Російський журналіст Аркадій Бабченко, якого в РФ затаврували “націонал-зрадником”, був убитий 29 травня в Дніпровському районі Києва
Бабченко воював в Чечні – на обох війнах, потім довго працював військовим кореспондентом в різних ЗМІ, в результаті став займатися незалежною журналістикою. Він створив проект “Журналістика без посередників”.
Його гострі тексти викликали великий резонанс, особливо в Росії.
Ми вирішили пригадати найвідоміші цитати Аркадія Бабченко.
Відзначимо, що багато з них виявилися пророчими.
“Але я не розумію, навіщо вбивають суспільно-політичних журналістів. Яку небезпеку ви усунули? Що зміниться? Громадська думка якось зміниться? Що, свобода, яку він відстоював, стане менш цінною в очах тих, в чиїх вона є чи не найголовнішою цінністю?”
“Я роками хороню своїх знайомих і друзів. Роками моїх знайомих і друзів відправляють до в’язниць. Я роками жив у страху, боячись будь-якого нічного шереху. Роками чекав арешту. Роками піддавався цькуванню. Роками боявся за свою сім’ю. Я в сорок років став біженцем, без нічого, починаючи заново зламане життя. Я вже тут, вже в новій країні, ховаю своїх нових знайомих. Десять тисяч смертей. Мільйони (!) зламаних доль, зруйнованих життів…
Та плювати на всі таланти і геніальності людей, які виправдовують окупацію, які заявляють, що сусідня нація збиткова і лижуть жопу тирану і вбивці. Профукали вони всі свої таланти. За велич і бюджетні дотації продали. За смерті і репресії інших. Талант в цьому випадку – обтяжуюча обставина”
“Помирати завжди страшно. І двадцять років тому, і зараз, і, підозрюю, навіть через сто. Тільки страшно по-різному. У вісімнадцять років було страшно, тому, що тільки-тільки виліз з-під маминої спідниці. Ти ще не бачив світ. Ти ще не жив. Зовсім. У тебе ще нічого не було…
Зараз страх уже інший. Не такий гострий. Якось устаканився, чи що… Зараз, принаймні, я вже продовжив свій рід. Ця ниточка життя не буде розірвана. Адже що таке безсмертя, як не наші діти, правильно? Ми продовжуємося в них. Так що, принаймні, за це я спокійний. Але страшно, що не побачиш, як зростає твоя дитина. Ніколи більше не зможеш обійняти. І дочка ніколи не зможе обійняти тебе. Ось це вже шкода.
Але тут вже нічого не поробиш. Вади професії. Треба це усвідомлювати. Треба розуміти, що робота у тебе така – якщо буде потрібно, померти разом з цими людьми ”
“Україна стала Україною саме тому, що вона скинула Януковича, а не тому, що він розвалився сам від маразму на своєму троні і все стало добре само собою. І ще тому, що вона скинула його за СВОБОДУ, а не за ковбасу. І ще тому, що вона скинула його за свободу саме тОДІ, кОЛИ БУЛО тРЕБА, а не через п’ятнадцять років. Диктатурі потрібно протистояти саме тоді, коли вона є, а не тоді, коли вона сама здохне. Цінуйте можливість скидати своїх диктаторів. Вона дає вам шанс зрозуміти цінність свободи ”
“Десантник-доброволець! Знай, що якщо ти випадково заїдеш на територію України, твій командувач скаже “У нашій повітряно-десантній бригаді втрат немає”. Твоя дружина передасть твій телефон іншій людині, яка скаже, що це ти, а з хреста на твоїй могилі знімуть табличку з твоїм ім’ям. Армія тебе кине, синку. Завжди”
“Я обов’язково повернуся в Москву. Є у мене там ще одна справа. На першому ж “Абрамсі”, який буде йти по Тверській, в люку, під прапором НАТО, буду стирчати я. А вдячні росіяни, забувши про Крим, будуть кидати визволителям квіти і, опускаючи очі, просити гуманітарної тушонки. І копати ногами пам’ятник Путіну, кажучи, що вони не знали і в душі завжди були проти. Запам’ятайте цей твіт ”
Як повідомляла Politeka, 29 травня російський журналіст Аркадій Бабченко був розстріляний в Києві. Від отриманих поранень чоловік загинув в кареті «швидкої». Інцидент стався на вулиці Микільсько-Слобідській у Дніпровському районі столиці.
Відзначимо, що напередодні загибелі в Twitter журналіста Аркадія Бабченко, якого застрелили в Києві, з’явився твіт, в якому він говорить про погрозу вбивством від якогось «довіреної особи президента».
Вбитий Бабченко був військовим кореспондентом і письменником. Журналістикою Бабченко зайнявся в 2000 році, після того, як його звільнили в запас із збройних сил Російської Федерації. Чоловік також брав участь у першій і другій чеченській війнах.
Джерело: Politeka
