Відновлення контролю над кордоном спочатку на Донбасі, а потім і в Криму вже в цьому році обговорюють і в Україні. Про це нещодавно заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Російський політолог Дмитро Орєшкін пояснив Politeka, в чому криється небезпека такого рішення.

Про поетапне повернення Донбасу і Криму

dmitrij-oreshkin-64790437
Якщо таке й трапиться, то, на мій погляд, для України це не буде великою радістю. У довгостроковому сенсі нинішня Україна переварити Донбас уже не зможе. У неї вистачає власних внутрішніх проблем. Донбас все одно буде, як Придністров’я. Але українські політики ніколи про це не скажуть. Вони   говоритимуть, що «ми його повернемо, ми ніколи не змиримося», і всіляко псуватимуть життя Донбасу, а той – Києву. Будуть перестрілки через Дебальцеве, проблеми із залізничним сполученням та інше.

Тож треба розмежувати реальні можливості, яких в Україні немає, і риторичний простір.

Де-факто кордон і лінію поділу між Донбасом і Україною облаштовано й укріплено. Жодна сторона не відступатиме, так само, як і не наступатиме. На останнє просто немає ресурсів ні у Путіна, ні в України. Хоча, звісно, з обох боків б’ють у барабани і кричать, що ось-ось ми почнемо і всіх переможемо.

Тому думаю, що найближчим часом Крим залишиться в межах Росії, нікуди від цього не подінешся. Так само, як залишаються на російській ниточці Абхазія і Південна Осетія, з чим теж ніколи не погодиться Грузія. Подобається нам це чи ні, але, на жаль, це об’єктивна реальність.

Популярні новини зараз

Тодоренко приголомшила відвертим фото, видно все: "Ось це форми"

Зеленський розкрив масштабний обман українців: екстрене звернення

Кабмін збирається легалізувати азартні ігри: що зміниться

Путін осоромився безглуздим жартом після великої трагедії, росіяни розлючені: "Дідусь марить"

Показати ще

В умовах післявоєнної істерії раціональний аналіз нікого не цікавить. Цікавлять формулювання «ми ніколи не змиримося, ми ніколи не віддамо. Протягом 17-го року ми вийдемо на кордон». Аудиторія бурхливо і довго аплодує, потім розходиться і забуває.

Про те, чи готовий Кремль віддати території

У Кремлі є люди, які розуміють, що Донбас – таке собі задоволення. Там цілком бандитський режим, який не має жодної економіки, висить на російському бюджеті, його треба забезпечувати тіньовими грошима.

Легенда про «кіборгів» чи невдала військова операція – чим була оборона ДАП

Цей рядок доволі істотний: за найскромнішими оцінками, не менш ніж $1 млрд на рік, а то й більше. Що Кремль має з гуся, що зветься Захарченком? Та нічого не має, крім головного болю і гострого бажання наступити Україні на всі хворі місця, на які тільки можна.

Але фактично Україні не дуже й боляче. Україна звикла…

Тож у Кремлі є люди, які хотіли б цю гарячу картоплю запхати за комір Порошенка. Аби він цю територію годував, платив пенсії, зарплати, а натомість отримував незнищенну ненависть 3-4 млн громадян, які живуть там. Жодному київському лідеру Донбас найближчих 20 років «дякую» не скаже, не голосуватиме за нього.

Це важкий камінь для будь-якого київського керівництва. У Кремлі люди, які раціонально мислять, такий варіант напевно пропонують. Якщо повернути Донбас Україні, пояснивши це певними юридичними або іншими вимогами, ніби визнання анексії Криму, то Кремль залишається у виграші.

Про реакцію українців та росіян

Скажуть, що повернення Донбасу – це не акт зради «русского мира», а акт державної мудрості. В такий спосіб Путін налагодить відносини з США, Трампом, ще щось… загалом вони намалюють у телевізорі картинку перемоги.

А для України це буде джерело постійного головного болю. Звідти можуть вискакувати диверсійні групи, чинити інформаційний вплив на сусідні регіони України. Звідти лунатимуть голоси, які активно заважають київським політикам і дуже допомагають промосковським. Це той самий «троянський кінь». Звісно, в Москві це добре розуміють.

Від телебачення до банків – де російський продукт несе загрозу нацбезпеці України

Військове перетягування цієї території змінить мирне переорювання. При цьому на рівні риторики говоритимуть, що ми ніколи не поступимося і ніколи не віддамо, а насправді путінські впихатимуть цю територію назад Україні, щоб вона розбиралася і платила за розбитий посуд на банкеті.

А українці, роблячи вигляд, що вони борються за повернення Донбасу,   впихатимуть цю територію в Росію, щоб за електрику, газ, пенсії і зарплати  платив кремлівський бюджет. Ось приблизно така ситуація буде надалі.

А якщо чесно сказати про це українському народу, він просто розлютується. «А за що ми воювали і гинули?» – скаже він. Це звичайна мерзенна політична гра, коли людей вважають за розмінну карту.

Але одна річ реальність, а інша – міфологічні уявлення. Ось цей самий «русский мир», більшість путінських людей, не військових, а тих, хто вміє рахувати гроші і зводити баланси, він розуміє, що Донбас – це тема програшна. Для них логічно було би, щоб за ці програші платив Порошенко. Щоб Україні було ще гірше. А якщо на цьому тлі за Донбас можна ще щось виторгувати, типу відчепіться від Криму або зніміть санкції, то в такому разі Путін дуже зрадів би позбутися від Донбасу. Є, звісно, деякі ідеологічні шорсткості: як же «рускій мір», «Новоросія». Але оскільки вони всі люди надзвичайно цинічні, то знають, що за допомогою телебачення баки російському населенню можна легко забити. І значна частина російського населення це проковтне. А от Крим – ні. Про Крим так багато дзижчали, що віддати його назад неможливо.

Ось кремлівські з радістю скинули б це жорно на шию Порошенку. Але в українській свідомості, що формується, цю новину мало хто готовий сприйняти.

Катя Гаврилюк