Німеччина відмовила ГПУ в екстрадиції в Україну колишнього голови правління Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна

Про це заявив заступник генерального прокурора Євген Єнін: “Щодо екстрадиції ми отримали відмову. Причому Німеччина звернула увагу на кілька аспектів при відмові. Зокрема, на нібито тиск з боку представників Генеральної прокуратури, які відвідували Німеччину для проведення допиту Тимонькіна, і його адвокати посилаються на тиск. Зараз ми перевіряємо цю інформацію. Також було акцентовано увагу на нібито відсутність умов утримання в місці позбавлення волі або місці несвободи, де б Тимонькін перебував до суду. Третій аспект – загроза здоров’ю Тимонькіна через хворобу”.

У слідства ГПУ залишаються запитання до Тимонькіна. Крім того, заступник генпрокурора повідомив, що не існує практики повторного звернення із запитом про екстрадицію в рамках одного кримінального провадження.

Як раніше повідомляла Politeka, 16 червня в Німеччині затримали Бориса Тимонькіна – банкіра Курченка, екс-заступник голови наглядової ради ВЕТЕК.

Після цього Генпрокуратура України зажадала екстрадувати Тимонькіна і збирає необхідні для цього документи. Рішення про екстрадицію знаходиться в компетенції вищого земельного суду Бранденбурга.

26 червня Вищий земельний суд федеральної землі Бранденбург задовольнив клопотання прокуратури про екстрадиційний арешт Бориса Тимонькіна. Він не зможе вийти під заставу і чекатиме екстрадиції в Україну

Як відомо, в 1993-1994 рр. Тимонькін керував Київською філією Першого українського міжнародного банку (ПУМБ). У 1994-2001 рр. займав посаду заступника голови правління цього банку. Наступні 12 років очолював один з найбільших українських банків – «Укрсоцбанк».

У липні 2013 року Тимонькін посів посаду заступника голови наглядової ради групи компаній ВЕТЕК Сергія Курченка, наближеного до родини президента-втікача Віктора Януковича. В кінці лютого 2014 го поїхав до Франції на «планове» лікування голодуванням. У червні 2014 року МВС оголосило Тимонькіна в розшук.

Стаття, за якою його підозрюють – створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, скоєних такою організацією. Максимальна санкція за цією статтею – 12 років в’язниці.
За матеріалами “Українські Новини”