Хто такий Джон Болтон, який вплив він має на зовнішню політику США, які причини спонукали його здійснити візит в Україну на святкування Дня Незалежності та про можливі наслідки цього візиту розповів гість Politeka Online Богдан Яременко, голова фонду “Майдан закордонних справ”

То хто ж такий Джон Болтон і яку посаду він обіймає

Це важлива посада, хоча радник із питань нацбезпеки не є членом уряду США, але він є співробітником Білого дому. Отже, це найближче оточення президента, він є основним радником із питань оборони, безпеки, зовнішньої політики. Зазвичай ці посадові особи мають не нижчий вплив на президентів, ніж держсекретарі, міністри закордонних справ, міністри оборони. Відповідно, їх приймають традиційно.

Нинішня ситуація нічим не відрізняється від попередньої практики в Україні. Джона Болтона приймають дуже серйозно, це рівень прем’єр-міністерського візиту. Джон Болтон – добре знаний дипломат, різного часу обіймав різні посади, зокрема працював постпредом США при ООН. Цікаво, що ця посада входить до членів уряду США.

Популярні новини зараз

Зірка "Кріпосної" Ксенія Мішина вразила інтимними фото в ліжку: "Вже звикла"

11-річна дочка Кошового з "Квартал 95" приголомшила недитячим фото: "це вже занадто"

Ксенія Мішина приголомшила зізнанням про стосунки з Остапчуком: "Ми з Вовою..."

Закохані Тіна Кароль та Дан Балан вирішили розставити всі крапки над і: українці давно цього чекали

Показати ще

В період роботи в ООН Джон Болтон зажив слави яструба, людини, яка любить говорити з позиції сили та вести діалог із позиції інструкцій.

Я думаю, що він не позбувся цих рис у діалозі з іноземними партнерами. Причини його візиту до України частково пов’язані зі слабкостями його адміністрації. Йдеться про внутрішню політику США, розслідування, яке триває і проводиться спеціальним прокурором, про російське втручання в президентські вибори 2016 року. Досі не поставлено крапку в питанні, чи був якийсь зв’язок кандидата в президенти Трампа з російськими спецслужбами. Ситуація дедалі більше нагнітається.

Міні-криза політична в США була спровокована нещодавнім візитом Дональда Трампа в Європу, зокрема його зустріччю в Гельсінкі з президентом Росії Володимиром Путіним. Дуже нехарактерно для американської політичної еліти результати обговорювали у форматі, більш характерному для України.

Від дуже впливових людей лунали заяви про зраду, про роль та манеру поведінки президентів, результати російсько-американського саміту. Багато оглядачів говорили про те, що Путін домінував на зустрічі, він пояснював деякі елементи позиції США.

Це поставило адміністрацію США перед нагальною необхідністю компенсувати цей великий негатив.

Саме з цим я пов’язав би той факт, що відразу після російсько-американського саміту, зокрема тому, що там непевно прозвучало питання Криму, було оприлюднено декларацію держсекретаря Майкла Помпео щодо Криму, де США освідчилися в тому, що їхня політика невизнання окупації Криму буде постійною.

Я думаю, що візит такої наближеної до президента США особи, як радник із питань нацбезпеки, теж є намаганням вкотре Україні засвідчити підтримку з боку США. Та, можливо, хоча я не думаю, що американці схильні дуже розшаркуватися, подати такий меседж, що окрім Твіттера Дональда Трампа є ще й уряд, який має абсолютно чітку позицію. Слухати треба, що говорить Помпео, Болтон та інші посадовці, а не читати твіти президента.

Щодо можливої критики влади з боку американського амбасадора

Кожна історія має багато вимірів. Є якісь об’єктивні речі, пов’язані з американською політикою, зовнішньою та внутрішньою. США мають послідовну позицію в питанні війни між Україною та Росією. Участь американських підрозділів, нехай і невеликих, у парадах військових на честь Незалежності в Україні, візит такої високопосадової особи – це ще одне запевнення з боку США, що їхня політика на підтримку України, зокрема військова, не згортається, а розвивається.

Частково ці меседжі адресовано Росії, частково – Україні, частково – американській публіці, щоб знімати підозри у проросійськості Дональда Трампа.

Звісно, настільки наближена та впливова особа, як Болтон, не говоритиме лише на одну якусь тему під час зустрічі з українськими міністрами. Там є і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який в українській системі координат менше опікується питаннями війни і миру, а більше займається питаннями економічного розвитку, на плечах якого лежать, можливо, технічні питання забезпечення різних органів влади, які мають боротися з корупцією.

Це гарна нагода для обох сторін, щоб зробити ревізію, обмінятися основними меседжами з усього спектру двосторонніх відносин.

Корупція важлива, про це говоритимуть. Треба відмовлятися від спокуси все сприймати в рамках українського дискурсу. Основна мета США в Україні не боротися з корупцією, а досягти того, щоб Україна стала на шлях сталого розвитку, щоб вона могла себе утримувати та противитися Росії стільки, скільки буде потрібно, щоб вона мала спроможність, інституції, фінанси для вирішення своїх питань самостійно.

Корупція в цьому сенсі є лише однією з проблем. У нас вона дуже впливає на процес ухвалення політичних рішень. Цей вимір корупції, звичайно, турбує США, оскільки є проблема довіри до України загалом, до системи ухвалення державних рішень, їхньої ефективності, бо їх зазвичай ухвалює група осіб, метою якої є не державні інтереси, а забезпечення приватних політичних та фінансових амбіцій.

Буде питання запуску Антикорупційного суду. На цьому етапі, можливо, йтиметься про обмін обіцянками, обіцянки української сторони запустити до кінця року, як було заявлено. Будуть дуже чіткі заяви з боку посольства США, пов’язані з конфліктом між САП та НАБУ в Україні. Будуть чіткі меседжі, кому американці довіряють і чим мають, на їхню думку, займатися антикорупційні органи, хто має не заважати цьому.

Джон Болтон – людина, схильна не лише до прямоти, а й до тиску, тому декому в Україні треба запастися Валідолом. Але, знов-таки, це один із блоків. Є дуже важливе питання МВФ, це питання фінансового виживання, є питання виборів в Україні. Для них це одне з питань забезпечення розвитку України.