Курсова робота, так само як і будь—яка інша наукова і дослідницька праця потребує обов’язкового використання джерел, на які посилається автор праці. Скласти його достатньо просто, але для цього потрібно знати особливості застосування посилань на джерела. Тож почнемо з основ — стандартів.
Єдиний стандарт для посилань в Україні
Є певні стандартизовані вимоги, які треба виконувати для оформлення таких даних, без яких будь—яка курсова перетвориться просто на есе, в якому сказано все що завгодно, тільки не підтверджені наукові дані. Всі необхідні для складання джерельних посилань вказівки зосереджено у стандарті ДСТУ 8302:2015. «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Він регулює питання складення бібліографії незалежно від типу робіт та документів та їх призначення. Тобто є універсальним вказівником для авторів праць.
Якщо є потреба скласти якісну бібліографію без помилок, компанія "Курсовичок" допоможе у цьому. Експерти можуть вільно застосовувати всі правила та застереження до складення бібліографії курсових робіт, включно із посиланнями на друковані та електронні джерела. Автори можуть укласти відповідні посилання під час підготовки самої роботи, якщо вона буде замовлена через сервіс «Курсовичок».
Як треба позначати посилання на книгу або статтю у журналі
Текст стандарту достатньо великий. Вимоги у нього, хоча прості і логічні, все ж вимагають певного вивчення тематики і опрацювання її.
Наприклад, стандарт зазначає, що книги одного автора треба подавати у такій послідовності:
-
повне прізвище;
-
перша літера імені з крапкою в кінці;
-
перша літера по батькові з крапкою в кінці;
-
назва книги;
-
місто видання;
-
видавництво;
-
рік;
-
кількість сторінок або сторінка, на яку посилається автор роботи.
Якщо авторів декілька, першим подається той чиє прізвище вказане першим на обкладинці чи у вихідних даних книги. Якщо авторів більше трьох, то вказується перший, а далі подається примітка — «та ін.» — що вказує на авторський колектив.
Якщо потрібно вказати книгу без автора, де є упорядник, редактор та інші технічно—творчі працівники, так і зазначається:
-
за ред.;
-
уклад.;
-
ed.
Практично ті самі вимоги до посилання на текст публікації у журналі, з тією різницею, що порядок трохи змінений:
-
повне прізвище;
-
перша літера імені з крапкою в кінці;
-
перша літера по батькові з крапкою в кінці;
-
назва статті;
-
назва періодичного видання;
-
рік;
-
номер видання;
-
кількість сторінок або сторінка, на яку посилається автор роботи.
Видавництво, що видало журнал — не вказується. Є особливості також щодо складання бібліографії саме для колективних праць, що опубліковані у журналах чи колективних збірниках, тезах конференцій.
Посилання на електронні джерела: сайти і соцмережі
Це особливий розділ стандарту, оскільки такі посилання вимагають простої, проте певної форми складення джерельної вказівки. Структуру такого посилання можна розглянути на прикладі посилання на публікацію сайту:
-
назва публікації з екрана;
-
назва сайту;
-
посилання URL через двокрапку;
-
дата звернення до сайту через двокрапку у числовому форматі дати, місяця і року.
Ще один популярний і запитуваний розділ посилань у курсовій роботі — посилання на закони та інші акти державних органів, що мають необмежену дію у часі. Тут теж зазвичай застосовують посилання на електронну версію закону чи постанови Кабміну, указу Президента у такій послідовності:
-
назва документа — назва саме закону чи постанову повністю без скорочень — після назви — двокрапка;
-
тип цього законодавчого документа, наприклад Закон України — після назви — слово «від»;
-
дата акта у цифровому виразі — число, місяць, рік;
-
номер документа у цифровому показнику і двокрапка;
-
«станом на» із вказівкою дати його стану;
-
посилання URL через двокрапку;
-
дата звернення до сайту через двокрапку у числовому форматі дати, місяця і року.
Це загальні вказівки до складання літератури за електронними джерелами, оскільки є спеціальні правила укладення посилання публікації у Твіттері, на Ютюб—каналі та в інших соціальних платформах і мережах.
До речі за потреби укласти бібліографію за стандартами, що застосовуються як міжнародні, іноземні, потрібно переналаштуватись саме на ці вимоги. Вони суттєво відрізняються від стандартів, запроваджених в Україні, зокрема щодо порядку та змісту надання інформації про авторів та назви книг або журналів.
