– Після останньої зустрічі “нормандського формату” в Берліні з’явилось нове тлумачення послідовності повернення контролю над окупованою частиною Донбасу:  ОБСЄ отримує контроль над кордоном, потім вибори, а після – ЗСУ беруть кордон під контроль. Себто українським кордон стає тільки після виборів. Чи пройде такий варіант у Верховній Раді? 

– Коли в першому читанні голосували за закон про вибори на Донбасі, то нам говорили: хлопці, ЄС тисне, треба виграти час для ЗСУ. Противники цього закону жорстко наступили собі на горло і проголосували. Але тоді було чітке запевнення, що спочатку – контроль над кордоном, а потім – все інше. Коли ж почали голосувати за перші зміни до Конституції, то закинули туди окремий статус окремих районів, то я вже не голосував.

Зараз відбувається підміна понять. Це можна добре прослідкувати за «планом Мореля» (план французького дипломата П’єра Мореля, який передбачає проведення виборів на Донбасі без фактичного контролю України, – ред.). Однак план не пішов, тому його намагаються протягнути методом “крок назад – два вперед”. Ніби від плану відійшли, але в “нормандському форматі” почали говорити, що спочатку – поліцейська місія ОБСЄ, вибори, а тільки потім – кордон. Це теж нісенітниця.

– Чому?

– По-перше, поліцейська місія потрібна не для того, щоб контролювати кордон. Її мета – показати інші варіанти вирішення проблеми. По-друге, скільки ж там має бути обсєшніків зі зброєю. Хто може сказати, скільки їх потрібно?

Назвіть мені хоч одного дурня з Європи, який поїде на Донбас до колег “Мотороли”. Дурнів там стільки не назбирають.

Одним словом, поліцейська місія – це все підміна понять для заміни тези контролю українськими військами над кордоном на щось інше. На що? Думаю, зараз шукають.

Розведення військ – це ж теж смішно. Ніякого розведення військ немає. Тим більше ОБСЄ визнає, що СММ (спеціальна моніторингова місія, — ред.) не проводить мобільне наземне патрулювання у нічний час, зважаючи на недостатню видимість і з міркувань безпеки. Тому за будь-яких обставин треба повернути спочатку контроль над територіями, а потім формувати механізми управління на Сході.

До того ж є ще інший момент – вибори в США. Треба, щоб в США був обраний новий президент, щоб сформувалась і почала працювати нова адміністрація. Це час.

An Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) investigator takes pictures of a building after it was damaged by recent shelling in the western part of Donetsk, eastern Ukraine, November 27, 2014. REUTERS/Antonio Bronic (UKRAINE  - Tags: CONFLICT CIVIL UNREST)
An Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) investigator takes pictures of a building after it was damaged by recent shelling in the western part of Donetsk, eastern Ukraine, November 27, 2014. REUTERS/Antonio Bronic (UKRAINE – Tags: CONFLICT CIVIL UNREST)

– На ваш погляд, сценарій, коли вибори відбудуться без повернення кордону під контроль України, пройде у Верховній Раді?

– Такий сценарій не пройде. Бо річ не в тому, як голосувались перші зміни до Конституції, коли під ВР літали гранати. Не пройде, бо поняття перше читання і кінцеве голосування дозволяє депутатам певний маневр. У другому читанні всі будуть принциповішими.

– Як взагалі проводити вибори на Донбасі?

– Та невідомо, ми ж навіть не знаємо, скільки там людей живе. Як рахувати голоси? Друге: наприклад, є переселенці, які проголосували за свій «Опоблок» на території України. Тепер їм треба знову голосувати?

Відновити право голосу на Донбасі треба через 5-10 років навіть за умов виведення російських військ і повернення Україні контролю над кордоном.

Можна згадати історію Німеччини чи США (у Західній Німеччині парламентські вибори відбулися 1949 року, а в США з 1865 до 1877 року відбувалась Реконструкція Півдня, яка передбачала реінтеграцію переможених у війні південних штатів Конфедерації: усунення від влади  цивільних органів місцевого самоврядування на користь федеральної армії, проведення виборів під контролем армії, заборона виставляти кандидатури особам, які були в органах влади конфедератів, – ред.). У нас має бути так само.

– Ще є питання щодо стабільності цією зимою. Багато говорять про дестабілізацію ситуації певними політичними силами.  

– У Юлії Тимошенко і «Опоблока» зараз останній шанс розгойдати політичну ситуацію. Чому? Бо період непопулярних дій у Володимира Гройсмана – рік. Через рік країна входить в новий етап під назвою вибори, тому всі будуть робити тільки популярні речі. Враховуючі це, рейтинг сил, які тримаються тільки на критиці, – падатиме.

Коли Гройсман став прем’єр-міністром, я говорив, що закручуючи гайки, роблячи непопулярні реформи, він має щось робити і для людей. Тому сьогодні у нього момент істини.

– Йдеться про підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень в 2017 році?

– Так точно. Це його момент істини, його задача цю мінімалку втримати і зробити так, як сказав. Якщо він цього не зробить, то весною вже буде йому «привіт». Підвищення мінімальної платні анонсували з 1 січня. До цього треба дожити. Тому треба декларувати інші соціальні речі, заганяти їх в бюджет. Та ж ідея про мінімалку критикується, але тільки тими, хто бачить ситуацію дуже вузько.

«Опоблок» і Тимошенко зараз зацікавлені зробити перевибори, бо кращого шансу, ніж сьогодні, вже не буде.

На весну це робити не цікаво, бо закінчиться опалювальний сезон, всі побачать результати програми субсидіювання, як би там не було — це вирішення проблем соціально незахищених верст населення. Тому ці політичні сили почнуть зараз качати ситуацію. От, наприклад, зараз вони різко почали розкручувати ситуацію з банком «Михайлівський». Ясно, що людей в «Михайлівському» кинули і з цим треба розібратись. Я за це критикував Валерію Гонтареву цілий рік, а от Юлія Володимирівна лише зараз активізувалась.

– Чому?

– Перше: Коли качається Нацбанк, то курс теж стає нестабільним і починає лізти вгору. Дайте долар по 38 і вибори президента можна проводити на Новий рік. Будь-яка розкачка Гонтаревої потягне дострокові вибори. Це не означає, що Гонтареву треба берегти. Ще до критики, про що теж неодноразово говорив, можна додати дозвіл «Альфа-Банку» купити «Укрсоцбанк». Але система так працює. Згадайте ситуацію, коли головою НБУ був Володимир Стельмах.

Мільйони готівкою, годинники з діамантами та колекції картин: найприголомшливіші відкриття е-декларацій

Другий момент: наші чиновники не тримають грошей в банках. Ви ж бачили декларації, все в готівці. Це теж сигнал для людей: якщо хтось ще тримає гроші в банках, витягуйте! Якщо 5-7% вкладників банку прийде одночасно за вкладами, то банк ляже.

Третє: системоутворючий банк «Приват» зараз отримав від держави стільки грошей, що він по-суті є вже державним банком. Є два варіанти переходу цього банку в державну власність. Якщо пан Коломойський патріот, то все буде чесно і тихо. Якщо він тільки бізнесмен, то все буде з шумом, але з тим самим результатом.

– А Коломойському сьогодні вигідні дострокові вибори чи розкачка ситуації?

– Не думаю, що Коломойському сьогодні вигідні перевибори. Його депутати є в різних політичних силах. Тому не думаю, що йому треба перевибори.

– Перевибори взагалі можливі?

Розкачка йде. Річниця Майдану, банк «Михайліський», завтра будуть атошники, у нас же Юлія Володимирівна “за них дуже переживає”. Ці всі теми будуть використовуватися.

Росіяни теж вкинули гроші в українські медіамайданчики, тому ситуація небезпечна. Та чомусь мені здається, що нічого не вийде. Майдан не можна просто запустити через волю якоїсь однієї людини чи невеликої групи людей. Суспільство – складний організм, тому хвилі невдоволення загальнонаціонального масштабу зараз не буде.

Проводити зараз перевибори – недоцільно ще й через те, що головна обіцянка політиків не виконана — нова виборча система не створена, виборче законодавство не змінено. Що таке перевибори для «Опоблоку»? Вони як політична сила багато не візьмуть, але в себе в округах – так. Не вирішивши проблему виборчого законодавства заходити в період перевиборів – нерозумно.

– Ви вважаєте змішану систему виборів недосконалою?

– Будь-який елемент мажоритарної системи –  це гроші. Дуже рідко на окрузі не спрацьовують гроші. Я йшов по Західній Україні, там був підйом, патріотизм. Йшов би я в Харківській чи Луганській областях – нічого б не вийшло. Мажоритарна система, на моє переконання, не має права на життя в нашій державі.

– Ви згадували про дозвіл «Альфа-Банку» купити «Укрсоцбанк»,  який належав італійській UniCredit Group. Ця угода нещодавно була завершена, а Антимонопольний комітет України дав дозвіл. В чому тут небезпека?

– За рахунок цього придбання російські банки в сумі стали володіти більше ніж 33% українського банківського сектору (в Україні працює вісім банків з російським капіталом: Сбербанк і VS Банк (група Сбербанка), ВТБ і БМ-Банк (група ВТБ), «Альфа-Банк» і «Неос» (Альфа-груп), Промінвестбанк (російська державна компанія «Внєшекономбанк») і Форвард («Російський стандарт», – ред.). Маючи такий пакет контролю за фінансовою системою можна гойдати гривню. Куди дивився Антимонопольний комітет?

Добкін, Черновецький, Тимошенко – найвідоміші скандали про політиків і наркотики

Голова АМКУ Юрій Терентєв – це окрема історія. Це така людина, що мені немає навіть що сказати. Починаючи від тютюнової компанії «Мегаполіс-Україна», цілування з Борисом Кауфманом (співвласник «Мегаполіс-Україна», «Платинум-Банка», низки готелів та журналу «Фокус», – ред.). Добре, що зараз Кауфмана Юрій Луценко трохи “взяв під контроль”.

Якщо компанія «Мегаполіс-Україна», яка контролює наш тютюновий ринок, а її кінцевим бенефіциарем є «Саша Стоматолог» (Олександр Янукович, – ред.) та  Ігор Кесаєв, то про що тут говорити (в самій компанії «Мегаполіс-Україна» стверджували, що серед її прямих та опосередкованих власників немає російський громадян та компаній, – ред.).

– Хто такий Ігор Кесаєв?  

– Два роки ми його намагались “проштовхнути” в санкційний список, нарешті цього року президент підписав і він там є. Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» належить до російської групи компаній «Меркурій» олігарха Ігоря Кесаєва. Кесаєв  є власником російського заводу імені Дегтярьова. Цей завод виробляє стрілецьку зброю, боєзаряди для ПЗРК і ПТРК, в тому числі для ПТРК «Корнет-е». З цієї зброї вбивали наших військових. Його партнер – Микола Патрушев (Секретар Радбезу РФ, колишній голова ФСБ, – ред.). Ось ця людина контролює разом з «Сашою Стомотологом» тютюновий ринок в Україні. Про що ми говоримо. Атимонопольний комітет це все діло прикриває. Думаю, вони там в темі і в долі.

– А як ви взагалі до російського бізнесу в Україні ставитесь, бо «Альфа-Банк» чи Ігор Кесаєв  – це тільки один з прикладів?

– У мене двояке ставлення. Дуже багато росіян, тікаючи від Путіна, виводять бізнес і гроші. Дуже багато білорусів не проти працювати в Україні. Тому російський бізнес має право на життя в Україні, це треба навіть вітати, але за умов перевірки кінцевих бенефіціарів, які не шкодять Україні та нашим національним інтересам. Якщо навпаки – такий «бізнес» нам не потрібен.

Олександр Куриленко