Російські спецслужби використовують «плівки» у справі журналіста Шеремета в багатовекторній операції, завданням якої є нанесення шкоди економічним інтересам одночасно Білорусі, Україні та Азербайджану.
Російська Федерація використовує фактор постачання нафтопродуктів, як елемент політичного й економічного тиску на Білорусь. Тож Мінськ вже сьогодні намагається диверсифікувати постачання нафтопродуктів у країні, аби мінімізувати російський вплив.
Пролонгував контракти щодо постачання російської нафти по магістральному нафтопроводу «Дружба», Білорусія також працює з альтернативними маршрутами транспортування сировини на свої НПЗ. Зазначу, що влада Білорусі вже уклала низку контрактів на постачання нафти з іншими країнами, зокрема з азербайджанською компанією «SOCAR Trading». У 2020 році ця фірма поставила до Білорусі близько 1 мільйона тонн Azeri Light, а також інших сортів нафти. За наявною у відкритих джерелах інформацією, в 2021 році обсяги поставки нафти на білоруські НПЗ можуть бути такими ж ,або навіть більше.
«SOCAR Trading» уклала довгостроковий контракт з Білоруською нафтовою компанією на поставку азербайджанської нафти, а також потенційно інших сортів нафти на білоруські нафтопереробні заводи», - заявили в компанії.
При цьому особливість ситуації полягає в тому, що «SOCAR Trading» буде поставляти нафту через порт Одеса і далі нафтопроводом Одеса - Броди на Мозирський НПЗ. Тобто будуть використовуватися потужності ГТС України і Київ отримає від цього додаткові валютні надходження.
Водночас, реакція Москви на такі дії Мінська вельми передбачена – усі перемовини з представниками Республіки Білорусь сьогодні фактично заблоковані. Крім того, зазначу, що сьогодні також вирішується питання постачання російської нафти до Туреччини.
Найбільший нафтопереробний завод у Туреччині – Star, він розташований у турецькому місті Ізмір та належить саме азербайджанській фірмі SOCAR. Завод відмовляється купувати російську нафту і віддає перевагу іракській та норвезькій сировині. Припускаю, що питання відновлення постачання енергоносіїв РФ до Туреччини, а також контроль за газо- і нафтовими родовищами Азербайджану, і є предметом вищеописаних подій. Таким чином, РФ намагається заблокувати ринки збуту азербайджанської нафти в обхід російського ринку та російських постачальників.
Одночасно в інформаційному просторі України, Росія розгорнула кампанію про неможливість економічних зв’язків з режимом Алєксандра Лукашенка. Офіційний Київ спочатку заявив про намір долучитися до економічних санкцій проти Лукашенка, але згодом таки врахував плюси й мінуси подібних пропозицій і здоровий глузд узяв верх над політичними гаслами. Україна наразі утрималася від запровадження санкцій проти білоруських компаній.
Більше того, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Україні недоцільно на даному етапі вводити або приєднуватися до економічних санкцій проти Білорусі, оскільки функціонування економіки важливо для обох народів. Він підкреслив, що економіка - це та сфера, яка важлива і для народу України, і для народів Білорусі, і тут необхідно реалізовувати дуже зважену політику.
В свою чергу це не влаштовує Росію, бо дозволяє Білорусі отримати альтернативні ринки збуту на території України, а Києву – критично важливі компоненти і сировину для української економіки.
Водночас, на тлі «плівок Шеремета» Росія сьогодні намагається роздмухувати всередині українського суспільства питання про необхідність запровадження економічних санкцій проти Білорусі. Це, за задумом Москви, унеможливить транзит азербайджанської нафти через Україну та поставить Білорусь, Азербайджан і Україну в досить скрутне становище.
Утім це не єдина акція Російської Федерації.
Для Баку стала «холодним душем» заборона Москвою імпорту на свою територію азербайджанських сільськогосподарських продуктів. Фактично, сьогодні Кремль чинить комплексний економічний тиск на Азербайджан і намагається використати його для вирішення у власних інтересах Карабахської кризи.
Одночасно, РФ використовує це питання як елемент посилення тиску на Білорусь. Це доводить ще один цікавий факт: за словами Ігоря Макара (екс-співробітник спецслужб Білорусі, що оприлюднив записи), «плівки Шеремета» були записані ще у 2012 році. Саме в цей період почалися економічні війни між Росією та Білоруссю – відтоді Кремль намагається взяти під контроль усі ключові підприємства білоруської економіки. І саме в той період у ЗМІ з’явилися матеріали Павла Шеремета щодо злочинів президента Алєксандра Лукашенка. Не випадково саме тоді загиблий журналіст залишив Білорусь і переїхав у Росію. Тобто, сьогодні російські спецслужби розгорнули широку багатовекторну операцію – працюють одночасно по Азербайджану, Україні та Білорусі. Використовують «плівки Шеремета» для тиску і нанесення шкоди інтересам одночасно трьох держав.
Нагадаю, колишній співробітник спецпідрозділу «Алмаз» МВС Білорусі Ігор Макар оприлюднив записи, на яких глава Комітету держбезпеки Білорусі у 2008-2012 роках Вадим Зайцев обговорює організацію вбивства журналіста Павла Шеремета. Розмова начебто була записана у 2012 році. Макар також додав деякі документи оперативної розвідки, яку проводило КДБ для виявлення усіх пересувань Шеремета.
Ігор Макар також висловився про готовність дати свідчення в Офісі генерального прокурора України про обставини прослуховування керівництва білоруського КДБ. Він також сказав, що передав відповідні докази українській стороні в грудні 2020 року.
Автор: Дмитро Снєгирьов, історик, співголова Громадської ініціативи "Права Справа", спеціально для Politeka
