схему Леоніда Кучми, коли за вплив на Президента конкурували спочатку глава АП Дмитро Табачник і перший помічник Президента Олександр Разумков, а пізніше Віктор Медведчук і Сергій Льовочкін відповідно.
І так, довіряти посаду першого помічник можна тільки тому, кому можеш довірити і свій бізнес, і свою долю. Так що тут все якраз нормально.
Призначення Андрія Богдана несе дещо інші ризики, через що вже сполошилися наші штатівські партнери. Богдана треба розглядати не в зв’язку з Коломойським, а ширше – в зв’язці Коломойський-Богдан-Портнов. І націлена ця зв’язка на кримінальне розслідування діянь Петра Порошенка і його оточення.
І це – правильно, тому що суспільство вимагає справедливості. Особисто висловлю респект, якщо їм вдасться прикрити фінансування різних ботоферм, які вже почали атакувати Зеленського (подивіться, як неприродно швидко набирає голоси абсурдна петиція за відставку Президента!).
Але якщо в своїй діяльності ця зв’язка необережно зачепить Нацбанк… Підкреслюю: саме необережно, то це може так качнути фінансову систему країни, що гривня посиплеться. І тоді «Слузі народу» доведеться боротися не за 50% в Раді, а просто за подолання прохідного бар’єру.
Що стосується, чи підлягає Богдан люстрації, чи не підлягає, то не треба будувати гіпотез. Необхідно офіційне і остаточне рішення від компетентного органу: так чи ні. І закриваємо питання.
Точно також треба чітко визначитися і з роллю нинішнього начальника Генштабу Руслана Хомчака в Іловайській трагедії. А для цього дати хід матеріалами, які зібрала відповідна парламентська комісія під керівництвом Андрія Сенченка.
Що стосується його професійних якостей, то він, безперечно, зможе взяти армію під контроль і припинити можливий саботаж з боку лідерів попереднього командувача Віктора Муженко. А ось наскільки пострадянський військовий Хомчак виявиться успішним реформатором – не знає ніхто. Тому хотілося б бачити біля нього офіцерів нової формації.
Не викликає у мене питань і призначення Івана Баканова заступником глави СБУ. Тому що сьогодні Зеленський сприймає цю спецслужбу як щось гранично вороже і кон’юнктурне, здатне скласти загальнонаціональну змову з двох чоловік, і на цій сміховинній підставі відправити людей у СІЗО або викинути з країни.
Зрозуміло, що туди треба відправити свою довірену людину, яка гляне зсередини і доповість, скільки в СБУ залишилося чесних офіцерів і скільки кришувальників, рекетирів і пристосуванців на кшталт легендарного Семочко. Ось Баканов і відправлений на розвідку і рекогносцировку.
Зате призначення Олександра Данилюка секретарем РНБОУ не розумію геть. І не тільки я. Данилюк розбирається в економіці, здатний знаходити взаєморозуміння з іноземними інвесторами. Але ж РНБОУ завжди тяжів до правоохоронців і не займався предметно економікою? Так що, тепер буде займатися? Чи як?
І якщо вже ми торкнулися економіки, то головне питання в тому, чи розуміють в Зе-команді глибину і незворотність тієї прірви, на краю якої балансує зараз післяпорошенківська Україна? Судячи з просунутих, але абсолютно несвоєчасних міркувань про лібертаріанство, поки ні.
Результати парламентських виборів багато і багатьох поставлять на місце. І тих, хто хоче очищення країни, і тих, хто жадає реваншу.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, Зеленський знищив Ляшка і путінських політиків одним відео: «Таке відчуття, що…».
Як повідомляла Politeka, Зеленський звільнить Богдана з посади голови АП: стала відома головна умова.
Також Politeka писала, що Зеленський публічно виголосив «заборонене» слово, почалася масова істерія: що сталося.
